Вирок № 35920402, 06.12.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20411/13-к

Провадження №: 1-кп/752/746/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дідика М.В.,

при секретарі Гайдамаці Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013110000000934 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шарівка, Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, з освітою вищою, працюючого на посаді інженера-енергетика в ТОВ «Гідроенергоінвест», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Давідяна О.Н.;

обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

інших учасників судового провадження:

представника потерпілої ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 15 вересня 2013 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ-110307» д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частини автодороги «Київ-Обухів» в крайній правій смузі руху, зі сторони м. Обухів, в напрямку смт. Козин, зі швидкістю 80 км/год.

В цей час, проїзну частину автодороги «Київ-Обухів», навпроти зупинки громадського транспорту «Козин-1», по нерегульованому пішохідному переходу, зліва направо відносно руху вищевказаного автомобіля переходив пішохід ОСОБА_4

Водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3 б); 1.5; 18.4 Правил дорожнього руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким в крайній лівій смузі руху пригальмував автомобіль, який надав дорогу пішоходу ОСОБА_4, не переконався у відсутності пішоходів на пішохідному переході, не зменшив швидкість свого автомобіля і не зупинився перед пішохідним переходом та не надав дорогу пішоходу, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б»; 1.5; 18.4 ПДР водієм ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Тобто, ОСОБА_1 визнається винним за ч.2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.

Так, обвинувачений ОСОБА_1, після роз»яснення суті обвинувачення, визнав себе винним та підтвердив вищезазначені обставини. Пояснив, що 15.09.2013 року приблизно о 21.30 годин, на своєму автомобілі «ЗАЗ» рухався по автодорозі Київ-Обухів. Спочатку дорога мала по одній смузі в кожному напрямку, а потім було розширення та збільшення смуг. Помітив, що зліва від нього автомобіль включив аварійну сигналізацію, він відволікся і не помітив знака пішохідний перехід. Відчув удар і зразу зупинився. Помітив, що збив людину, викликав швидку, та залишився біля потерпілого, який був живий. Повністю визнає фактичні обставини ДТП, які відображені у обвинувальному акті, та порушення зазначених пунктів ПДР України. У вчиненому щиро розкаюється, просить вибачення у родичів потерпілого. По мірі можливості, надав потерпілим матеріальну допомогу в сумі 20 тисяч гривень, та готовий в подальшому частинами відшкодовувати збитки.

Його автомобіль застрахований. Просить не позбавляти волі, та дати можливість працювати і відшкодовувати збитки потерпілим.

Наявні в справі докази його винності він не оспорює.

Суд, ураховуючи що проти цього не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз»яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, що стосуються фактичних обставин справи, за погодженням з учасниками, не досліджувалися.

Предметом дослідження був цивільний позов і матеріали на його обґрунтування та документи, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих даних на нього.

Так, після дослідження документів та доказів на обґрунтування цивільного позову, представник потерпілої в судовому засіданні підтвердив факт відшкодування обвинуваченим 20 тисяч гривень завданих збитків, та уточнив позовні вимоги. Просить стягнути з обвинуваченого 15 583 грн. матеріальної шкоди, 300 тисяч моральної шкоди та 8 тисяч гривень процесуальних витрат на правову допомогу. Також, просить стягнути з страхової компанії «Глобус» матеріальну шкоду в сумі 21815 грн. 76 коп. та моральну шкоду в сумі 78186 гривень 24 коп.

Обвинувачений цивільний позов потерпілої, щодо відшкодування матеріальної шкоди на суму 15 583 грн., визнав повністю, також визнає позов в частині необхідності відшкодування 8 тисяч гривень витрат на правову допомогу. Частково, на суму 100 тисяч гривень, визнає позов про відшкодування моральної шкоди, оскільки не має матеріальної можливості відшкодувати 300 тисяч моральної шкоди, яку просить потерпіла.

Представник цивільного відповідача, СТДВ «Глобус», будучи належним чином повідомленим у спосіб визначений КПК, на розгляд не з»явилися, про причини неявки суд не інформували. Заслухавши думку учасників судового провадження, враховуючи можливість за відсутності представника цивільного відповідача з»ясувати обставини, що стосуються цивільного позову, було вирішено провести судовий розгляд без них.

Так, як видно з доказів в обґрунтування цивільного позову, сума матеріальних збитків та судових витрат, які підлягають стягненню з обвинуваченого, та які він визнав, підтверджуються копіями видаткових накладних, оригінали яких були оглянуті судом, договором.

Як видно з матеріалів наданих представником потерпілої та прокурором, 15.04.2013 року ОСОБА_1 отримав від страхової компанії СТДВ «Глобус» поліс № АС/0795179 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який дії з 20.04.2013 року по 19.04.2014 року.

Розмір матеріальної шкоди, яку потерпіла просить стягнути з страхової компанії в сумі 21815 грн.76 коп., що складається: 4315 грн.76 коп. витрати на лікування, - підтверджується копіями касових чеків, оригінали яких були оглянуті судом, та 17500 грн. витрати на поховання і ритуальні послуги, підтверджується копією товарного чека, оригінал якого був оглянутий судом. Крім того, потерпіла надала письмове, мотивоване обґрунтування моральної шкоди, яку просить стягнути з обвинуваченого в сумі 300 тисяч гривень та з страхової компанії, в сумі 78 186 гривень 24 коп.

Дослідивши докази, що стосуються цивільного позову, суд прийшов до висновку:

цивільний позов потерпілої про стягнення з ОСОБА_1 15 583 грн. матеріальної шкоди (документально підтверджених витрат), враховуючи його повне визнання обвинуваченим, задовольнити;

цивільний позов потерпілої про стягнення з ОСОБА_1 8 тисяч гривень процесуальних витрат, згідно вимог ст. 124 КПК України, враховуючи його повне визнання обвинуваченим, задовольнити;

цивільний позов потерпілої про стягнення з страхової компанії СТДВ «Глобус» матеріальної шкоди в сумі 21815 грн. 76 коп.( документально підтверджені витрати на лікування та поховання), задовольнити.

Ураховуючи, що в результаті вчинення ОСОБА_1 злочину, було заподіяно моральну шкоду потерпілій, цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого та страхової компанії моральної шкоди в загальній сумі 378 186 грн., задовольнити частково, на суму 300 тисяч гривень.

З яких, керуючись ст. 27.3 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», 13764 грн.( з розрахунку 12 х1147 грн., 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку), стягнути з страхової компанії СТДВ «Глобус» (ідент. код 20448234) та 286 236 грн. стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1

Підсумовуючи результати судового розгляду, суд вважає доведеною винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом»якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, має задовільний стан здоров»я, позитивно характеризується, має постійне місце роботи.

Обставинами, що пом»якшують покарання, суд визнає щире каяття, визнання вини, часткове відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

З»ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Проте, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину, усі обставини справи в сукупності, суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання і приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, згідно вимог ст. 75 КК України, і покладенням обов»язків, визначених ст. 76 КК України. Приймаючи рішення про звільнення від відбування покарання, суд наряду з іншим, виходить з того, що перебуваючи на волі, обвинувачений зможе працювати та відшкодовувати збитки потерпілій.

Суд, також вважає за необхідне застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи наслідки які настали в результаті порушення ним ПДР України

На погляд суду, саме таке покарання, буде сприяти виправленню особи.

Згідно вимог ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 489 грн. 44 коп. (т.1 а.с.116).

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п»ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком на два роки та, відповідно до вимог ст. 76 КК України, покласти на нього обов»язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді особистого зобов»язання скасувати, після вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов потерпілої, в частині відшкодування матеріальної шкоди, задовольнити і стягнути на користь ОСОБА_5:

з обвинуваченого ОСОБА_1, - 15 583 грн.;

з страхової компанії СТДВ «Глобус» (ідент. код 20448234), - 21815 грн. 76 коп.

Також, на користь потерпілої ОСОБА_5 стягнути обвинуваченого ОСОБА_1 8 тисяч гривень процесуальних витрат, згідно вимог ст. 124 КПК України.

Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково і стягнути на користь ОСОБА_5:

з обвинуваченого ОСОБА_1, - 286 236 грн.;

з страхової компанії СТДВ «Глобус» (ідент. код 20448234), -13764 грн.

Стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 489грн.44 коп.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.

Суддя Дідик М.В.