Вирок № 35925528, 10.12.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3125/13-к

ВИРОК

іменем України

"10" грудня 2013 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Зубар Н.Б.,

при секретарі - Алдушиній І.Я.,

за участю прокурора - Ціоми В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013160190001224 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Мартинівка Вознесенського району Миколаївської області, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2013 року, в ранковий час, більш точний час досудовим слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, в АДРЕСА_5, у невстановленої слідством особи на ім'я ОСОБА_3, за гроші в сумі 700 гривень, незаконно придбав сім паперових пакунків з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, в невизначений досудовим слідством вазі, який незаконно привіз на маршрутному транспорті до свого місця проживання в АДРЕСА_1, де зазначений наркотичний засіб незаконно зберігав в квартирі з метою подальшого збуту.

17 травня 2013 року в період часу з 14 год. 20 хв. по 15 год. 00 хв. в м. Вознесенську Миколаївської області, працівниками міліції була проведена оперативна закупівля особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу у ОСОБА_1, який протиправно, незаконно на території парку ім.Шевченко, біля водонапірної башти, поряд з вул. Чубчика, збув гр. ОСОБА_4 за гроші в сумі 260 грн. два паперових пакунки з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною), загальною масою в перерахунку на висушену речовину - 4,83 грама.

Крім цього, 29 травня 2013 року, в період з часу з 12 год. 55 хв. по 14 год. 00 хв. в м. Вознесенську Миколаївської області, працівниками міліції була проведена оперативна закупівля особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу у ОСОБА_1, який протиправно, незаконно на літній площадці кафе «Україна», що по вул. Синякова, 25, збув гр. ОСОБА_4 за гроші в сумі 300 грн. два паперових пакунки з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною), загальною масою в перерахунку на висушену речовину - 4,883 грама.

29 травня 2013 року в період часу з 18 год. 10 хв. по 19 год. 00 хв., під час проведення на підставі ухвали слідчого судді обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, працівниками Вознесенського МВ УМВС було виявлено та вилучено в спальній кімнаті квартири, на верхній полиці дерев'яної шафи, за книжками, два паперових згортки з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною), загальною масою перерахунку на висушену речовину - 2,943 грама, який ОСОБА_1 незаконно придбав, перевозив та зберігав за місцем свого мешкання, з метою подальшого збуту.

Під час досудового слідства дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.2 ст.307 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинений повторно.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав та суду пояснив, що в травні 2013 року в гуртожитку вищого навчального закладу, де він навчався м. Миколаєві, він дійсно придбав наркотичні засоби у особи на ім'я ОСОБА_3. Це він зробив на прохання іншого знайомого, з яким познайомився на ринку в м. Вознесенську і який просив його продати наркотичні засоби одному хлопцю. ОСОБА_1 довго не погоджувався, але цей знайомий (теж на ім'я ОСОБА_3) познайомив його з ОСОБА_4, який йому телефонував і телефоном пропонував продати йому необхідну для нього кількість наркотичних засобів. З пропозицією продати наркотичні засоби йому весь час телефонував ОСОБА_4, він же йому телефонував лише один раз (точно не пам'ятає). В розмові ОСОБА_4 він називав Віталієм.

Як зазначив обвинувачений ОСОБА_1, іншим особам наркотичні засоби він не збував, хоча з відповідними пропозиціями до нього телефоном звертався ще один знайомий.

Як пояснив обвинувачений ОСОБА_1, 17.05.2013 року близько 14-00 год., в районі Центрального ринку м. Вознесенська, він продав 2 пакунки (сірникові коробки) наркотичного засобу ОСОБА_4, які до того розфасував у ці пакунки у себе в квартирі АДРЕСА_1, яка належить його батькам, але в ній ніхто не проживає.

А 29.05.2013 року разом із своїм знайомим ОСОБА_5 вони прийшли в кафе на літній площадці в районі кінотеатру «Україна». Про місце зустрічі, він попередньо домовився з ОСОБА_4, який телефонував йому та замовив два паперових пакунки наркотичного засобу за ціною 300 грн. за два пакунки. Коли вони прийшли на літню площадку біля кінотеатру «Україна», ОСОБА_4 вже сидів за столиком. Коли ОСОБА_5 відійшов, щоб придбати пиво, ОСОБА_4 передав обвинуваченому гроші та під час спроби передати наркотичні засоби ОСОБА_4, ОСОБА_1 був затриманий. Під час просвітлювання люмінесцентним світлом були виявлені відповідні сліди на його руках, а на грошових купюрах, отриманих від ОСОБА_4, було написано слово «Сбыт». Як зазначив обвинувачений, під час його затримання були присутні поняті, його права були роз'яснені. Після цього у відділенні міліції подія була задокументована, а йому було оголошено про підозру.

29.05.2013 року на підставі ухвали слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, було проведено обшук за місцем його проживання в АДРЕСА_1, під час якого в спальній кімнаті квартири на верхній полиці дерев'яної шафи за книжками було виявлено 2 паперових згортки з особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, загальною масою в перерахунку на висушену речовину 2,943 грами та пляшку з нашаруванням наркотичного засобу.

Як зазначив обвинувачений, наркотичні засоби під час обшуку він видав добровільно, натомість як в протоколі обшуку від 29.05.2013 року ( а.с.71-73) з невідомих для нього причин було зазначено, що на пропозицію видати наркотичні засоби та заборонені предмети - ОСОБА_1 сказав працівникам міліції, що нічого із зазначеного в ухвалі суду у нього дома немає.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він товаришує з обвинуваченим ОСОБА_1 29.05.2013 року він приїхав до міста Миколаєва, де він зустрівся з обвинуваченим ОСОБА_1 і вони разом поїхали до м. Вознесенська на одному автобусі. Коли вони їхали в автобусі, він чув, як обвинуваченому ОСОБА_1 декілька разів телефонували, але хто телефонував та про що розмовляли, він не чув. Він здогадувався, що це був ОСОБА_4, оскільки чув питання «Коли вже, коли», та пояснення ОСОБА_1, що «скоро-скоро». Коли вони приїхали до м. Вознесенська, то вони спочатку поїхати до с.Мартинівське, залишили свої речі, а потім поїхали до м. Вознесенська. Разом з ОСОБА_1 він пішов до кафе на літній площадці кінотеатру «Україна». Підійшли до столику, де хтось сидів, ОСОБА_1 щось передав цій незнайомій особі, прикриваючи рукою, за що отримав грошові кошти, в розмірі, не відомому свідку. Коли свідок ОСОБА_5 купував собі пива, то ОСОБА_1 затримали, а його разом з ним було доставлено до міліції для допиту в якості свідка.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив: що його запросили працівники міліції бути понятим під час проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 в с. Мартинівкське. На місце проведення обшуку він поїхав з працівниками міліції,яких було чи двоє, чи троє (точно він не пам'ятає), з ними був ще один понятий та обвинувачений. Перед проведенням обшуку була оголошена ухвала суду, яку зачитали в квартирі. Обвинуваченому було запропоновано видати заборонені речі. На що ОСОБА_1 добровільно показав місце в шафі, де був згорток з сушеною травою, обрізану пляшку, а також згорток з фольги. Як зазначив свідок, він підписав протокол, не читаючи його зміст, хоча йому було роз'яснено права понятого, в тому числі право подати зауваження на протокол. Як зазначив свідок, обвинувачений ОСОБА_1 запропонував добровільно видати наркотичні засоби ще в міліції, до моменту проведення обшуку за місцем проживання.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що його було запрошено у міліцію в якості понятого для проведення обшуку в с. Мартинівське, коли він проходив повз приміщення міліції в м. Вознесенську. До Мартинівського він поїхав разом з чотирма працівниками міліції, з ними також був обвинувачений. Перед початком обшуку зачитали ухвалу суду та запропонували добровільно видати заборонені речі. ОСОБА_1 видав добровільно наркотичні речовини загорнуті в папір, які зберігалися в шафі, а також обрізану пляшку. Як зазначив свідок, він підписав протокол не читаючи його зміст, хоча йому було роз'яснено права понятого, в тому числі право подати зауваження на протокол. Як зазначив свідок, обвинувачений запропонував добровільно видати наркотичні засоби ще в міліції, до моменту проведення обшуку за місцем проживання.

Аналізуючи досліджені під час судового розгляду даного кримінального провадження докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що зібраними під час досудового слідства доказами вина підсудного у скоєнні злочину під час судового розгляду кримінального провадження доведена частково, а його дії неправильно кваліфіковані за ч.2 ст.307 КК України в частині кваліфікації його дій як незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинений повторно, - з наступних підстав.

За наведеними у обвинувальному висновку доказами сторона обвинувачення обґрунтувала пред'явлене обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України лише результатами оперативних закупок, здійснених правоохоронними органами із залученням легендованих осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_4, а також зафіксованими за результатами проведення цих оперативних закупок даними, отриманими та зафіксованими у протоколі помітки ідентифікаційних коштів від 17.05.13 року (аркуш справи 36-37), в протоколі огляду покупця від 17.05.13 року (аркуш справи 38), в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 17.05.13 року (аркуш справи 39); у протоколі помітки ідентифікаційних коштів від 29.05.13 року (аркуш справи 54-56), в протоколі огляду покупця від 29.05.13 року (аркуш справи 57), в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 29.05.13 року (аркуш справи 58).

Так, 17 травня 2013 року в період часу з 14 год. 20 хв. по 15 год. 00 хв. в м. Вознесенську Миколаївської області, працівники міліції, використовуючи легендовану особу під псевдонімом ОСОБА_4, на підставі постанови прокурора №79т від 13.05.13 року - про проведення негласної слідчої розшукової дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки (аркуш справи 39), організували і провели оперативну закупівлю наркотичного засобу, в ході якої ОСОБА_1 на території парку ім.Шевченко, біля водонапірної башти, поряд з вул. Чубчика, збув гр. ОСОБА_4 за гроші в сумі 260 грн. два паперових пакунки з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною), загальною масою в перерахунку на висушену речовину - 4,83 грама.

Крім цього, 29 травня 2013 року, в період з часу з 12 год. 55 хв. по 14 год. 00 хв. в м. Вознесенську Миколаївської області, працівники міліції, використовуючи легендовану особу під псевдонімом ОСОБА_4, на підставі постанови прокурора - без зазначення дати такої постанови та її номеру - про проведення негласної слідчої розшукової дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки (аркуш справи 58), - організували і провели оперативну закупівлю наркотичного засобу, в ході ОСОБА_1 на літній площадці кафе «Україна», що по вул. Синякова, 25, збув гр. ОСОБА_4 за гроші в сумі 300 грн. два паперових пакунки з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною), загальною масою в перерахунку на висушену речовину - 4, 883 грама.

Проте обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що до вказаних подій наміру на збут наркотичних засобів у нього не було. До цих дій його підбурив знайомий на ім'я ОСОБА_3, який познайомив його із ОСОБА_4, який, будучи оперативним закупником, спровокував збут наркотиків саме йому, умовляючи його та телефонуючи йому. Захисник обвинуваченого також наполягав на тому, що з боку працівників правоохоронних органів мала місце провокація продажу наркотичних засобів його підзахисним.

При вирішенні питання про те, чи є результати проведених оперативних закупок допустимими доказами за даним кримінальним провадженням в порядку ч.1 ст.87 та ч.1 ст.89 КПК України, суд виходить із наступного. Частина 3 ст.271 КПК України передбачає, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Стаття 2 КПК України не містить визначення поняття тих дій, які можуть бути розцінені як провокування особи на вчинення злочину. Натомість ч.5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Тому для вирішення питання про те, чи мала місце провокація особи на вчинення злочину, необхідно взяти до уваги тлумачення Європейським судом ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини стосовно використання у кримінальному провадженні інформації, отриманої від таємних агентів правоохоронних органів, особливо в результаті здійснення провокацій такими агентами.

Як передбачено п.46 та п.47 Рішення Європейського Суду з прав людини від 15.12.2005 року у Справі «Ваньян проти Російської Федерації» - Конвенція не забороняє посилання на інформацію, отриману від анонімних інформаторів, на стадії попереднього розслідування і коли цього вимагає характер злочину. Інша справа - подальше використання їх показань судом в якості підстави для визнання винним. Втручання таємних агентів має бути обмеженим і забезпеченим відповідними гарантіями, навіть у випадках боротьби з обігом наркотичних речовин. Вимоги справедливого судового розгляду по кримінальних справах, які містяться у статті 6 Конвенції, ведуть до того, що публічні інтереси у сфері боротьби з обігом наркотичних речовин не можуть служити підставою для використання доказів, отриманих в результаті провокації з боку міліції. Якщо злочин було імовірно спровоковано діями таємних агентів, і ніщо не припускає, що він був би вчинений і без будь-якого втручання, то ці дії вже не є діяльністю таємного агента і представляють собою підбурювання до вчинення злочину. Подібне втручання і використання його результатів у кримінальному процесі можуть призвести до того, що буде непоправно підірваний принцип справедливості судового розгляду.

Згідно із п.92 Рішення Європейського Суду з прав людини від 02.10.12 року по справі «Веселов та інші проти Російської Федерації» суд зазначив, що будь-яка негласна інформація повинна відповідати вимозі, що слідство має вестися в цілому в пасивній формі. Це виключає, зокрема, будь-які дії, які можуть тлумачитися як здійснення тиску на заявника з метою вчинення ним правопорушення, наприклад, прояв ініціативи в контактах із заявником, повторні пропозиції, незважаючи на його початковий відмову, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої.

Інформація, отримана від агентів міліції в результаті проведення оперативної закупівлі наркотиків, не повинна бути єдиним доказом, на якому будується обвинувальний вирок.

Таким чином, суд вважає, що практика проведення оперативних закупівель наркотичних засобів та використання їх результатів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, - у даному випадку не відповідає вимогам ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновок суду про те, що фактично 17.05.13 року та 29.05.13 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 мала місце провокація збуту наркотичних засобів легендованим особам підтверджується наступним:

- кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було внесено до ЄРДР 10.05.13 року із правовою кваліфікацією дій за ч.2 ст.307 КК України на підставі рапорту співробітника міліції (аркуші справи 25, 26, 30);

- як вбачається з телефонних розмов, які мали місце за телефонним номером, що належить обвинуваченому (отриманих в результаті проведення негласної розшукової слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), прослуханих в судовому засіданні, ініціатором дзвінків до обвинуваченого ОСОБА_1 з наполегливою пропозицією продати наркотичні засоби - була легендована особа - оперативний закупник ОСОБА_4;

- стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження фактів продажу ОСОБА_1 наркотичних засобів іншим особам, які не є оперативними закупниками та не доведено необхідність проведення повторної оперативної закупки 29.05.13 року.

Суд також враховує те, що не дивлячись на ухвалу суду від 27.08.2013 року про виклик в судове засідання на 24.09.2013 року за клопотанням сторони захисту для допиту стороною захисту особи, яка здійснювала оперативну закупку, а саме ОСОБА_4 - стороною обвинувачення ухвалу суду виконано не було (аркуші справи 122, 123), що суперечить положенням ч.3 ст.23 КПК України, відповідно до якої сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Відповідно ст.17 КПК України обов'язок доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом покладається на сторону обвинувачення. При цьому, згідно ст.22 ч.6 КПК, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до ч.4 ст.17 КПК України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Суд враховує, що відповідно до п.п.54, 55 Рішення Європейського Суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» - докази мають, як правило, подаватись у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого з розрахунку на аргумент у відповідь. З цього правила існують винятки, але вони не можуть порушувати права захисту. Як загальне правило пункти 1 і 3 (d) статті 6 Конвенції вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. За певних обставин може виникнути потреба послатись на показання, отримані на стадії досудового слідства. Якщо підсудному було надано відповідні й належні можливості заперечити такі показання, чи то при їх наданні, чи на пізнішому етапі, прийняття їх як доказів не суперечитиме саме по собі вимогам пунктів 1 і 3 (d) статті 6 Конвенції. Але з цього випливає, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвеції.

Тому незабезпечення стороною обвинувачення допиту в судовому засіданні легендованої особи ОСОБА_4, яка безпосередньо придбала у обвинуваченого ОСОБА_1 наркотичні засоби, - ставить під сумнів законність проведення такої оперативної закупки у обвинуваченого ОСОБА_1

З огляду на вищевикладене, в силу положень ч.1 ст.87 КПК України у суду є всі підстави вважати недопустимим використання як доказів за даним кримінальним провадження фактичних даних, отриманих та зафіксованих у протоколі помітки ідентифікаційних коштів від 17.05.13 року (аркуш справи 36-37), в протоколі огляду покупця від 17.05.13 року (аркуш справи 38), в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 17.05.13 року (аркуш справи 39); у протоколі помітки ідентифікаційних коштів від 29.05.13 року (аркуш справи 54-56), в протоколі огляду покупця від 29.05.13 року (аркуш справи 57), в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 29.05.13 року (аркуш справи 58)? - оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Оскільки наркотичні засоби здобуті оперативними працівниками при сумнівних обставинах провокації збуту, у суду є всі підстави вважати недопустимими доказами й висновки судово-хімічних експертиз №558 від 22.05.13 року та №623 від 30.05.13 року, в ході яких оглянуто та встановлено масу канабісу, тому, що об'єкти дослідження були отримані незаконним шляхом. З огляду на зазначене недопустимими доказами в силу положень ч.1 ст.87 КПК України є й матеріали відеофіксації процесу проведення оперативних закупок, які були оглянуті під час судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає, що практика проведення оперативних закупівель наркотичних засобів та використання їх результатів у кримінальному провадженні у даному випадку не відповідає вимогам ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки даних та доказів про те, що обвинувачений ОСОБА_1 займався збутом наркотиків, до проведення оперативних закупок співробітникам міліції, як органами досудового слідства так і судом не здобуто.

Не дивлячись на те, що оперативні закупки наркотичних засобів за даним кримінальним провадженням в контексті положень практики застосування ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було проведено із порушенням принципу справедливості, оскільки вони носили характер провокації з боку працівників правоохоронних органів, суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 придбав, перевозив та зберігав наркотичні засоби за місцем свого проживання для мети збуту, а не для особистого вживання, про що він неодноразово зазначив у своїх поясненнях, наданих під час судового розгляду кримінального провадження. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що наркотичні засоби спробував лише один раз із цікавості; знайдені у нього під час обшуку наркотичні засоби він придбав в Миколаєві і планував їх потім продати лише особі на ім'я «ОСОБА_4» (ОСОБА_4) з метою заробити певні грошові кошти; а з довідки Вознесенської ЦРЛ вбачається, що на обліку у лікаря нарколога обвинувачений не перебуває. Факт зберігання обвинуваченим ОСОБА_1 наркотичного засобу - канабісу - за місцем його проживання також підтверджується протоколом обшуку від 29.05.2013 року ( а.с.71-73).

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частина 1 ст.337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Зокрема, ч.3 ст.337 КПК України передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Враховуючи те, за місцем проживання ОСОБА_1 під час проведення обшуку в АДРЕСА_1, було знайдено два паперових згортки з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною), загальною масою перерахунку на висушену речовину - 2,943 грама, належність яких йому обвинувачений не заперечував та видав їх добровільно; те, що під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 визнав факти придбання, зберігання та перевезення ним наркотичних засобів саме для мети збуту, заперечував факт особистого вживання наркотичних засобів та зберігання їх саме для особистого вживання (без мети збуту); а також те, що згідно із Постановою КМУ від 06.05.2000 року №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» канабіс, який було виявлено та вилучено у обвинувачено під час проведення обшуку - віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено - суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 за кримінальним провадженням №12013160190001224 слід кваліфікувати за ч.2 ст.307 КК України наступним чином - як незаконне придбання, зберігання та перевезення особливо небезпечних наркотичних засобів (канабісу) з метою збуту.

Згідно із ст.65 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як встановлено під час судового розгляду даного кримінального провадження, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.66 КК України, є активне сприяння розкриттю злочину, що полягало у добровільній видачі наркотичних засобів під час проведення обшуку за місцем його проживання, що було підтверджено показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а також те, що певні обставини вчинення злочину слідству взагалі не були відомі, зокрема час, місце, спосіб і особа, в якої незаконно придбавались обвинуваченим ОСОБА_1 наркотичні засоби, що підлягає обов'язковому доказуванню, і про що органам слідства стало відомо безпосередньо лише від обвинуваченого ОСОБА_1

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України судом не було виявлено.

Беручи до уваги обставини справи та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо; на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах Вознесенської ЦРЛ - не перебуває; повне визнання ним своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що обвинувачений ОСОБА_1 має хвору матір, що підтверджується довідкою Вознесенського районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 01.07.2013 року (аркуш справи 16), суд вважає, що наведені обставини пом'якшують відповідальність обвинуваченого та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, а тому суд, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1, вважає за можливе при призначенні йому покарання за ч.2 ст.307 КК України застосувати до нього вимоги ст.69 КК України і призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті 307 ч.2 КК України без конфіскації майна.

Цивільний позов по справі відсутній.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, - суд вважає, що стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають витрати за проведення експертизи №624 від 31.05.2013 року у сумі 293,40 коп.

Щодо витрат за іншими двома експертизами (№623 від 30.05.13 року та №558 від 22.05.13 року), - то суд вважає, що вони не підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки в ході зазначених експертиз було оглянуто та встановлено масу канабісу, який було вилучено в ході оперативних закупок, результати проведення яких визнані судом недопустимими доказами в силу положень ч.1 ст.87 КПК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України і призначити йому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч.1 п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місяця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1, залишити попередній - особисте зобов'язання.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру витрати за проведення експертизи в сумі 293 гривні 40 копійок на розрахунковий рахунок 35229001000016 ГУДК в Миколаївській області МФО 826013, код ЗКПО 25574110, одержувач НДЕКЦ при МВС України в Миколаївській області.

Речові докази по справі, а саме:

- мобільний телефон «Нокіа-6303с» з пакетом оператора МТС - повернути ОСОБА_1 як власнику;

- три компакт-диски №29, №36, №37 з інформацією щодо незаконного збуту канабісу - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- пакунок, в якому два паперових пакунка з наркотичним засобом - канабіс вагою в перерахунку на суху речовину - 2,078 г та 0,465 г; пакунок, в якому два фрагмента нижній та верхній полімерної пляшки з насадкою з фольги; пакунок з наркотичним засобом - канабіс вагою в перерахунку на висушену речовину - 4,43 г; пакунок з наркотичним засобом - канабіс вагою в перерахунку на висушену речовину - 4,483 г - знищити;

- пакунок з грошовими купюрами в сумі 328 грн., серед яких грошові купюри номіналом 100 грн. - 2 шт. серіями АЖ-5011367, КВ-9819681 та купюри номіналом 20 грн. - 5 шт. серіями КР-1315302, КМ-4037370, КП-2507624, МД-9548305, КС-1955103, що залишені на зберіганні у кімнаті речових доказів Вознесенського МВ УМВС - повернути Вознесенському МВ УМВС.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його оголошення, а засудженим - в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Вознесенського

міськрайонного суду підпис Н.Б.Зубар

згідно оригіналу

Суддя: