Рішення № 3592157, 26.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

26.03.2009

Справа №2-23/447-2009

За позовом Мале приватне підприємство «Таврія», Херсонська обл., смт.Нововоронцовка

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод», м.Красноперекопськ

про стягнення 79693,44 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – Москаленко О.А., представ. за довір. №61 від 25.12.2008р.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 79693,44грн. заборгованості, в тому числі: 74028,55 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 927,06 грн., індекс інфляції в сумі 4737,83 грн., а також 840,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні 02.03.2009р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується. У зв’язку з частковим погашенням заборгованості у сумі 868,95грн. вважає необ’єктивними нараховані суми 3% річних та індексу інфляції, крім того відповідач не згоден з сумою витрат з оплати державного мита 840,00 грн., оскільки відповідно до суми позову сума державного мита повинна складати 796,93 грн.

13.03.2009р. від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, просить стягнути 73159,60 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 909,06 грн., індекс інфляції в сумі 4682,21 грн., а також 840,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, суд

Встановив :

01.04.2008р. Мале приватне підприємство «Таврія» та Відкрите акціонерне товариство «Кримський содовий завод» уклали договір про надання послуг громадського харчування №Ю/804507.

Відповідно до п.6.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р.

Згідно п.1.1 договору позивач зобов’язався надавати послуги громадського харчування, а відповідач – прийняти та оплатити надані послуги згідно з цім договором.

За період дії договору з 01.04.2008р. по 29.09.2008р. позивач виставив відповідачеві рахунки: від 25.04.2008р. №1 на суму 4058,68грн., від 08.05.2008р. №2 на суму 6000,00грн., №4 на суму 11400,00грн., №2/1 на суму 868,95грн., від 13.05.2008р. №5 на суму1712,00грн., від 06.06.2008р. №18 на суму 7410,00грн., №19 на суму 3435,00грн., №20 на суму 8900,00грн., №21 на суму 174,00грн., від 23.06.2008р. №22 на суму 65,50грн., від 04.07.2008р. №23 на суму 13500,00грн., від 21.07.2008р. №24 на суму 39,20грн., від 01.08.2008р. №26 на суму 5582,00грн.. №27 на суму 3390,00грн., №28 на суму 12272,10грн., №29 на суму 885,00грн., від 05.08.2008р. №30 на суму 3408,50грн., від 31.08.2008р. №31 на суму 7440,00грн., №32 на суму 2535,00грн., №33 на суму 4373,00грн., від 22.09.2008р. №34 на суму 8005,00грн., від 25.09.2008р. №35 на суму 136,80грн., від 29.09.2008р. №36 на суму 4035,00грн., №37 на суму 7558,00грн. Всього було надано послуг на загальну суму 117183,73 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оплата відповідачем проводиться щомісячно 100% перерахуванням вартості виконаних послуг на протязі 7 днів з моменту виставлення рахунку позивачем.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем була здійснена часткова оплата послуг на суму 44024,13грн., таким чином сума основного боргу відповідача складає 73159,60 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно заяви про зміну позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 909,06 грн., індекс інфляції в сумі 4682,21 грн., згідно розрахунку (а.с.110,111), які розраховані вірно і також підлягають стягненню.

В іншій частині позову провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника відповідача в судовому засіданні 26.03.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 30.03.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, п.п.1-1 ст.80, 82, 84, 85 господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» (96000, АР Крим, м.Красноперекопськ, вул.Проектна, 1, рахунок 260070504303 у Сімферопольській філії АБ «Кліринговий Дім», МФО 384920, ЄДРПОУ 05444546) на користь Малого приватного підприємства «Таврія» (74200, Херсонська обл., смт. Нововоронцовка, вул.Степова, 22а, рахунок 2600502002346 в Херсонській філії ВАТ «Кредобанк», МФО 352413, код ЗКПО 14129039) 73159,60 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 909,06 грн., індекс інфляції в сумі 4682,21 грн., 787,50грн. державного мита та 116,60 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.