Рішення № 35922446, 29.11.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.11.2013

СПРАВА N 320/8202/13-ц

(2/320/2957/13)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі Левандовській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування, з урахуванням індексу інфляції, пені, 3 відсотків річних, матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_4 акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції в розмірі 49 588 грн. 78 коп., пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 5 688 грн. 64 коп., три проценти річних від простроченої суми за період з 04.11.2012 року по 12.08.2013 року в розмірі 1 147 грн. 08 коп., а всього матеріальної шкоди у сумі 56 424 грн. 50 коп., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., судові витрати по сплаті судового збору у сумі 851 грн. і за надання юридичної допомоги адвоката в сумі 1 665 грн., а всього 2 516 грн., а також стягнути з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 9 083 грн. 28 коп., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., судові витрати по сплаті судового 0збору у сумі 458 грн. 80 коп. і за надання юридичної допомоги адвоката в сумі 335 грн., а всього 793,80 грн. зазначивши, що 30 липня 2012 року відповідач ОСОБА_3, приблизно о 13-30 годині в м. Мелітополі на пр. ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції та безпечної швидкості руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Форд-Фієста», реєстраційний номер НОМЕР_2, що рухався попереду, після чого залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого її автомобіль одержав механічні ушкодження. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09.08.2012 року ОСОБА_3 було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Оскільки її автомобіль було пошкоджено з вини ОСОБА_3, то вона звернулася до ПАТ «ПРОСТО-страхування», з яким було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 перед третіми особами. Однак, в отриманні страхового відшкодування їй було відмовлено, оскільки рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року визнано недійсним поліс АВ/7948523 від 25.07.2012 року в частині страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 під час експлуатації транспортного засобу «ВАЗ-2102», д/н НОМЕР_1, з моменту укладення полісу. Рішення мотивовано тим, що під час укладення договору страхування страхувальник ОСОБА_3 не мав посвідчення водія, а тому не мав повноважень щодо законності керування автомобілем «ВАЗ-2102», тому договір № АВ/7948523 не може розповсюджувати свою дію на нього, як на особу, відповідальність якої застрахована відповідно до закону. Однак рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10.04.2012 року була задоволена її скарга, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області скасовано та в задоволенні позову про визнання оспорюваного правочину в частині недійсним відмовлено. Оскільки відповідач ПАТ «ПРОСТО-страхування» в добровільному порядку не виплачує їй страхове відшкодування на протязі тривалого часу, то вона вимушена звернутися з цим позовом, про стягнення з відповідача на її користь усіх платежів, які належать виплаті на її користь у відповідності до положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В судове засідання позивач та її представник адвокат ОСОБА_6 не зявились, від позивача надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності та відсутності її представника, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» у судове засідання не зявився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, про що надав письмові заперечення, згідно яких 24 липня 2012 року між ПАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності АВ/7948523. Умовою дії полісу страхування цивільно-правової відповідальності щодо страхувальника або інших осіб є законність підстав експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідно до листа Мелітопольського ВРЕР ГУ ДАІ у Запорізькій області від 07 вересня 2012 року ОСОБА_3 посвідчення водія не отримував та у списках позбавлених не значиться. Таким чином па момент ДТП 30 липня 2012 року ОСОБА_3 не мав права керувати застрахованим транспортним засобом, тобто керував транспортним засобом не на законних підставах, а тому його цивільно-правова відповідальність полісом АВ/7948523 застрахована не була. Також ПАТ «ПРОСТО-страхування» не погоджується із розміром заявлених вимог. З метою визначення розміру страхового відшкодування відповідачем було замовлено Звіт № 3574/4122 від 13.08.2012 року. Відповідно до ст. 29 Закону: «У звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством...». Отже згідно із законодавством України ПАТ «ПРОСТО-страхування» повинно відшкодувати оцінену вартість саме матеріального збитку, а не витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом автомобіля. Рахунок № 29 від 02 серпня 2012 року, на який посилається позивач відображає вартість відновлювального ремонту, відшкодування якого законодавством не передбачено. Відповідно до висновків вищезгаданого звіту, вартість відновлювального ремонту складає 56 813 грн. 22 коп., а вартість матеріального збитку 37 407 грн. 39 коп. Крім того вартість матеріального збитку визначена у звіті вказана із урахуванням податку на додану вартість. У разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого обєкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використанні в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість. Автотоварознавче дослідження не є підставою для виникнення податкових зобов'язань з надання послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначенні зобовязання можуть виникнути лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Отже, у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобовязання не виникають. Оскільки позивачем не надано доказів фактичного здійснення ремонтних робіт пошкодженого транспортного засобу платником податку на додану вартість, а сам позивач не є платником податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати здійснюється без урахування суми податку на додану вартість. Розмір матеріального збитку (37 407 грн. 39 коп.) за вирахуванням податку на додану вартість становить 31 172 грн. 83 коп. Стосовно вимог позивача про стягнення пені, то вони, на думку ПАТ «ПРОСТО-страхування» не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до позиції Верховного Суду України (яка є обовязковою відповідно до ст.360-7 ЦПК України) викладеній у постанові від 26 вересня 2012 року, норма Закону, якою передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня, не підлягає застосуванню, оскільки регулює відносини страховика та страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач в свою чергу не є суб'єктом даного договору. Також відсутні підстави для відшкодування заявленої позивачем моральної шкоди у розмірі 2 000 грн., оскільки відповідно до ст. 22.3. Закону відшкодовується лише моральна шкода, яка передбачена п.1,2 ч.2 ст.23 ЦК України. В даному випадку моральна шкода виникла у звязку зі знищенням майна (п.3 ч.2 ст.23 ЦК України), а тому відшкодовується не страховиком, а особою, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, зазначив, що у разі прийняття судом рішення про стягнення страхового відшкодування, до АТ «ПРОСТО-страхування» перейде право регресу до страхувальника, оскільки водій після ДТП за його участю самовільно залишив місце прогоди.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився та не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви позивача, представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про розгляд справи за їх відсутності, та в звязку з неявкою відповідача ОСОБА_3, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 09.08.2012 року встановлено, що 30.07.2012 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ 2102, номерний знак НОМЕР_3, не дотримався безпечної дистанції та безпечної швидкості руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, що рухався попереду, після чого залишив місце ДТП, чим порушив вимоги п. 2.10, п. 13.1 ПДР України. В результаті ДТП постраждалих немає, автомобілі отримали механічні ушкодження.

Вказаною постановою ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП до штрафу в розмірі 425 грн.

Таким чином, факт вини відповідача ОСОБА_3 у ДТП, яке відбулось 30.07.2012 року, встановлений постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 09.08.2012 року.

Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», з яким відповідачем ОСОБА_3 застраховано його цивільно-правову відповідальність перед третіми особами, з заявою про виплату страхового відшкодування.

Однак відповідно листа ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» № 04-8767 від 18.12.2012 року відмовлено у проведенні страхового відшкодування по справі № 4122. Лист мотивовано тим, що 24.07.2012 року між ОСОБА_3 та АТ «ПРОСТО-страхування» був укладений договір обовязкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7948523. 14.11.2012 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області поліс АВ/7948523 було визнано недійсним в частині страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 під час експлуатації транспортного засобу ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 з моменту укладення полісу. Отже подія від 30.07.2012 року не є страховим випадком, оскільки відповідальність особи винної у ДТП не застрахована у АТ «ПРОСТО-страхування» за договором № АВ/7948523.

Так, дійсно рішенням Мелітопольського міськрайнного суду Запорізької області від 14.12.2012 року позов ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_3 про визнання оспорюваного правочину в частині недійсним задоволено. Визнано недійсним поліс АВ/7948523 від 25.07.2012 року в частині страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 під час експлуатації транспортного засобу «ВАЗ-2102», реєстраційний номер НОМЕР_1, з моменту укладення полісу.

Однак, рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10.04.2012 року була задоволена апеляційна скарга позивача. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року по цій справі скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту: В задоволенні позову ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_3 про визнання оспорюваного правочину в частині недійсним відмовлено.

Рішення набрало законної сили.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» добровільно не сплачує позивачу страхове відшкодування протягом тривалого часу.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь.

Відповідно до ст. З Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників здійснюється обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Також, статтею 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на час і виникнення спірних правовідносин був визначений вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування регламентної виплати), а саме:

«... 37.1. Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

37.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

37.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

37.1.5. одержання страхувальником повного відшкодування шкоди за договором майнового страхування від особи, яка її завдала».

Відповідачем ОСОБА_4 акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» ні однієї з вищевказаних підстав наведено не було.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Згідно Рахунку № 29 від 02.08.2012 року, матеріальна шкода завдана пошкодженням автомобіля оцінена у 58 573 грн. 28 коп.

Отже, у виконання ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ці витрати мають бути відшкодовані позивачу.

Відповідно до п. 37.5. ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

За умовами п. 2 Полісу № АВ/7948523 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів встановлені: ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоровю на одного потерпілого 100 000 (сто тисяч) гривен, за шкоду заподіяну майну 50 000 (пятдесят тисяч) гривен, франшиза у розмірі 510 (пятсот десять) гривен.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, оскільки відповідно до умов Полісу № АВ/7948523 за шкоду майну встановлено ліміт відповідальності страховика у 50 000 грн., тому, за мінусом франшизи у сумі 510 грн., з відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» підлягає стягненню в в розмірі на користь позивача 49 490 грн., а сума шкоди у сумі 9 083грн. 28 коп., що перевищує ліміт відповідальності страховика, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 в розмірі (58573 грн. 28 коп. 49490 грн.) 9083 грн. 28 коп.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала, у звязку із пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у повному розмірі.

Крім того, відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Виходячи з того, що заява про страхове відшкодування була подана позивачем 04.08.2012 року, то з урахуванням 90 днів для розгляду її заяви, строком виплати страхового відшкодування було 04.11.2012 року.

З 04.11.2012 року по 12.08.2013 року (день подання позову у серпні 2013 року) пройшло 282 дня.

У період прострочки діяла облікова ставка НБУ - до 09.06.2013 року -7,5%, а з 10.06.2013 року 7 %, отже розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» складає 5688 грн. 64 коп.

Також, п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», встановлено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Таким чином з відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» також підлягає стягненню сума страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає 49588 грн. 78 коп. (49490 грн. х 100,1995994% = 49588 грн. 78 коп.), де 49 490 грн. - сума страхового відшкодування без урахування індексу інфляції, та 3% річних від простроченої суми за період з 04.11.2012 року по 12.08.2013 року, що складає 1147 грн. 08 коп. (49 490 грн. * 3% : 365 днів * 282 дня = 1147 грн.08 коп.).

Разом з тим, згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, з відповідачів також в рівних долях підлягає стягненню моральна шкода, що складає по 2000 грн. з кожного.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» проти позову, оскільки вони повністю спростовуються доводами, наведеними у рішенні.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому звязку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, - суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування, з урахуванням індексу інфляції, пені, 3 відсотків річних, матеріальної та моральної шкоди підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

До матеріалів справи позивачем надана угода про представництво клієнта адвокатом, відповідно до якої позивач сплатила витрати за надання правової допомоги в сумі 2000 грн. Отже вказана позовна вимога також підлягає стягненню з відповідачів.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Також, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004, ст.ст. 4, 15, 57, 59, 61, 84, 88, 107, 208, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування, з урахуванням індексу інфляції, пені, 3 відсотків річних, матеріальної та моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (поточний рахунок 26503441 в АТ «ОСОБА_7 Аваль», м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 24745673) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_5), страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції в розмірі 49 588 (сорок девять тисяч пятсот вісімдесят вісім) гривень 78 копійок, пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 5 688 (пять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 64 копійки, три проценти річних від простроченої суми за період з 04.11.2012 року по 12.08.2013 року в розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) гривень 08 копійок, а всього матеріальної шкоди у сумі 56 424 (пятдесят шість тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (поточний рахунок 26503441 в АТ «ОСОБА_7 Аваль», м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 24745673) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_5) моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (поточний рахунок 26503441 в АТ «ОСОБА_7 Аваль», м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 24745673) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_5) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 851 (вісімсот пятдесят один) гривні 00 копійок та за надання юридичної допомоги адвоката у сумі 1665 (одна тисяча шістсот шістдесят пять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_5) матеріальну шкоду в розмірі 9083 (девять тисяч вісімдесят три) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_5) моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_5) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 458 (чотириста пятдесят вісім) гривень 80 копійок та за надання юридичної допомоги адвоката у сумі 335 (триста тридцять пять) гривень 00 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В.Кучеренко