Ухвала суду № 35912827, 03.12.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/2619/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Соколова Н ОНомер провадження 22-ц/788/2464/13 Суддя-доповідач - Семеній Лідія. Іванівна. Категорія - 54

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю., Бойка В. Б.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2013 року

у справі за позовом державного професійно-технічного навчального закладу «Шосткинське Вище професійне училище» до ОСОБА_2, ОСОБА_3

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2013 року позов державного професійно-технічного навчального закладу «Шосткинське Вище професійне училище» (далі - Вище професійне училище) задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Вищого професійного училища матеріальну шкоду в сумі 103126,80 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування судом обставин та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким розподілити спричинену училищу шкоду з урахуванням вини касира ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4

Зазначає, що у спричиненні училищу матеріальних збитків мають нести відповідальність також касир ОСОБА_3 і директор ОСОБА_4, вина яких підтверджується Актом перевірки дотримання вимог чинного законодавства у процесі використання коштів державного бюджету №17-22/48 від 28.10.2005 року, а також фактом порушення відносно них кримінальних справ. Крім того, посадовими обов'язками як касира, так і директора передбачене дотримання вимог законодавства при здійсненні касових операції та контроль за їх здійсненням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, які заперечили проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, працюючи на посаді головного бухгалтера, вчинила кримінально-карні дії - службову недбалість, що стало наслідком завдання училищу матеріальної шкоди, яка полягає в зайво сплачених коштах на застосовані до нього штрафні санкції, тому на підставі п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України має нести матеріальну відповідальність у повному розмірі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з державним професійно-технічним навчальним закладом «Шосткинське Вище професійне училище» та з 04.04.2000 року працювала на посаді головного бухгалтера (а.с. 6).

28.10.2005 року контрольно-ревізійним відділом в м. Шостка та Шосткинському районі в результаті перевірки дотримання Вищим професійним училищем вимог чинного законодавства у процесі використання коштів державного бюджету встановлено факти порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку від 15.12.2004 року №637,а саме, несвоєчасного, не в повному обсязі оприбуткування та не оприбуткування готівки в касі у сумі 42593 грн.11 коп., що підтверджується актом № 17-22/48 від 28.10.2005 року (а.с.127-158) .

За допущені порушення рішенням Шосткинської МДПІ від 10.11.2005 року до училища застосовані штрафні санкції, встановлені п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми в розмірі 212965, 55 грн. (а.с. 159).

З вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04.12.2006 року вбачається, що вище зазначені порушення, які призвели до застосування штрафних санкцій, сталися з вини ОСОБА_2

Цим вироком вона засуджена за ч. 2 ст. 367 КК України до 2-х років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати посади пов'язані із обліком та збереженням товарно-матеріальних цінностей на підприємствах усіх форм власності та без штрафу. На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк терміном в 1 рік 6 місяців (а.с. 11-13).

19.03.2012 року Сумський окружний адміністративний суд частково задовольнив вимоги Вищого професійного училища, а саме: визнав протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій від 10.11.2005 року № 1024/23-4 в частині застосування до училища санкцій в сумі 109838,75 грн., а в іншій частині - сплати штрафних санкцій в сумі 103126,80 грн. залишив його без змін (а.с.7-10).

З копій платіжних доручень №246 від 21.06.2012 р. на суму 9000 грн., №259 від 06.07.2012 р. на суму 7000 грн., №305 від 08.08.2012 р. на суму 7000 грн., №353 від 06.09.2012 р. на суму 50000 грн. і №420 від 05.10.2012 р. на суму 30126,80 грн. та з довідки Шосткинської ОДПІ від 23.10.2012 року вбачається, що Вище професійне училище повністю сплатило накладені на нього штрафні санкції на загальну суму 103126,80 грн. (а.с. 14-16, 18).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

З роз'яснень п.п.4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 29.12.1992, № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" вбачається, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

До зайвих грошових виплат відносяться, зокрема, суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення тощо.

Пунктом 3 ч.1 ст.134 КЗпП України встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що шкода училищу, яка полягає в зайво сплачених за накладені на нього штрафні санкції коштах, завдана з вини ОСОБА_2, а тому вона має нести матеріальну відповідальність в повному розмірі за цю шкоду.

Розмір завданої позивачу шкоди підтверджується письмовими доказами та визначений судом з дотриманням вимог ст.135-3 КЗпП України.

Посилання суду першої інстанції на положення ч.1 ст.1191 ЦК України є зайвими, оскільки спірні правовідносини є трудовими і регулюються виключно законодавством про працю. На правильність вирішення справи воно не впливає.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріальну відповідальність за заподіяну позивачу шкоду разом з ОСОБА_2 мають нести також касир ОСОБА_3 і директор ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки з вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04.12.2006 року вбачається, що саме службова особа ОСОБА_2 через несумлінне ставлення до своїх посадових обов'язків головного бухгалтера допустила в період з 01.04.2003 року по 29.09.2006 року несвоєчасне та не в повному обсязі оприбуткування готівки касиром ОСОБА_6 та не оприбуткування готівки у сумі 42593 грн.11 коп. за що до училища були застосовані штрафні санкції в п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, чим скоїла кримінально карні дії, а саме службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки, за яку ст.367 ч. 2 КК України передбачена кримінальна відповідальність. Доказів того, що зазначені протиправні дії вона вчинила разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 нею не надано й матеріали справи їх не містять.

Інші доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -