Рішення № 35921043, 04.12.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12243/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

04 грудня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Гребенюка В. В. ,

при секретарі - Бельмас Л. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТВБВ № 10026/0109 ГУ АТ «Ощадбанк» по м. Києву та Київській області, про зобов'язання сплатити кошти за відсотками по депозиту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до до ТВБВ № 10026/0109 ГУ АТ «Ощадбанк» по м. Києву та Київській області (надалі за текстом - відповідач), про зобов'язання сплатити кошти за відсотками по депозиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.11.2011 року та 24.05.2013 року між позивачем та відповідачем були укладені договори за № 299 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи та № 5939626 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи відповідно. У відповідності до умов зазначених договорів за першим депозитним договором передбачена процентна ставка у розмірі 14,5 % річних за депозитом, за другим депозитним договором передбачена процентна ставка у розмірі 17,25 % річних. Сплата відсотків за користуванням депозиту сплачується щомісячно. В позові позивач посилався на відповідні пункти договорів, а саме п. п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.6., 2.10., при цьому зазначив, що оскільки позивач відкрив депозити 24-го числа, то перший розрахунок періоду здійснюється станом на 24-те число наступного місяця, надалі з 25-го числа місяця на 24-те. Відповідно до депозитних договорів, а саме п. 1.1. депозити вкладені строком на 18 місяців, а саме за договором № 299 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи з 24.11.2011 року по 24.05.2013 року, а за договором № 5939626 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи з 24.05.2013 року по 24.11.2014 року. Починаючи з першого періоду розрахунків за % відповідач у двох випадках не врахував по 1 (одному) дню, а саме: 1-й з 24.11. - 24.12.2011 року = 31 день, зокрема 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30 = 7 днів + 24 дні = 31 день, однак зараховано було 30 днів, що дорівнює 3,58 грн. за день, сума за депозитом 9 000 грн. По другому випадку з 24.05. - 24.06.2013 року = 32 дні, зокрема 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 = 8 днів + 24 дні = 32 дня, однак зараховано за 31 день, в свою чергу не пораховано 1 день, що дорівнює 14,18 грн., сума за депозитом 30 000 грн. Загалом, за двома депозитними договорами, на думку позивача, відповідач не доплатив 468 грн. 78 коп. Позивач звертався до відповідача з вимогою усунути порушення, однак відповідач не реагує, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.

В судове засідання позивач з'явився, позов просив задовольнити з підстав, що викладені в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, нада до суду виписку по рахунку за депозитними договорами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, 24.11.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 299 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи, предметом якого є депозит в сумі 9 000 грн., процентна ставка складає 14,5 % річних, термін повернення депозиту 24.05.2013 року, що не заперечувалось сторонами (а.с. 11 - 13).

24.05.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 5939626 на вклад «Строковий пенсійний» для фізичної особи, предметом якого є депозит в сумі 30 000 грн., процентна ставка складає 17,25 % річних, днем повернення депозиту є 24.11.2014 року, що не заперечувалось сторонами (а.с. 14 - 16).

Відповідно до ощадної книжки вбачається, що позивач отримав грошові кошти за договором № 299 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи в повному обсязі, а рахунок було закрито (а.с. 17 - 23).

У відповідності до ощадної книжки вбачається, що позивач отримує грошові кошти за договором № 5939626 на вклад «Строковий пенсійний» для фізичної особи, однак день повернення депозиту ще не настав (а.с. 24).

25.01.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснення перерахунку процентної ставки з урахуванням зміни облікової ставки НБУ та перерахування відсотків за депозитним вкладом (а.с. 27 - 28).

Листом за № 04-24/335 від 28.01.2013 року позивача повідомлено про вірність розрахунків при нарахуванні відсотків за депозитним договором (а.с. 29). 31.01.2013 року позивачу за № 11 - 08/15 «Б» було надано деталізований розрахунок за депозитним договором (а.с. 30)

В подальшому, 26.06.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати відсотки за депозитним вкладом (а.с. 31).

Листом відповідача № 04-24/1180 від 02.07.2013 року позивача додатково повідомлено про вірність нарахування відсотків за депозитним договором (а.с. 32).

Судом було досліджено договір № 299 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи та договір № 5939626 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи, відповідно до п. 1.3. яких передбачено, що сплата процентів за користування депозитом здійснюється щомісячно.

Згідно п. 2.1. вказаних договорів встановлено, що при розрахунку процентів банк не враховує день зарахування (внесення) депозиту на рахунок і день вилучення депозиту з рахунку.

Пунктом 2.2 вказаних договорів вказано, що нарахування банком процентів за договорам здійснюється з урахуванням календарного числа днів (неробочих включно). Кількість днів у році за 365 (366). Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема , є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а правилами ч. 1 ст. 22 цього Кодексу встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, що може бути спростована лише нормою закону чи встановлена судом.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

До суду належних та допустимих доказів на підтвердження суперечності змісту укладеного правочинів - договору № 299 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи та договору № 5939626 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи, ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, надано не було. Також, до суду не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що особи, які вчиняли правочин, не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, а волевиявлення учасників правочину не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі. Крім того, на доведено, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а відтак правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов являються неприпустимими, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. ст. 57 - 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлені судом обставини, за яких п. п. 2.1., 2.2. договору № 299 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи та договору № 5939626 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи передбачено, що при розрахунку процентів банк не враховує день зарахування (внесення) депозиту на рахунок і день вилучення депозиту з рахунку, нарахування банком процентів за договорам здійснюється з урахуванням календарного числа днів (неробочих включно), станом на день розгляду справи, строк повернення депозиту за депозитним договором № 299 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи настав, а депозит та проценти за ним були нараховані за повний строк зберігання вкладу та сплачені позивачу в повному обсязі, проценти за депозитними вкладами, за депозитним договором № 5939626 на вклад «СТРОКОВИЙ ПЕНСІЙНИЙ» для фізичної особи, день повернення депозиту не настав, а позивач отримує проценти за депозитом в повному обсязі, що підтверджено виписками по рахунку (а.с. 55 - 56).

На основі з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердженню, а тому підлягають залишенню без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 11, 13, 15, 22, 203, 215, 525 - 526, 1058 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 27 - 30, 57 - 60, 79, 88, 209, 213 - 215, 223, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТВБВ № 10026/0109 ГУ АТ «Ощадбанк» по м. Києву та Київській області, про зобов'язання сплатити кошти за відсотками по депозиту - відмовити;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. В. Гребенюк