Рішення № 3591096, 30.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 21/269-08-33/37

30.03.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжерений центр «Енергомаш»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача дочірня компанія «Укргазвидобування»газопромислового управління «Полтавагазвидобування»

про стягнення 123 181,11 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Кудрик К.В. –представник за довіреністю № б/н від 10.10.2008 року;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»про стягнення 123 181,11 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі раніше досягнутої домовленості між ним та відповідачем 08.10.2007 року було укладено договір поставки № 0810-07/ИЦ, відповідно до якого позивач, як продавець, зобов'язався виготовити та передати продукцію, а відповідач, як покупець прийняти продукцію і оплатити її.

Згідно п.3.2 договору відповідач зобов'язався здійснити передоплату у розмірі 75% від вартості продукції. Передоплата була проведена 11.10.2007 року на підставі рахунку-фактури № СФ-0000249 від 02.10.2007 року на суму 293 700,01 грн.

28.11.2007 року позивачем було поставлено на адресу відповідача продукцію згідно умов договору та специфікації на загальну суму 391 600,02 грн.

Оскільки рахунок-фактура № СФ-0000249 від 02.10.2007 року був виписаний до підписання договору, згідно умов якого було зменшено суму відвантаження продукції, а видаткова накладна №РН-0000492 від 28.11.2007 року була виписана на підставі рахунку № СФ-0000249 від 02.10.2007 року, то це призвело до збільшення суми продукції на 78 319,98 грн.

Листами від 11.01.2008 року та 16.01.2008 року позивач та відповідач визнали, що видаткова накладна №РН-0000492 від 28.11.2007 року повинна виписуватись не на підставі рахунку № СФ-0000249 від 02.10.2007 року, а відповідно до договору поставки № 0810-07/ИЦ.

У зв’язку з чим, загальна сума поставленої продукції становить 391 600,02 грн.

Відповідно до п.3.4 договору, відповідач повинен був розрахуватись із позивачем протягом п'яти банківських днів із дня отримання оплати за продукцію від ГПУ «Полтавагазвидобування». Оплата продукції ГПУ «Полтавагазвидобування»на розрахунковий рахунок відповідача була здійсненна 24.01.2008 року, отже останнім днем кінцевого розрахунку слід вважати 01.02.2008 року.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором поставки перед позивачем в повному обсязі не виконав та заборгованість в розмірі 97 900,01 грн. не оплатив.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2008 року відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі №21/269-08.

Ухвалою господарського суд Харківської області від 11.12.2008 року у відповідності до статті 17 Господарського процесуального кодексу України справу спрямовано до Господарського суду м. Києва для розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2008 року справу прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., присвоєно № 21/269-08-33/37, розгляд справи призначено на 17.02.2009 року.

26.01.2009 року до загального відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

В судове засідання 17.02.2009 року представник позивача з’явився, подав суду заяву про продовження строку розгляду справи, а через загальний відділ діловодства - документи на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2008 року.

Суд задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача не з’явився, проте через загальний відділ діловодства подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в позові відмовити в повному обсязі, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд за власною ініціативою залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача дочірню компанію «Укргазвидобування»газопромислового управління «Полтавагазвидобування».

Враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, його неявку в судове засідання, а також залучення до участі у справі третьої особи, суд відклав розгляд справи на 10.03.2009 року.

У судове засідання 10.03.2009 року представник третьої особи не з’явився, вимоги ухвали суду від 17.02.2009 року не виконав, проте до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника дочірньої компанії «Укргазвидобування»газопромислового управління «Полтавагазвидобування».

Представник позивача через загальний відділ діловодства подав суду письмові пояснення на відзив відповідача, які підтримав в судовому засіданні. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача основну суму заборгованості в розмірі 97 900,01 грн., індекс інфляції в розмірі 12 512,66 грн., три проценти річних в розмірі 2 067,97 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 1 279,54 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проте факт отримання продукції не заперечував.

Враховуючи необхідність надання додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд справи на 30.03.2009 року.

У судове засідання 30.03.2009 року представники відповідача та третьої особи не з’явилися, вимоги ухвали суду від 10.03.2009 року не виконали, проте від третьої особи через загальний відділ діловодства надійшло повідомлення, а також клопотання про розгляд справи без участі представника дочірньої компанії «Укргазвидобування»газопромислового управління «Полтавагазвидобування».

Представник позивача через загальний відділ діловодства подав суду письмові пояснення, які підтримав в судовому засіданні.

Також, подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 97 900,01 грн. та судові витрати.

Представник позивача підтримав подану раніше заяву про забезпечення позову відповідно до якої просив накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»в межах суми 123 181,11 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.10.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»та товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»було укладено договір № 0810-07/ИЦ.

Згідно з п.1.1 договору № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року продавець, в межах своєї підприємницької діяльності, зобов’язується виготовити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити електротехнічну продукцію, відповідно специфікації (додаток 1) до даного договору, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до п.2.1 договору № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року вартість продукції, що постачається визначається специфікацією та становить 391 600,02 грн.

Пунктом 3.2 договору № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року передбачено, що після підписання договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 75% від вартості продукції.

11.10.2007 року відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 293 700,01 грн., що підтверджується копією виписки банку по особовому рахунку позивача від 11.20.2007 року з призначенням платежу: «передоплата за обладнання зг рах № 249 від 02.10.07».

28.11.2007 року позивачем було поставлено відповідачу продукцію передбачену договором № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року та специфікацією № 1, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- видатковою накладною № РН-0000492 від 28.11.2007 року на суму 469 920,00 грн.;

- довіреністю серія ЯОП № 633973 від 26.11.2007 року виданої Климову С.А. товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»цінностей за договором № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року.

Таким чином, відповідачем було отримано продукцію по договору № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року в повному обсязі.

Оскільки рахунок-фактура № СФ-0000249 від 02.10.2007 року був виписаний до підписання договору № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року, відповідно до умов якого було зменшено суму відвантаження продукції, а видаткова накладна № РН-0000492 від 28.11.2007 року була виписана на підставі рахунку № СФ-0000249 від 02.10.2007 року, то це призвело до збільшення суми продукції на 78 319,98 грн.

У зв’язку з цим, відповідач листом вих. № 870/1179 від 11.01.2008 року просив позивача протягом 10 днів з моменту отримання даного повідомлення направити на його адресу податкову та видаткову накладні на поставлену продукцію з зазначенням ціни, передбаченої договором № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року.

16.01.2008 року позивачем було направлено відповідачу корегуючу податкову накладну.

Листом від 28.08.2008 року відповідач просив направити на його адрес відкоректовані накладні до договору № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року та зазначив, що після отримання даних документів зможе оплатити узгоджену суму заборгованості.

У відповідь 08.09.2008 року позивачем були направлені відповідачу податкові накладні № 522 та № 523 від 27.12.2007 року та корегуючи податкові накладні № 12/396, № 13/469 від 27.12.2007 року.

Також, в судовому засіданні відповідачем визнано факт отримання продукції.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.4 договору № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року оплати частини вартості продукції, яка залишилась здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів після надходження оплати продукції від ГПУ «Полтавагазвидобування»на розрахунковий рахунок покупця.

Суд не погоджується з твердженням відповідача зазначеному в відзиві на позовну заяву щодо того, що встановлений в п.3.4 договору строк оплати не відповідає вимогам статті 530 ЦК України, щодо строку виконання договору.

Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тобто, зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події.

Сторонами в договорі даною подією визначено надходження на розрахунковий рахунок відповідача коштів від ГПУ «Полтавагазвидобування».

Як встановлено судом та підтверджено листом дочірньої компанії «Укргазвидобування»газопромислового управління «Полтавагазвидобування», який підписаний директором та головним бухгалтером, дочірня компанія «Укргазвидобування»в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування»повністю розрахувалась з товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»в грудні 2007 року за все поставлене обладнання і станом на момент розгляду даної справи заборгованості немає.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що умова, яка зазначена п.3.4 договору № 0810-07/ИЦ від 08.10.2007 року настала, а також те, що відповідачем визнано факт отримання продукції, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 97 900,00 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки, ціна позову становить 97 900,01 грн., тому сума державного мита –979,00 грн.

Згідно з статтею 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»(юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Луначарського, будинок 4, поштова адреса: 61105, м. Харків, вул. Киргизька,19, р/р 2600501681949 в філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 351618, код ЄДРПОУ 24288388) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»(юридична адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Пожарського, 7; поштова адреса: 69000, м. Запоріжжя, вул. Зачиняє ва, 18; р/р 26006091145401 у ФКБ «Фінанси та кредит»м. Запоріжжя, МФО 313731, код ЄДРПОУ 31044540) суму основного боргу 97 900 (дев’яносто сім тисяч дев’ятсот) грн. 01 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 979 (дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання: 17.04.2009 року.