Рішення № 3591361, 24.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.09 Справа№ 13/296

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:

Приватне підприємство «Отава», м. Львів

до відповідача:

Державного територіально-галузевого об’єдання „Львівська залізниця”, м. Львів

про:

стягнення 55593,42 грн.

Суддя: Артимович В.М.

при секретарі Митник М.Б.

Артимович В.М.

При секретарі:

Митник М.Б.

Представники

від позивача:

Кравченко Т,П, - директор; Миляник І.В. –представник;

від відповідача:

Яремко П.С. –представник.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України в судовому засіданні технічна фіксація судового процесу не проводилась, про що представники сторін подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Отава», м. Львів, надалі –позивач, до Державного територіально-галузевого об’єдання „Львівська залізниця”, м. Львів, надалі –відповідач, про стягнення коштів в загальній сумі 55593,42 грн., в тому числі 52900,01 грн. основного боргу, 2156,47 грн. пені та 536,94 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 31.12.2008 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 27.01.2009 р.

Відповідачем 17.02.2009 р. подано письмові пояснення по справі, в яких він визнав суму основного боргу та пояснив, що заборгованість станом на 17.02.2009 р. становить 41300,00 грн. До пояснення відповідачем додано акт звірки взаємних розрахунків.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Львівської області від 16.03.2009 р. у зв’язку з хворобою судді Станька Л.Л. справу передано для розгляду судді Артимовичу В.М.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Сторонами в порядку ст. 69 ГПК України подано клопотання про продовження строку вирішення спору в даній справі.

В судовому засіданні 17.03.2009 р. оголошувалась перерва до 24.03.2009 р.

В судове засідання 24.03.2009 р. з’явилися уповноважені представники сторін, які підтвердили факт сплати відповідачем основного боргу в повній сумі. Представники позивача просили суд з підстав, викладених у позові, стягнути з відповідача пені та інфляційні нарахування, а представник відповідача заперечив таке стягнення, покликаючись на важке фінансове становище відповідача.

В судовому засіданні 24.03.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 30.03.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та відповідачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 10.09.2008 р. був укладений договір поставки товару № Л/МБП-61-0807, за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання поставити і передати у власність відповідачеві товар –гумово-бітумну мастику РБВ-25 відповідно до специфікації, а відповідач зобов’язався на умовах і в порядку, визначених цим договором прийняти та оплатити вказаний товар. Також сторони цього спору підписали специфікацію, в якій вказано його назву, кількість, ціну та загальну вартість товару.

Згідно з п. 5.4 та п. 7.2 договору загальна сума договору складає 77300,01 грн., а розрахунки за поставлений товар проводяться по факту поставки товару в термін не більше 15 календарних днів з моменту поставки. При цьому днем отримання товару вважається день підписання представниками сторін акту приймання-передачі товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи, зокрема видатковою накладною № РН-0000041 від 09.10.2008 р., актом приймання –передачі від 09.10.2008 р., підтверджується, що позивач виконав свої зобов’язання у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача, як свідчать матеріали даної справи, на адресу позивача не надходило.

Позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків станом на 25.12.2008 р., згідно якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 52900,01 грн.

Доданими відповідачем до матеріалів справи платіжними дорученнями підтверджується, а позивачем не заперечується, сплата відповідачем після подання позивачем позову до суду основного боргу в повній сумі 52900,01 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору. У зв’язку з цим провадження у справі в частині стягнення основного боргу слід припинити.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Відповідно до п. 11.3 договору за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи вищевикладене, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 2156,47 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні нарахування в сумі 536,94 грн.

Судом не приймаються доводи відповідача, наведені його представником в судовому засіданні, щодо необхідності зменшення пені та інфляційних нарахувань, оскільки згідно норм ст. 83 ГПК України та ст. 233 Господарського кодексу України господарський суд має право зменшити лише штрафні санкції, а не інфляційні нарахування. Також відповідачем всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України не подано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували важке фінансове становище відповідача та інші обставини, які б слугували підставою для зменшення розміру пені.

Відповідачем доказів сплати інфляційних нарахувань та пені суду не представлено, а відтак суд вважає позов в цій частині обґрунтованим та таким, що слід задоволити.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України судові витрати, що складають витрати на сплаті держмита в сумі 555,93 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Отава», м. Львів, задоволити частково.

2. Провадження у справі № 13/296 в частині стягнення основного боргу припинити.

3. Стягнути із Державного територіально-галузевого об’єдання „Львівська залізниця” (79000, вул. Гоголя, 1, м. Львів; код ЄДРПОУ 01095824) на користь Приватного підприємства «Отава» (79060, вул. Наукоаа, 5-В, м. Львів; код ЄДРПОУ 23890918) 2156,47 грн. пені, 536,94 грн. інфляційних нарахувань, 555,93 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя