Рішення № 35918719, 04.12.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/3326/13-ц Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В.І.

Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Заполовського В.Й.,

при секретарі судового засідання: Капустинській Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2013 року , -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 Просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 27 травня 2008 року у загальній сумі 21 549,72 грн. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" подало апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача не надав доказів на підтвердження факту збільшення за домовленістю сторін основного боргу з 1 000 грн. до 5 994 грн. 60 коп. та розрахунок заборгованості, виходячи із суми основного боргу за кредитом в сумі 1 000 грн.

Погодитися з таким висновком суду не можна з наступних підстав.

Судом встановлено та доводиться матеріалами справи, що 27 травня 2008 року між сторонами укладений договір без номеру, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії платіжної картки (а.с.9-11).

Заява, Умови і правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою складають договір про надання банківських послуг.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що відповідач не підписував Заяви, тобто договору, та не одержував кредиту не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження таких обставин. Так, у матеріалах справи відсутнє чинне рішення суду про визнання договору недійсним з підстав його не підписання, чи підписання іншою особою. Відкриття кримінального провадження за ч.1 ст.190 КК України не заміняє обвинувального вироку суду (ст.62 Конституції України).

Відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків.

Згідно вище викладеного пункту Умов та правил надання банківських послуг банк 02 червня 2008 року збільшив позичальникові кредитний ліміт до 6 000 грн., що відображено у розрахунку заборгованості (а.с.6).

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а відтак колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматися від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язок першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Так, із підпункту 6.5 пункту 6 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідач зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за користування ним, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.

У разі виникнення заборгованості відповідача по картрахунку внаслідок курсової різниці, технічних помилок у роботі обладнання та в інших випадках, позичальник зобов'язується погашати заборгованість впродовж 30 днів з моменту її виникнення ( п.п.6.9 п.6 Умов та правил надання банківських послуг).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Умовами договору передбачено, що при відсутності на картрахунку картки грошових коштів в розмірі, достатньому для оплати послуг банку для продовження дії картки та при ненадходженні грошових коштів упродовж 3 місяців з моменту закінчення строку дії картки, банк стягує комісію за обслуговування рахунку згідно з діючими тарифами. Ця комісія стягується банком після закінчення вказаного строку, щомісячно ( п.п.9.6 п.9).

У заяві передбачено, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів у зв'язку з чим банк змушений звернутися до суду, відповідач зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі: 250 грн. + 5% від суми позову.

Аналіз ст.ст.536,549 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами,обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань станом на 31 травня 2013 року утворилася заборгованість на загальну суму 21 549 грн.72 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 5 994 грн. 60 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 753 грн. 80 коп., заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 3 537 грн. 05 коп., штрафу - 1 264 грн. 27 коп., що підтверджується розрахунком (а.с.6-7).

Під час розгляду справи ОСОБА_1 подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 39).

Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що картрахунок відкритий на невизначений строк (п.п.9.3 п.9). За таких обставин не можна вважати, що позовна давність сплинула, оскільки перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

З огляду на вище викладене, колегія суддів стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у загальній сумі 21 549 грн. 72 коп. та в порядку ст. 88 ЦПК України покладає на відповідача понесений позивачем і документально підтверджений судовий збір (229,40 +114,70).

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором від 27 травня 2008 року 5 994 грн. 60 коп. заборгованості за кредитом, 10 753 грн. 80 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 537 грн. 05 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1 264 грн. 27 коп. штрафу та 344 грн.10 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: