Рішення № 3592098, 10.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/52

10.03.09

За позовом ТОВ „Торговий дім „Полімери України”;

До ВАТ „Завод сантехнічних заготовок”;

Про стягнення 108 577,18 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача: Садовнікова Н.О., представник, довіреність б/н від 06.08.2008 р.;

Від відповідача: Опрелянська Г.А., представник, довіреність №20 від 29.01.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2009 р. порушено провадження у справі №18/52, справа призначена слуханням на 24.02.2009 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 24.02.2009 р. до 10.03.2009 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 24.02.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 88 611,70 грн. (83 000,00 грн. основного боргу + 5 611,70 грн. інфляційних втрат), 14 940,00 грн. пені, 5 025,48 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 1 085,77 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Позивачем до позовної заяви додана заява про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми позову у розмірі 109 780,95 грн.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, провадження у справі просив припинити, посилаючись на те, що договір №83/08 між сторонами не укладався, оскільки він підписаний не повноважною особою підприємства. В період з 19.11.2007 р. по 26.04.2008р. виконуючим обов’язки Голови правління ВАТ „Завод сантехнічного заготовок” була Бідна Людмила Іванівна.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до видаткової накладеної №ПЛ-140505 від 14.05.2008 р. позивач поставив, а відповідач отримав продукцію на суму 268 000,00 грн.

Вищезазначена видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками господарюючих суб’єктів підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вищезазначені документи свідчать про те, що між сторонами була укладена угода.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за угодою, поставлену позивачем продукцію оплатив частково, тим самим заборгувавши останньому 83 000,00 грн. Наявна заборгованість підтверджується актом взаємних розрахунків за період з 01.01.2008 р. по 14.01.2009 р.

Як визначено абзацом 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарюванні та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання позивача на укладений 04.04.2008 р. між сторонами договір поставки №83/08 є безпідставним, оскільки сторонами не виконана вимога господарського суду про надання оригіналу зазначеного договору, а відповідач у наданому відзиві на позов зазначив про те, що з боку відповідача зазначений договір не укладався.

За прострочку виконання зобов’язань позивачем нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 88 611,70 грн. (83 000,00 грн. основного боргу + 5 611,70 грн. інфляційних втрат) та 5 025,48 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахована позивачем пеня у розмірі 14 940,00 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наведеного нижче:

—частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;

—відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;

—пеня, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є одним із видів неустойки;

—враховуючи ту обставину, що позивачем не доведено укладення між сторонами договору поставки №83/08 від 04.04.2008 р., господарський суд дійшов до висновку, що між сторонами не була укладена письмова угода відносно забезпечення виконання зобов’язання, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Заява позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову не підлягає задоволенню, оскільки статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, визначених статтями 66, 67 ГПК України. Такі докази позивачем не доведені та господарському суду не надані, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення зазначеної заяви.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Завод сантехнічних заготовок” (інд. 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 24, код ЄДРПОУ 05503272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Полімери України” (юридична адреса: інд. 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Виконкомівська, 15/11; адреса для листування: інд. 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 18, оф. 3; код ЄДРПОУ 34983877) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 88 611 (вісімдесят вісім тисяч шістсот одинадцять) грн. 70 коп., 5 025 (п’ять тисяч двадцять п’ять) грн. 48 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 936 (дев’ятсот тридцять шість) грн. 39 коп. витрат по сплаті держмита та 101 (сто одна) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

О.В. Мандриченко