Рішення № 3592647, 14.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2009

Справа №2-23/559-2009

За позовом Приватного підприємства Паливно – енергетичний комплекс «Современнік», м. Сімферополь

До відповідача Приватного підприємства «Агро Бізнес Комплект», м. Сімферополь

Про стягнення 432217,56 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Аметова Е.М., представ. за довір. від 19.01.2009р.

Від відповідача – Мельгунов В.П., представ. за довір. від 03.02.2009р., у справі.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 432217,56 грн., у тому числі 245578,16 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 02.01.2007р., 186639,40 грн. пені , також позивач просить покласти на відповідача державне мито та витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Позивач в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, згідно уточнень від 17.03.2009року.

17.03.2009р. від представника позивача надійшло уточнення позовних вимог, згідно яких він просить стягнути з відповідача 245578,16 грн. заборгованості та 29618,89 грн. пені, що розраховано згідно подвійної облікової ставки НБУ.

26.03.2009р. від представника відповідача надійшли заперечення на уточнення до позовної заяви, відповідно до яких з сумою основного боргу 245578,16 грн. він погоджується, проте не погоджується з нарахуванням пені.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, суму основного боргу визнав, заперечує проти розрахунку штрафних санкцій .

Розглянувши матеріали справи, заслухав доводи представників сторін, суд

Встановив :

01.01.2008р. Приватне підприємство Паливно – енергетичний комплекс «Современнік» та Приватне підприємство «Агро Бізнес Комплект» уклали договір постачання нафтопродуктів №42, відповідно до якого позивач зобов’язався передати, а відповідач зобов’язався прийняти у власність товар та оплатити його протягом 7 (семи) банківських днів з моменту відвантаження (п.1.1., п. 2.2.2 договору).

Згідно вищевказаному договору по накладній №136 від 01.04.2008р. (а.с.22), позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 200032,65 грн., відповідач товар прийняв, що підтверджується довіреністю ЯОД №291583 від 01.04.2008р. (а.с.23) на ім’я Бортник В.Е. Оплата по вказаній накладній проведена частково, сума заборгованості по даній накладній склала 4991,16 грн.

Відповідно до накладної №128 від 31.05.2008р. (а.с.24), позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 240587,00 грн., відповідач товар прийняв, що підтверджується довіреністю НБІ №835589 від 01.05.2008р. (а.с.25) на ім’я Зве рева А.С. Оплата по вказаній накладній не проводилась, сума заборгованості по даній накладній склала 240587,00 грн.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

14.08.2008р. між Приватним підприємством Паливно – енергетичний комплекс «Современнік» та Приватним підприємством «Агро Бізнес Комплект» була укладена угода про погашення суми заборгованості за договором купівлі – продажу від 02.01.2007р.

Проте дана угода не може бути прийнята до уваги судом на підставі того, що на момент її підписання заборгованості за договором купівлі – продажу від 02.01.2007р. не існувало, що підтверджено актом взаєморозрахунків станом на 30.06.2008р. Заборгованість у сумі 245578,16 грн. виникла на підставі договору постачання №42 від 01.01.2008р.

Так, неможливо укласти додаткову угоду, що змінює неіснуюче зобов’язання. Новація припиняє і всі додаткові обов’язки, що зв’язані з первісним зобов’язанням (ч.4. ст. 604 ЦК України).

Станом на день подачі позову відповідач повну оплату за поставлений товар не здійснив, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 04.02.2009р. (а.с.67), що підписаний представниками обох сторін, тому сума основного боргу відповідача, що складає 245578,16 грн. є обґрунтованою, визнається відповідачем та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, штраф є неустойка, який стягується одноразово від суми невиконаного зобов’язання, тоді як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Пунктом 3.1 договору від 01.01.2008р. передбачена відповідальність відповідача за прострочення здійснення розрахунку за товар у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день просрочки від вартості простроченого зобов’язання.

Проте згідно з ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п.6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996. № 543\96-ВР. Статтями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеня у сумі 29618,89 грн. позивачем за період с 07.04.2008р. по 07.10.2008р (184 дні) за прострочення платежу по накладній №136 від 01.04.2008р. та за період 07.06.2008р. по 07.12.2008р. за прострочення платежу по накладній №128 від 31.05.2008р. розрахована вірно, згідно вимог чинного законодавства, є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Таким чином позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно ст.49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 14.04.2009р.

Відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено і підписано 17.04.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Агро Бізнес Комплект», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 43/2 (рахунок №26008326804001, в ЗАТ КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЗКПО 31532361) на користь Приватного підприємства Паливно – енергетичний комплекс «Современнік», м. Сімферополь, пр. Перемоги, 15 (рахунок 26007515421331, в КРФ АКБ УСБ, МФО 324010, ЗКПО 24870616) 245578,16 грн. заборгованості, 29618,89 грн. пені, 2751,97 грн. державного мита та 75,13 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.