Вирок № 35919822, 10.12.2013, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2910/13-к

№ провадження 1-кп/541/133/2013

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Міщанін Т.М.,

з участю: прокурора Попок О.В.,

захисника - адвокта ОСОБА_1,

законного представника потерпілого -

цивільного позивача ОСОБА_2,

представника потерпілого - адвоката

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, перебуває у фактичному шлюбі, утриманців не маючого, працюючого водієм Миргородського комунального житлово - експлуатаційного управління, зареєстрованого проживаючим АДРЕСА_1, не депутата, не інваліда, раніше не судимого,

по ст. 286 ч. 2 КК України ,-

в с т а н о в и в :

07 серпня 2013 року, приблизно, в 17.00 годин обвинувачений ОСОБА_9, керуючи на підставі відповідних повноважень автомобілем „Dacia Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Гоголя в м. Миргороді Полтавської області та, здійснюючи рух повз парк „Дружба" при задовільних дорожніх і погодних умовах, порушив вимоги пунктів 12.4, 12.9 „б" Правил дорожнього руху України, перевищивши дозволену максимальну швидкість руху в населеному пункті, допустив зіткнення з малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, який рухався по проїзній частині на велосипеді з порушенням вимог пунктів 6.1, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, та перед зміною напрямку свого руху не переконався в безпеці цього маневру, не надавши дороги транспортному засобу попутного напрямку, перетинаючи проїзну частину вулиці справа наліво відносно напрямку руху автомобіля під керуванням обвинуваченого.

В наслідок здійсненого наїзду малолітньому потерпілому ОСОБА_5, завдано тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно - мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, перелому потиличної кістки з переходом на основу черепа, на задню і передню ямки основи черепа з гемосинусом правої основної пазухи, множинних забійних ран скроневої ділянки, шиї, підборіддя, вушної раковини, лівого плечового суглоба, які за висновком судово - медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Свою вину в інкримінованому діянні обвинувачений ОСОБА_9 визнав повністю, показавши, що 07.08.2013 року дійсно керував легковим автомобілем та допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_5, який їхав на велосипеді та почав повертати ліворуч. Стверджував, що швидкість руху керованого ним транспортного засобу, він дійсно перевищив. Заявленого цивільного позову не визнав, оскільки вказував на те, що його цивільна відповідальність була застрахована перед третіми особами, а відтак завдану шкоду має відшкодувати страховик і на її відшкодування він не погоджується.

Окрім власного визнання обвинуваченим своєї винуватості, за обставинами, встановленими судом, його винуватість у вчиненому діянні підтверджується такими розкритими стороні захисту доказами, перевіреними і проаналізованими в ході судового слідства за пропозицією прокурора та наданими суду першої інстанції:

- протоколом слідчого експерименту, план - схемою і фототаблицею - додатком до цього протоколу, в яких зафіксовано показання обвинуваченого ОСОБА_9 відносно механізму розвитку та вчинення дорожньно - транспортної пригоди і її наслідків / а.п. 108 - 113 /;

- показаннями законного представника потерпілого ОСОБА_2, з яких слідує, що 07.08.2013 року з повідомлення своєї матері дізналася про травмування сина в ДТП. Сина було доставлено до Миргородської ЦРЛ, де йому надано медичну допомогу, після чого його лікування продовжувалося в дитячій міській клінічній лікарні м. Полтави. На лікування сина витрачалися власні кошти сім'ї. Не заперечувала того факту, що обвинувачений також надавав певні кошти для цієї мети;

- допитаний в якості свідка неповнолітній ОСОБА_6 суду показав, що 07.08.2013 року, в денний час, бачив, як на вул. Гоголя в м. Миргороді, в районі загальноосвітньої школи № 1, потерпілий ОСОБА_5 був травмований автомобілем під керуванням обвинуваченого ОСОБА_9;

- протоколом слідчого експерименту, план - схемою і фототаблицею - додатком до цього протоколу, в яких зафіксовано показання неповнолітнього свідка ОСОБА_6 відносно механізму вчинення дорожньно - транспортної пригоди і її наслідків / а.п. 114 - 120/;

- представник цивільного відповідача від Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта" Деміденков В.М., що діє на підставі відповідної довіреності / а.п. 72 /, в своїх поясненнях заявлений позов не визнав, пославшись на те, що обвинувачений не повідомив страховика про страховий випадок, а відтак за нормами відповідного закону і має нести цивільну відповідальність за спричинену шкоду. Крім того, на думку цього представника, сторона потерпілого на надала страховику документів, які підтверджують характер та розмір завданої майнової шкоди, що серед іншого не дозволяє обрахувати розмір моральної шкоди відповідно до положень ст. 26 - 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

- в протоколі огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, на схемі - додатку до нього зафіксовано загальну обстановку на місці ДТП, дорожні та погодні умови на час пригоди, характер розташування транспортного засобу після наїзду на велосипед потерпілого, сліди гальмування автомобіля на асфальтобетонному покритті, місце розташування велосипеда, на якому їхав потерпілий, наявність механічних ушкоджень на автомобілі та велосипеді аналіз яких, дають підстави прийти до висновку про те, що такий наїзд відбувся на лівій смузі руху автомобіля між двома пішохідними переходами / а.п. 85 - 89/;

- з протоколу огляду автомобіля „Dacia Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та фототаблиць - додатків до цього протоколу вбачається наявність на ньому механічних пошкоджень у виді розбитого вітрового скла, деформації частини капоту, а також наявність нашарування речовини чорного кольору продовгуватої форми, розташованих в передній - лівій частині переднього бамперу і вказує на контакт цих частин транспортного засобу з перешкодою / а.п. 90 - 97 /;

- за змістом протоколу огляду велосипеда, яким на момент ДТП керував малолітній потерпілий, та фототаблиць - додатків до цього протоколу на велосипеді виявлено механічні ушкодження у вигляді деформацій рами, коліс та керма, які вказують на прикладення механічної сили до цих частин / а.п. 97 - 105 /;

- як вбачається з копії відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, обвинувачений ОСОБА_9 має право користуватися автомобілем „Dacia Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / а.п. 132 /;

- цивільна відповідальність обвинуваченого перед третіми особами застрахована у визначеному законом порядку, що підтверджується копією відповідного полісу № АЕ/ 1421825 / а.п. 44 /;

- зі змісту копії заяви законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що та письмово повідомила страховика про настання конкретного страхового випадку / а.п. 84 /;

- матеріалами автотехнічної експертизи № 63 від 24.09.2013 року, з висновками якої погоджується суд, визнаючи вірогідними наведені в них дослідження та застосовані методики, як такі, що узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі, оцінених судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, за якими в діях водія ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 12.4, 12.9 „б" Правил дорожнього руху України. Саме ці дії, за переконанням суду, не відповідали вимогам вищезгаданих пунктів Правил дорожнього руху та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. / а.п. 121 - 125 /;

- висновками судово - медичної експертизи малолітнього потерпілого ОСОБА_5, за якими в результаті ДТП йому заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді відкритої черепно - мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, перелому потиличної кістки з переходом на основу черепа, на задню і передню ямки основи черепа з гемосинусом правої основної пазухи, множинних забійних ран скроневої ділянки, шиї, підборіддя, вушної раковини, лівого плечового суглоба, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, могли виникнути від дії тупих предметів та в часі відповідають строку їх заподіяння / а.п. 107 /;

- довідками про періоди перебування малолітнього потерпілого ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні в медичних закладах з приводу травмування та розміри фактичних витрат на його стаціонарне лікування / а.п. 21, 22 /;

- розписками і копіями чеків касових апаратів, за змістами яких обвинувачений ОСОБА_9 передав грошові кошти на лікування потерпілого та придбавав ліки, що фактично вказує на його каяття / а.п. 47, 48, 49 /.

Таким чином, розглянувши справу на засадах змагальності і диспозитивності, безпосередньо перевіривши докази сторони обвинувачення, надані суду першої інстанції та, проаналізувавши їх в сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що неправочинні дії ОСОБА_9, які проявилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило заподіяння малолітньому потерпілому ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження, слід кваліфікувати по ст. 286 ч. 2 КК України.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, матеріальне відшкодування завданих збитків. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, у обвинувальному акті не наведено, а суд не знаходить.

При призначенні міри покарання ОСОБА_9 враховується ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке є не обережним та за відповідною класифікацією віднесене до тяжких злочинів, його наслідки у вигляді травмування малолітнього потерпілого, характер допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху та його ставлення до цих порушень і їх наслідків, характер порушення Правил дорожнього руху малолітнім потерпілим у їх взаємозв'язку з механізмом розвитку ДТП, обставини справи, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також особа ОСОБА_9, який за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, має фактичну сім'ю. Крім того, суд приймає до уваги також і обставини, які сприяли вчиненню злочину, що проявилися у недогляді батьків за малолітнім потерпілим через очевидні порушення ним вимог пунктів 6.1, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок руху по дорозі на велосипеді при недосягненні 14 - річного віку.

Зважаючи на наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, враховуючи стан його здоров'я і зокрема наявність у нього хронічної виразки 12 - ти палої кишки, що підтверджено медичним висновком / а.п. 131 /, суд вважає за можливе призначити йому основне покарання за статтею 286 ч. 2 КК України, по якій він засуджується, шляхом переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини статті за цей злочин, відповідно до положень ст. 69 КК України.

За таких обставин суд приходить до переконання про доцільність призначення цьому обвинуваченому міри покарання у виді виправних робіт за місцем роботи, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що в достатній мірі сприятиме досягненню мети його виправлення і перевиховання та запобігання вчинення ним нових злочинів у майбутньому, в тому числі і в сфері безпеки дорожнього руху, а також забезпечить можливість заробляти власною працею водія на прожиття та на відшкодування виплат за цивільними позовами прокурора і потерпілої сторони.

Цивільний позов прокурора / а.п. 17 - 20 / про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину слід задовольнити на підставі положень ст. 128 КПК України та ст. 1206 ЦК України.

Цивільний позов потерпілого, заявлений і підтриманий його законним представником, а також підтриманий представником - адвокатом на засадах диспозитивності до цивільного відповідача ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди / а.п. 23 - 24 /, підлягає до часткового задоволення саме на користь потерпілого, а не його законного представника, в тому числі і з урахуванням положень ст. ст. 979, 982, 985 ч. 1, 990, 1194 ЦК України, ст. ст. 22, 23, 26 - 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якими мають регулюватися спірні правовідносини на час їх виникнення, зважаючи на те, що на момент скоєння дорожньо - транспортної пригоди згаданий цивільний відповідач керував автомобілем, який був застрахований цивільним відповідачем Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією „Оранта" відповідно до полісу № АЕ/ 1421825 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком страхування з 18.01.2013 року по 17.01.2014 року включно / а.п. 44, 62/.

Представником цивільного відповідача від Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта" не наведено імперативних норм і положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які б звільняли цього цивільного відповідача від обов'язку відшкодування страховиком завданої потерпілому шкоди ( майнової і моральної ) в залежності від неповідомлення страховику застрахованим про дорожньо - транспортну пригоду.

З системного аналізу абзацу 2 п. 16 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", можливість відшкодування такої шкоди застрахованим пов'язується, лише з наявністю відповідної згоди самої особи, відповідальність якої застрахована. У разі відсутності такої згоди, як зазначено у цьому абзаці згаданого пункту, завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком.

Стороною потерпілого на підтвердження розміру майнової шкоди, завданої здоров'ю потерпілого, суду надано письмові докази, які вказують, на те, що цей розмір становить не 15000 гривень, як те зазначено у позові, а 4343 гривни 57 копійок / а.п. 52 - 59 /.

Ця сума підлягає стягненню зі страховика в межах ліміту відповідальності за страховим полісом щодо відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілого.

З цих підстав та відповідно до ст. 26 - 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком, як другим співвідповідачем / а.п. 62 /, має бути відшкодовано потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що відповідально становитиме ( 4343,57 х 5% : 100% ) 217 гривень 17 копійок.

Решта суми на відшкодування моральної шкоди, не охоплена страховим відшкодуванням у вигляді різниці в межах заявлених вимог підлягає до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої злочином згаданому малолітньому потерпілому з обвинуваченого, суд враховує суть заявлених позовних вимог, характер та обставини заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, тривалість його фізичних і психічних страждань в зв'язку з травмуванням і тривалим лікуванням, порушення його звичного способу життя внаслідок втрати здоров'я, наявність власної вини у розвитку механізму ДТП через особисте порушення правил дорожнього руху України, добровільні дії обвинуваченого, спрямовані на реальне грошове відшкодування завданої йому шкоди, а також сімейно - майновий стан заподіювача шкоди. Разом з цим, суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає, що сума відшкодування такої шкоди потерпілому за рахунок обвинуваченого - цивільного відповідача має становити - 10 мінімальних розмірів заробітної плати, офіційно встановлених на час розгляду кримінального провадження Законом України „Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року № 5515-VI.

Процесуальні витрати на залучення експертів, які документально підтверджені / а.п. 120 /, не підлягають до стягнення з обвинуваченого оскільки відповідні експертні дослідження проводилися штатними експертами державної експертної установи, що фінансується з державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд , -

з а с у д и в :

ОСОБА_9 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ст. 286 ч. 2 КК України і призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 ( двох ) років виправних робіт за місцем роботи засудженого з відрахуванням в доход держави 10 % із суми його заробітку, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації ( юридична адреса: Полтавська область, м. Миргород, вул. Якова Усика, 15, розрахунковий рахунок 35429001001219 в ГУДКСУ в Полтавській області, код 01999402, ОПЕР МФО 831019, призначення платежу КЕКД 2406301) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину 2088 ( дві тисячі вісімдесят вісім ) гривень 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Полтавської міської ради ( юридична адреса: м. Полтава, пров. Рибальський, 10 А, розрахунковий рахунок 35427001002037 в ГУДКСУ в Полтавській області, ЗКПО 01999684, МФО 831019 ) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину 4327 ( чотири тисячі триста двадцять сім ) гривень 99 копійок.

Цивільний позов потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_5, заявлений його законним представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта" ( юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7 Д ) на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю 4343 ( чотири тисячі триста сорок три ) гривни 57 копійок; в рахунок відшкодування моральної шкоди за полісом страхування 217 ( двісті сімнадцять ) гривень 17 копійок.

Всього стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта" на користь ОСОБА_5 4560 ( чотири тисячі п'ятсот шістдесят ) гривень 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 11340 ( одинадцять тисяч триста сорок ) гривень.

В іншій частині позовних вимог сторони потерпілого відмовити.

Речові докази по справі: автомобіль „Dacia Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та дорожній велосипед на підставі постанови органу досудового розслідування / а.п. 133 /, після набрання вироком законної сили, підлягають поверненню його належним власникам ( Відомості та докази про їх місце знаходження та фактичну передачу речових доказів належним власникам на час винесення цього вироку суду не надані ).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду Чернюк В.Д.