Рішення № 35912644, 09.12.2013, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4073/13-ц

2/583/1311/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року . Охтирський міськрайонний суд Сумської області в м. Охтирка Сумської області

в складі :

головуючого-судді Білери П.П.

при секретарі Алєксєєнко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про виселення, суд

Встановив:

21 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що серпня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та третя особа ОСОБА_2 уклали кредитний договір №SUA0GI0000002905, відповідно до якого банк надав кредит ОСОБА_2 у вигляді кредитної лінії у розмірі 117000 грн. строком до 23 січня 2024 року, а третя особа ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 22 січня 2008 року уклали договір іпотеки, відповідно до якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 45,10 кв. м, житловою площею 26,50 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Свої зобов'язання за кредитним договором вони виконали в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит в розмірі , передбаченому умовами кредитного договору. ОСОБА_2 не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором не виконала. Тому позивач звернувся до Охтирського міськрайонного суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 20 жовтня 2011 року суд виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру загальною площею 45,10 кв. м, житловою площею 26,50 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Тому позивач просить виселити відповідача ОСОБА_1, якому належить вищевказана квартира, та стягнти з відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав суду письмову заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином.

За даних обставин суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та відповідно до Ст.ст. 169, 197 ЦПК України без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №SUA0GI0000002905 від 06.08.2008 року ОСОБА_2 отримала строковий кредит від ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 25260,98 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 січня 2024 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за Графіком погашення кредиту та процентів.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 22 січня 2008 року уклали іпотечний договір.

Згідно вказаного договору ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 45,10 кв. м, житловою площею 26,50 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до тексту позовної заяви майно належить відповідачу ОСОБА_1 на праві особистої власності на підставі договору дарування.

Але відповідно до матеріалів цивільної справи вищевказаний факт не відповідає дійсності і фактичним обставинам справи, а саме, відповідно до договору про іпотечний кредит від 22 січня 2008 року який було нотаріально посвідчено, третя особа ОСОБА_2 передала позивачу-іпотекодержателю (ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), майно житлового призначення, квартиру загальною площею 45,10 кв. м, житловою площею 26,50 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить їй на підставі договору дарування від 8 вересня 2003 року.

Також відповідно до рішення Охтирського міськрайонного суду від 20 жовтня 2011 року Охтирський міськрайонний суд задовольнив позовні вимоги позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і звернув стягнення на предмет на предмет іпотеки, квартиру загальною площею 45,10 кв. м, житловою площею 26,50 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Але відповідно до довідки виданої Охтирським МС УДМС України в Сумській області позивач ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі за адресою АДРЕСА_1.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» 16 січня 2013 року та 27 серпня 2013 року направив ОСОБА_2, як власнику квартири, повідомлення про добровільне звільнення квартири як минулому власнику квартири так і іншим мешканцям квартири. Отже суд вважає, що позивач повідомив відповідача про необхідність виселення з квартири. Але відповідач продовжує проживати в квартирі, яка є предметом іпотеки.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 43 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно з ч.1,3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Разом з тим, в ч.1 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч. 2-3 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять будинок у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення при зверненні стягнення передбачений ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем було сплачено суму судового збору в сумі 229, 40 грн., тобто з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 229, 40 грн.

На підставі вищеозначеного та керуючись Ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 197, 212- 214, 224-228 ЦПК України , суд

Вирішив :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про виселення, задовольнити повнітю.

Виселити ОСОБА_3 з квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» Код ЄДРПОУ 14360570 понесені судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Охтирським міськрайонним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційна скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Охтирського

міськрайонного судуОСОБА_4