Постанова № 35927274, 10.12.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6584/13-а

Провадження № 2-а/591/406/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 грудня 2013 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Грищенко О.В.

при секретарі Біріній Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради, служби у справах дітей Сумської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що рішенням Сумської міської ради від 16 липня 2013 року № 351 було скасоване рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 3 від 15.01.2013 року „Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлення опіки, у звязку з передачею малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виховання батьку ОСОБА_2. ОСОБА_1 на підставі висновку служби у справах дітей Сумської міської ради про можливість передачі дитини для подальшого виховання батькові звільнено від здійснення повноважень опікуна. Вважає, що дане рішення є незаконним, оскільки суперечить інтересам дитини, не виконані вимоги закону щодо обстеження умов проживання батька, та не враховані інші суттєві обставини, які впливають на обґрунтованість даного рішення, тому просить визнати незаконним і скасувати рішення виконкому в цій частині.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і пояснив суду, що вважає Сумська міська рада прийняттям оскаржуваного рішення порушила права та не врахувала законні інтереси дитини неповнолітньої ОСОБА_3, оскільки у разі передачі її для подальшого виховання батькові, який повернувся з місця попереднього увязнення та кримінальна справа відносно якого ще не розглянута судом, значно погіршаться як умови проживання і виховання дитини, крім того, це завдасть психічної травми дитині, яка майже не памятає свого батька, звикла до дідуся і бабусі, а також до рідних тітки та дядька, які її постійно виховують на протязі 6 років, та яких вона вважає своєю родиною. Вважав також, що висновок служби у справах дітей наданий без дотримання вимог чинного законодавства, не досліджувалися умови проживання батька, де в подальшому пропонується проживання і виховання малолітньої дитини, не зясована думка та бажання самої дитини, яка не бажає повертатися до батька.

Представник відповідача виконавчого комітету СМР позовні вимоги не визнав, вважав, їх безпідставними, а рішення законним і обґрунтованим.

Представник відповідача служби у справах дітей СМР заперечував проти задоволення позову, пояснив, що службою надавався обґрунтований висновок, на підставі якого і було прийнято оспорюване рішення.

Представник третьої особи не вбачав підстав для задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням виконкому Сумської міської ради від 15.01.2013 року №3 позивач був призначений опікуном ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у звязку з тим, що матір дитини померла, а батько перебуває в місці попереднього увязнення у звязку з кримінальною справою відносно нього. Ці обставини визнані сторонами та ніким не заперечуються.

Згідно з рішенням Сумської міської ради № 351 від 16 липня 2013 року скасовано рішення виконкому Сумської міської ради від 15.01.2013 р. №3 у звязку з передачею малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виховання батьку ОСОБА_2. ОСОБА_1 на підставі висновку служби у справах дітей Сумської міської ради про можливість передачі дитини для подальшого виховання батькові звільнено від здійснення повноважень опікуна. (а.с.6).

Підставою для прийняття даного рішення став висновок служби у справах дітей СМР (а.с.35). Як вбачається з висновку, батько дитини, який перебував під вартою у Черкаському СІЗО, звільнився з цієї установи за постановою суду про зміну запобіжного заходу від 29.01.2013 року, та 13.06.2013 року звернувся до служби у справах дітей із заявою про повернення йому дитини для виховання та спільного проживання. Службою встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 у свого батька, але мешкає за іншою адресою в квартирі своєї співмешканки разом з її неповнолітніми донькою та родичами. Батько дитини працює та отримує мінімальну заробітну плату.

В судовому засіданні встановлено, що кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ст.. 289 ч. 3, ст.. 185 ч. 2 КК України на даний час розглядається судом, обвинуваченому міра покарання з утримання під вартою була змінена на підписку про невиїзд, ОСОБА_2 був звільнений з-під варти за станом здоровя.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини. Пунктом 27 п.п.14 цього Порядку передбачено що, дитина втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі поновлення піклування обох або одного з батьків на підставі: довідки про повернення матері, батька з місць позбавлення волі або звільнення з-під варти, заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті ради, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові. Служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі заяви матері, батька, які повернулися з місць позбавлення волі, про повернення їм дитини обстежує їх житлово-побутові умови, перевіряє наявність або відсутність заробітку чи іншого доходу, про що складає відповідний акт та готує висновок районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері чи батькові.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» серед основних завдань визначено забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення.

Відповідно до ст. 5 Закону Україи «Про охорону дитинства» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і

майнових прав та інтересів дітей.

Відповідно до ст. 3 Конвеції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На думку суду, прийняттям оскаржуваного рішення виконавчий комітет СМР порушив вимоги наведених законів та нормативних актів що забезпечення інтересів дитини.

Встановлено, що при прийнятті цього рішення виконком як на підставу послався на висновок служби у справах дітей СМР про можливість передачі малолітньої ОСОБА_3 для подальшого виховання батькові ОСОБА_2 Такий висновок надано з порушенням встановлених вимог. Зокрема, служба у справах дітей повинна за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі заяви батька, який повернувся з місця попереднього увязнення, про повернення йому дитини обстежити його житлово-побутові умови, перевірити наявність або відсутність заробітку чи іншого доходу, про що складається відповідний акт, після чого підготувати відповідний висновок.

Як встановлено в судовому засіданні, акт обстеження житлових умов ОСОБА_2 був складений 18.07.2013 року, а рішення виконкому про передачу дитини батькові було прийнято 16.07.2013 року, тобто на момент складання висновку службою у справах дітей та прийняття рішення виконкомом, такий акт обстеження не складався, тобто підстави для надання висновку були відсутні, вимоги нормативних актів не дотримані, а тому рішення виконкому не можна вважати законним і обґрунтованим.

Крім того, обстеження житлових умов проводилося не за місцем реєстрації батька дитини, а з іншою адресою, де мешкає співмешканка ОСОБА_2, та де зареєстровані, крім неї, ще декілька її родичів і її рідна неповнолітня донька. В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази про те, що ці особи згодні на постійне проживання неповнолітньої ОСОБА_3 в їх квартирі, хоча ця обставина має важливе значення та повинна враховуватися при наданні відповідного висновку.

Службою у справах дітей СМР, всупереч вимогам наведених норм, також не перевірено наявність або відсутність заробітку чи іншого доходу у батька дитини. В судовому засіданні представники відповідачів послалися на копію трудового договору між ОСОБА_2 та приватним підприємцем, у якого він працює. Наявність трудового договору, на думку суду, не є документом щодо наявності або відсутності у особи доходів, необхідно було отримати офіційну інформацію з органу податкової служби або довідку про заробітну плату від приватного підприємця, у якого ОСОБА_2 працює за трудовою угодою від 05.04.2013 року. Крім того, не перевірялася також чинність даної трудової угоди на момент надання службою висновку.

Суд вважає, що при прийнятті рішення відповідач не дотримався встановлених чинним законодавством вимог, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», ст. 3 Конвеції про права дитини, ст. 5 Закону Україи «Про охорону дитинства», Постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» ст.ст. 9,11,70, 71, 99, 100, 159 - 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 351 від 16 липня 2013 року в частині визнання такою, що втратила статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у звязку з передачею її на виховання батьку ОСОБА_2.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів в порядку, передбаченому ч.2 ст. 186 КАС України, з подачею копії скарги до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ О.В.Грищенко