Ухвала суду № 35927860, 05.12.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7713/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Процько Я.В. Провадження № 22-ц/789/1424/13 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Хоми М.В.

суддів - Козака І. О., Демковича Ю. Й.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін - сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 жовтня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 5 листопада 2010 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 125 418,40 грн., зі сплатою 8,75% річних за весь час фактичного користування кредитом - з 05 листопада 2010 року по 13 липня 2014 року. Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань згідно даного договору не виконав, внаслідок чого станом на 1 березня 2013 року виникла заборгованість в сумі 120 202,27 грн., тому позивач просив стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 жовтня 2013 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість по договору кредиту в розмірі 120 202,27 грн., та 1 202,02 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати. Зазначає, що сума заборгованості, яку зазначив банк у позові, не відповідає дійсності, оскільки розрахунок зроблено без урахування здійснених ним проплат, які він може підтвердити документально. Таким чином, суму стягнення заборгованості слід зменшити.

Заслухавши апелянта, який посилається на доводи апеляції, представника позивача, який вважає рішення суду законним та обгрунтованим, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 5 листопада 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №45/ФКВ-07, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 125 418,40 грн. з розрахунку 8,75% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 05 листопада 2010 року по 13 липня 2014 року.

У цей же день, 5.11.2010р. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 125 418, 40 грн.,що стверджується заявою на видачу готівки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов"язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 1.03.2013 року утворилась заборгованість у сумі 120 202, 27 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Так, згідно п.п.2.5, 2.8, 3.1 кредитного договору позичальник зобов"язаний щомісяця сплачувати платежі в строки, визначені договором, а саме графіком платежів (додаток "1 до кредитного договору) - погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом та плата за обслуговування кредитної заборгованості.

Зазначені умови ОСОБА_1 виконував неналежним чином, до квітня 2012 року частково сплачував кошти банку, а з травня 2012 року жодних сум не вносив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим.

Посилання апелянта на те, що протягом 2010-2012 років він здійснював оплату на погашення кредитної заборгованості згідно представлених ним квитанцій, однак дані суми не були враховані банком, колегія суддів оцінює критично, так як з наявного у справі розрахунку (а.с.36) та представлених ОСОБА_1 квитанцій за період з моменту укладення кредитного договору 5.11.2010 року до 12.01.2012 року вбачається, що банком зараховано усі зазначені апелянтом суми, що й відображено у розрахунку. Кожна внесена ОСОБА_1 сума коштів зараховувалась на погашення основної суми кредиту, відсотків за користування кредитним коштами та комісії (щомісячна сума комісії згідно п. 2.5 кредитного договору складає 536, 16 грн.).

Квитанції щодо погашення споживчого кредиту до 05.11.2010 року до уваги не можуть бути взяті, оскільки такі оплати здійснювались згідно іншого кредитного договору - від 16.07.2007 року, а в даній справі вирішується спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 05.11.2010 року, за яким ОСОБА_1 5.11.2010 року отримав кредит у сумі 125 418 грн., що стверджується матеріалами справи, в тому числі заявою на видачу готівки (а.с.6).

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома