Рішення № 35924977, 09.12.2013, Красногвардійський районний суд

Справа № 109/5475/2013-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Проскурні С.М.,

секретаря Грабовенко К.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання договору дарування жилого будинку недійсним і застосування наслідків його недійсності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний нотаріус Красногвардійської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 15 листопада 2013 року звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування жилого будинку, розташованого в с. Янтарне по вул. Тітова, 7 Красногвардійського району АР Крим, посвідчений 25 червня 2009 року державним нотаріусом Красногвардійської державної нотаріальної контори АР Крим ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 2888. Позивач також просив повернути сторони за договором у первісний стан, скасувати попередню реєстрацію права власності на спірний жилий будинок ОСОБА_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, витребувати будинок з незаконного володіння останньої та зобовязати ОСОБА_5 службу Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим зареєструвати його право власності на вказаний жилий будинок із спорудами.

Вимоги мотивовані вчиненням позивачем правочину під впливом помилки та обману зі сторони відповідачки.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та доводи в їх обґрунтування, викладені в позовній заяві. ОСОБА_4 зазначив, що за віком та станом здоровя він потребував догляду, у звязку з чим у нього з дочкою була домовленість про те, що вона буде доглядати за ним, а після його смерті належний йому жилий будинок, розташований по вул. Тітова, 7 в с. Янтарне, перейде в її власність. Свідком вказаної домовленості був його син ОСОБА_7 У державного нотаріуса Красногвардійської державної нотаріальної контори 25 червня 2009 року він підписав договір не читаючи, однак донька його запевнила, що то договір про його утримання та про перехід права власності на будинок в рахунок догляду за ним до дня смерті. Усі документи при виході від нотаріуса отримала дочка. У жовтні 2013 року дочка вигнала його з жилого будинку, який він вважав своїм. Після звернення з відповідними заявами до райвідділу міліції та бюро технічної інвентаризації, 28 жовтня 2013 року дізнався про те, що його дочка відповідачка у справі, є власником жилого будинку на підставі договору дарування від 25 червня 2009 року. Підписуючи зазначений договір, він мав на увазі, що дочка буде доглядати його та допомагати. Договір дарування був укладений ним під впливом обману та помилки, оскільки він мав на увазі договір довічного утримання (догляду).

У судовому засіданні відповідачка позовні вимоги не визнала. ОСОБА_2 зазначила про те, що укласти договір дарування жилого будинку їй запропонував батько аби на нього не претендувала жінка, з якою на той час він проживав, в разі одруження. Після складання договору в нотаріальній конторі нотаріус прочитала його текст вголос українською мовою з одночасним перекладом на російську мову, розяснила правові наслідки, після чого текст договору було підписано батьком та нею. Батько добре розумів, який саме правочин він вчиняє. Після укладання договору дарування жилого будинку батько сказав, що тепер вона з чоловіком можуть облаштовувати будинок як забажають, перебудовувати його за потреби, не хвилюючись, що не є його власниками. З будинку батька не виганяла, оскільки він вже тривалий час мешкає разом із своєю співмешканкою по вул. Кубракова, 16/22 в с. Янтарне, лише обмежила його доступ до домоволодіння, його підсобних приміщень, після того як батько самовільно здійснив продаж металобрухту з території двору.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_5 служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим та третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний нотаріус Красногвардійської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим ОСОБА_6, повідомлені про дату та час його проведення, не зявились, про причини неявки не повідомлялось.

Від начальника ОСОБА_5 служби Красногвардійського районного управління юстиції ОСОБА_8 до суду надійшли письмові заперечення щодо позовних вимог, згідно з якими відомості, що були внесені КРП «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Джанкоя» до Реєстру прав власності на нерухоме майно, який діяв до 01 січня 2013 року, тільки використовуються державними реєстраторами при проведенні державної реєстрації прав на нерухомість, але не можуть бути скасовані або змінені. Питання про зобовязання реєстраційної служби здійснити реєстрацію прав вирішується судом в порядку адміністративного судочинства за позовом про визнання рішень або дій державного реєстратора протиправними. Між позивачем та ОСОБА_5 службою Красногвардійського районного управління юстиції не виникало правовідносин при оформленні і реєстрації договору дарування, який оспорюється.

Відповідно до положень статті 169 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином, не є перешкодою для розгляду справи та її вирішення на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за договором дарування жилого будинку від 25 червня 2009 року ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар в момент підписання цього договору жилий будинок № 7 (сім) з будівлями та спорудами, розташований в селі Янтарне Красногвардійського району АР Крим, по вулиці Тітова. Вказаний договір 25 червня 2009 року посвідчено ОСОБА_6, державним нотаріусом Красногвардійської державної нотаріальної контори АР Крим, зареєстровано в реєстрі за № 2888 (а.с.21).

Право власності ОСОБА_2 на вищезазначений будинок на підставі договору дарування зареєстровано КРП «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Джанкоя» 24 липня 2009 року (а.с.22).

Правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Укладений сторонами договір дарування жилого будинку, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, було підписано дарувальником ОСОБА_4 та обдаровуванню ОСОБА_2 25 червня 2009 року, що не оспорювалось у суді.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач ОСОБА_4 просить визнати оспорюваний правочин недійсним і застосувати наслідки його недійсності, посилаючись на те, що договір дарування був вчинений ним під впливом помилки та обману зі сторони відповідачки, оскільки він мав на увазі договір довічного утримання (догляду).

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень).

Відповідно до статей 229, 230 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Посилання позивача на навмисне введення його в оману відповідачкою щодо природи правочину, прав та обовязків сторін жодними належними доказами не доведено і спростовується змістом самого договору дарування, укладеного сторонами 25 червня 2009 року, дослідженого судом, завірена копія якого долучена до матеріалів цивільної справи.

Згідно з пунктом 10 вказаного договору дарувальник та обдаровувана стверджують, що договір цей не приховує іншу угоду, не носить характеру мнимої та удаваної угоди, і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки, не вчиняється під впливом помилки, обману, насильства, впливу тяжких обставин.

Зміст статей щодо підстав недійсності правочину та правових наслідків цього розяснений сторонам нотаріусом. Цей договір складений, та після прочитання його тексту нотаріусом вголос українською мовою з одночасним перекладом на російську мову, підписаний у двох примірниках. Один примірник залишається на зберіганні у справах Красногвардійської держаної нотаріальної контори, другий видається обдаровуваній (пункти 13, 14, 14.1 договору).

Безпідставним є і посилання позивача, про що зазначено в його позовній заяві, на недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами третьою, пятою статті 203 ЦК України. Доказів в обгрунтування того, що волевиявлення дарувальника не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суду також не представлено. Волевиявлення ОСОБА_4 як власника жилого будинку, подарованого ОСОБА_2, сформульовано в умовах договору в письмовій формі, посвідченого нотаріально.

Неправомірних дій нотаріуса, що посвідчувала правочин, судом не встановлено.

Пояснення свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні про існування домовленості між його батьком ОСОБА_4 та сестрою ОСОБА_2, які проживали разом, що остання буде доглядати за батьком та отримає за це у власність батьківський будинок, не спростовують правомірності вчиненого правочину.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

ОСОБА_4, на якого покладається тягар доказування введення його в оману, всупереч вимогам статей 10, 11, 60 ЦПК України, не довів того, що уклав договір дарування під впливом обману, був введений в оману відповідачкою щодо природи правочину, прав та обовязків сторін.

Оскільки в позові ОСОБА_4 відмовлено за безпідставністю вимог, суд не застосовує наслідки спливу позовної давності, передбачені статтею 267 ЦК України, про застосування яких було заявлено відповідачкою.

Договір дарування жилого будинку ОСОБА_4 було вчинено 25 червня 2009 року. ОСОБА_4 особисто вчиняв та підписував зазначений договір в нотаріальній конторі, відтак саме із вказаного дня слід обчислювати перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочину недійсним, який було пропущено позивачем без поважних причин.

У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК України за загальною сумою всіх вимог.

З позивача ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір в розмірі 764 грн. 69 коп., що становить 1 відсоток ціни позову з урахуванням сплачених ним при зверненні з позовом до суду 229 грн. 40 коп. (99409 грн. х 1% - 229,40 грн.).

Керуючись статтями 203, 215, 229, 230, 256, 257, 261, 267, 717 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 80, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний нотаріус Красногвардійської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим ОСОБА_6, про визнання договору дарування жилого будинку недійсним і застосування наслідків його недійсності, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого 25 червня 2009 року державним нотаріусом Красногвардійської державної нотаріальної контори Автономної Республіки, зареєстрованого в реєстрі за № 2888 відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІІН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 764 грн. 69 коп. (Сімсот шістдесят чотири гривні 69 копійок) на рахунок № 31218206700130 УДКСУ в Красногвардійському районі АР Крим 22030001, ЄДРПОУ 37668678, МФО 824026, банк ГУ ДКСУ в АР Крим м. Сімферополь (Красногвардійський районний суд, код ЄДРПОУ 02897193, пункт № 1.1).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.М. Проскурня