Рішення № 35914940, 10.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2013р. Справа № 905/7340/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК Винтекс»,

ЄДРПОУ 38531432, м.Донецьк

до відповідача 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1, м.Донецьк

до відповідача 2. Приватного підприємства «ТЗП «Латуре», ЄДРПОУ 38277707, м.Харків

про стягнення 83771 грн. 25 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Ковальов С.В.-по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПК Винтекс», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, до відповідача 2, Приватного підприємства «ТЗП «Латуре», м.Харків, про:

- стягнення з відповідача 2 безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 82500,00 грн. та пені в сумі 1271,25 грн., всього заборгованості в сумі 83771,25 грн.;

- стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 200,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставне отримання відповідачем 2 грошових коштів в сумі 82500,00 грн.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву від 28.10.2013р., в якому позовні вимоги в сумі 200,00 грн. визнав в повному обсязі.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство «ТЗП «Латуре» зареєстроване за адресою: 61046 Харківська область, м.Харків, вул.Багратіона, буд.6, кім.219, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідача 2 було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначаються Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до ст.20 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

За приписом ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом: подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Як встановлено судом, виходячи зі змісту наданої до матеріалів справи банківської виписки по особовим рахункам з 23.07.2013р. по 29.07.2013р., сформованої 30.07.2013р., позивачем на рахунок відповідача 2 було перераховано грошові кошти в сумі 82500,00 грн. Згідно графи «Призначення платежу» було зазначено: „Оплата згідно рахунку №334-18 від 22.07.2013р. за термічну обробку валів в т.ч.ПДВ20% 13750,00 грн.».

Як вказує позивач у позовній заяві, будь-які правові підстави для перерахування грошових коштів в сумі 82500,00 грн. відповідачу 2 в нього були відсутні, жодних зобов'язань між сторонами не існувало.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво- чи багатостороннім правочином.

За наданими до справи матеріалами наявності зобов'язань між позивачем та відповідачем 2, наявності підстав для сплати відповідачу 2 позивачем грошових коштів в сумі 82500,00 грн. судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи відсутність між сторонами жодних договірних чи позадоговірних зобов'язань, відсутні й підстави для знаходження грошових коштів позивача в сумі 82500,00 грн. у відповідача 2.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно із ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

За приписом ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майном згідно із ст.139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав для знаходження у відповідача 2 грошових коштів позивача в сумі 82500,00 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь позивача грошових коштів в сумі 82500,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем на підставі ст.1048 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 2 пеню в сумі 1271,25 грн. за період з 24.07.2013р. по 16.10.2013р.

Відповідно до ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Стаття 536 даного Кодексу передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, нарахування процентів за користування безпідставно одержаними чужими грошовими коштами на підставі ст.536 та ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошових коштами, належних до сплати кредиторові.

Такої ж позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 24 січня 2006 року зі справи №14/130.

За висновками суду, враховуючи відсутність між сторонами відповідних договірних відносин, певний розмір відсотка за користування чужими грошовими коштами не встановлено.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Аналогічна норма міститься в статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких умов позовні вимоги до відповідача 2 про стягнення пені за безпідставне користування грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ підлягають задоволенню в розмірах, заявлених позивачем, а саме, в сумі 1271,25 грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судом, 01.08.2013р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м.Донецьк (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПК Винтекс», м.Донецьк (кредитор) укладено договір поруки №1, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за часткове в розмірі 200 (двісті) гривень виконання Приватним підприємством «ТЗП «Латуре» (боржник) зобов'язання з повернення кредитору безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів в сумі 82500,00 грн., які були перераховані кредитором на користь боржника 23.07.2013 року без жодних правових підстав.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаного договору поручитель поручається за виконання боржником його обов'язку, вказаного у п.1.1 цього договору виключно в межах 200 (двохсот) гривень. Поручитель не відповідає за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені) та будь-яких інших виплат, крім зобов'язання.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014р. (п.5.1 договору поруки №1 від 01.08.2013р.).

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст.554 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Доказів виконання своїх зобов'язань перед позивачем з повернення суми коштів у розмірі 200,00 грн. відповідачем 1 до матеріалів справи не надано.

Відповідач 1 у відзиві на позов визнав позовні вимоги в сумі 200 грн. 00 коп.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 200,00 грн. з відповідача 1 є правомірними та підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача 2 повністю, враховуючи, що за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК Винтекс», м.Донецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, Приватного підприємства «ТЗП «Латуре», м.Харків про:

- стягнення з Приватного підприємства «ТЗП «Латуре», м.Харків безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 82500,00 грн. та пені в сумі 1271,25 грн., всього заборгованості в сумі 83771,25 грн.,

- стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк заборгованості в сумі 200,00 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «ТЗП «Латуре», м.Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК Винтекс», м.Донецьк безпідставно отримані грошові кошти в сумі 82500,00 грн. та пеню в сумі 1271 грн. 25 коп., всього заборгованість в сумі 83771 грн. 25 коп., судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК Винтекс», м.Донецьк заборгованість в сумі 200 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 10.12.2013р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина