Рішення № 35914920, 06.12.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.12.13р. Справа № 904/8663/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демікс", (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз", (смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область)

про стягнення 158 667,92 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Чернецька В.Л. - представник (дов. № б/н від 11.01.13р.)

від відповідача: Верещака Б.І. - представник (дов. № б/н від 22.02.11р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Демікс" (далі-позивач) звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" (далі-відповідач) про стягнення 158 667,92 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 149 271,17 грн. - основний борг, 3 214,68 грн. - пеня, 6 182,07 грн. - 25% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором ТПКФ № 21.05/13 від 21.05.13р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Представник відповідача 21.11.2013 року подав до суду відзив, яким відхиляє позовні вимоги та просить суд відмовити позивачу в позові повністю.

25.11.2013 року ТОВ "Демікс" надіслало до суду заперечення на відзив відповідача, в яких зазначає, що заперечення є необґрунтованими і такими, що по своїй суті направлені на те, щоб ввести в оману суд та уникнути від відповідальності за невиконання зобов'язання щодо сплати грошових коштів за поставлений товар, пені та 25% річних. Отже, позивач просить суд відмовити відповідачу в прийнятті відзиву до справи, так як він не відповідає процесуальним нормам законодавства України, доводи відповідача щодо відхилення позовних вимог позивача визнати такими, які не відповідають дійсності та матеріалам справи, безпідставними і не приймати до уваги та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.11.13р. по 25.11.13р. та з 25.11.13р. по 04.12.13р.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Демікс", як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз", як покупець, було укладено типовий договір № ТПКФ 21.05/13.

За даною угодою постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі. Кількість і асортимент товару, що поставляється, вказується в накладній, скріпленій на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2013 року (п. 7.1. договору).

Ціна на товар, що поставляється за даним договором, є договірними і указуються в накладних на кожну партію товару (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.5. договору, покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу: 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту постачання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 2.6. договору зазначено, що у платіжному дорученню покупець вказує дату і номер цього договору, номер і дату рахунку та/або накладної.

Пунктом 2.8. договору передбачено, що у випадку якщо покупець своєчасно не розрахувався за вже поставлений товар, постачальник має право вимагати від покупця покупця повернення товару. В цьому випадку покупець зобов'язаний повернути отриманий товар за свій рахунок протягом 10 робочих днів з моменту отримання такої вимоги від постачальника і сплатити штраф у розмірі 20% від вартості товару, що підлягає поверненню протягом 3-х банківських днів з моменту отримання такої вимоги від постачальника.

Сторони що квартально проводять звірку по проведених поставках товару і оплаті за товар, для чого постачальник готує проект акту звірки розрахунків і направляє його покупцеві в строк не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітнім кварталом, по якому проводиться звірка розрахунків (п. 2.9. договору).

Згідно п. 3.1. договору, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення надаються постачальникові за допомогою зв'язку факсиміле або способами зв'язку, що забезпечують фіксацію тексту, і дати замовлення, або іншим способом, прийнятим для сторін. Замовлення повинне містити наступну інформацію:

А) найменування і асортимент, код товару (згідно прайса постачальника);

Б) кількість товару;

В) адреса складу покупця/постачальника;

Г) умови оплати, якщо вони відрізняються від умов, встановлених цим договором;

Д) термін поставки товару, якщо він відрізняється від терміну поставки, встановленого цим договором.

Відповідно до п. 3.3. договору, постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи (підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою постачальника) на товар, що поставляється відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на товар, товаро-транспортну накладну, податкову накладну, документи, що підтверджують якість товару, що поставляється.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що документи зазначені в пункті 3.3. цього договору вважаються переданими покупцеві разом з товаром, якщо накладна на передачу товару буде підписана представником покупця без зауважень (обмовки) про відсутність того або іншого документу.

Зобов'язання по постачанню вважаються виконаними з моменту передачі партії товару покупцеві, що підтверджується накладною (товарно-транспортною накладною), підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, вказаними в цьому договорі (п. 4.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що покупець 28 травня 2013 року здійснив перше замовлення товару шляхом направлення електронного листа представнику постачальника.

На виконання умов договору та першого замовлення покупця постачальник виконав поставку товару, що підтверджується накладною № 100048318 від 10 червня 2013 року на суму 200 605,71 грн. та довіреністю № 003644 від 7 червня 2013 року на отримання товару уповноваженою особою Бабенко Ю.Ю.

17 липня 2013 року покупець здійснив друге замовлення товару шляхом направлення електронного листа представнику постачальника.

На виконання умов договору та другого замовлення покупця постачальник виконав поставку товару, що підтверджується накладною № 100049887 від 17 липня 2013 року на суму 13 325,10 грн. та довіреністю № 003893 від 17 липня 2013 року на отримання товару уповноваженою особою Калуцьких О.О.

Позивач вказує на те, що свої зобов'язання перед відповідачем за договором № ТПКФ 21.05/13 від 21.05.13р. виконав у повному обсязі.

З матеріалів позовної заяви зазначено, що відповідач сплатив за товар частково на загальну суму 64 659,61 грн., яке підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення № 17147 від 02.07.13р. на суму 5 343,55 грн.;

- платіжне доручення № 7741 від 17.07.13р. на суму 4 168,04 грн.;

- платіжне доручення № 7982 від 06.08.13р. на суму 5 082,40 грн.;

- платіжне доручення № 183341 від 09.09.13р. на суму 13 533,56 грн.;

- платіжне доручення № 8279 від 20.09.13р. на суму 8 305,32 грн.;

- платіжне доручення № 3086 від 18.10.13р. на суму 8 226,74 грн.;

- платіжне доручення № 19023 від 22.10.13р. на суму 20 000,00 грн.;

Таким чином, позивач посилається на те, що сплативши не в повному обсязі за товар, відповідач порушив умови договору щодо оплати товару в установлений строк, в зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 149 271,17 грн.

Відповідно до п. 8.1. договору, при виникненні спору під час виконання умов цього договору, сторони вирішують їх переважно шляхом переговорів.

Позивач зазначає, що неодноразово проводив переговори з відповідачем щодо рахунку сплати заборгованості по вищевказаному договору і відповідач свою заборгованість перед позивачем визнавав у повному обсязі, в підтвердження чого між сторонами було підписаний акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2013 року, який скріплений печатками підприємств (а.с. 23).

Однак заборгованість по договору так і не була сплачена, на підставі чого позивачем 07.10.13р. було направлено відповідачу лист-претензію № 124 про стягнення заборгованості на суму 164 172,84 грн.

Відповідачем дана вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

Отже, з позовної заяви вбачається, що відповідач свої обов'язки не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 149 271,17 грн.

Відповідач проти позовних вимог позивача заперечує та зазначає, що підставою позову вказано порушення строку оплати товару нібито поставленого за договором поставки № ТПКФ 21.05/13 від 21.05.2013р., проте договір не був укладений, оскільки після отримання проекту договору відповідачем було складено протокол розбіжностей та передано позивачу в двох примірниках разом з підписаним договором.

Відповідач стверджує, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо всіх умов, зазначених у протоколі розбіжностей, про що свідчить відсутність підписаного сторонами протоколу узгодження розбіжностей або іншої згоди у письмовій формі.

Отже, відповідач вважає, що договір є неукладеним (таким, що не відбувся), тобто він не може регулювати правові наслідки поставки товару позивачем та його оплати відповідачем, у зв'язку з чим, позивач не має права вимагати з відповідача стягнення боргу, пені та 25% річних.

Позивач з запереченнями відповідача стосовно того, що договір не був укладений не погоджується виходячи з наступного.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач відхиляє позивні вимоги позивача посилаючись на те, що «Позивач та Відповідач не досягли згоди щодо всіх умов, зазначених у протоколі розбіжностей до договору...».

В ч. 6. ст. 181 Господарського кодексу України вказано, що уразі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі.

Позивач підтвердив свою згоду на всі умови зазначені в протоколі розбіжностей тим, що підписав його і скріпив печаткою підприємства, після чого один екземпляр підписаного з обох сторін договору та протоколу розбіжностей направив відповідачу.

Відповідно до ч. 2. ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Крім вищезазначеного, відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (... сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Згідно ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України вказано, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу та стосовно ч. 1 ст. 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Позивач вказує, що ніяких повідомлень від представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" про те, що відповідач відмовився від договору чи відмовився від прийняття товару до позивача не надходило.

Відповідач своїми діями повністю визнав договір підписаним, а саме тим, що неодноразово виконував замовлення товару, приймав товар, що підтверджують видаткові накладні підписані обома сторонами, частково оплачував кошти за отриманий товар та реалізовував товар придбаний у Позивача, що підтверджується повторним замовленням товару.

Крім того, відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків від вересня місяця 2013 року та акт звірки взаєморозрахунків від 11.11.2013 року в яких повністю визнав та підтвердив свій борг перед позивачем.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у сумі 149 271,17 грн.

Доказів виконання по оплаті отриманого товару за договором № ТПКФ 21.05/13 від 21.05.13р. в сумі 149 271,17 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 149 271,17 грн.

Згідно п. 5.2. договору, за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення, а також сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 25% річних.

На підставі п. 5.2. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 08.09.13р. по 31.10.13р. пеню у сумі 3 214,68 грн. та 25% річних у сумі 6 182,07 грн., згідно розрахунку, який знаходиться в позовній заяві (а.с. 3 - 4).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок пені та 25% річних відповідають вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 3 214,68 грн. та 3% річних у сумі 6 182,07 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 642, 689 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 180, 181, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1; р/р 26005001304166 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, ІПН 250082104175, код ЄДРПОУ 25008215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Демікс" (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44; фактична адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, б. 14, 3 поверх; р/р 26008010117663 в відділенні "Дніпропетровської регіональної дирекція" ПАО "ВТБ Банк", МФО 321767, код ЄДРПОУ 24438416) - 149 271 (сто сорок дев'ять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 17 коп. основного боргу, 3 214 (три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 68 коп. пені, 6 182 (шість тисяч сто вісімдесят дві) грн. 17 коп. 25% річних, 3 173 (три тисячі сто сімдесят три) грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін Повне рішення складено 09.12.13р.