Рішення № 35910809, 28.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18794/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,

при секретарі - Шияновській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» ( далі ЧМП) про стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі встановленому у Колективному договорі, середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні та моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2013 року позивач звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство». На судовому засіданні 28.11.2013 року наполягала на останній редакції розрахунку позовних вимог та просить стягнути не сплачену при звільненні вихідну допомогу передбачену п. 9.4.1 Колективного договору в розмірі 6100,80 грн., середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні з 09.02.2013 року по 28.11.2013 року в розмірі 4866, 21 грн. та моральної шкоди завданої порушенням трудових прав звільненого працівника , яку оцінює в розмірі 5000, 0 грн.

Позов обґрунтований тим, що з дня звільнення позивача 08.02.2013 року відповідачем не нарахована та несплачена додаткова вихідна допомога у зв'язку зі скороченням штату, що є порушенням підпункту 9.4.1. пункту 9.4 Колективного договору на підприємстві. Відмова у сплаті додаткової вихідної допомоги свідчить про неоднакове застосування відповідачем положень Колективного договору, тому як є докази нарахування додаткової допомоги та виплати сум іншім звільненим працівникам. У зв'язку з невиплатою додаткової вихідної допомоги при звільнені, позивач вказує на порушення положень ст.ст. 116 - 117 КЗпП України, щодо обов'язку повного розрахунку з працівником у день звільнення, як на підставу вимоги про стягнення штрафної санкції у вигляді середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні. Позивач біля 40 років працювала на підприємстві та оформила після звільнення пенсію тому має нужду у коштах зокрема на лікування, а порушення діями відповідача її трудових прав є принизливим та не поважним відношенням до неї, що завдало хвилювань та моральних страждань.

Позивач на позові наполягала надала додаткові пояснення по справі у яких спростовувала доводи відповідача у запереченнях з посиланням на положення Постанови пленуму ВСУ від 24.12.1999 року « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Наполягала на тому, що додаткова угода № 3 до Колективного договору є оформленою належним чином, тому підлягаючою до обов'язкового виконання відповідачем. Вказала на безпідставність заперечень представника відповідача, що на підприємстві не має коштів і тому не має вини в порушенні прав позивача.

Представник відповідача заперечував у задоволенні позову у повному обсязі. Наполягав на відсутності у Колективному договорі умов, щодо виплати додаткової вихідної допомоги при звільненні на яки посилається позивач, а додаткова угода № 3 до Колективного договору є нелегітимною, тому як прийнята з порушенням передбаченої процедури. Вказав, що Державна судноплавна компанія «ЧМП» знаходиться у стадії банкрутства, відносно якого введена процедура санації, тому у відповідача відсутня вина в затримці в розрахунку заробітної плати. Зазначив, що завдання позивачу моральної шкоди діями відповідача по справі не доведена.

Суд, вислухавши думку, пояснення та доводи сторін, ознайомившись та дослідивши матеріали справи й докази, вважає позовні вимоги позивачки підлягаючими частковому задоволенню.

Згідно наказу від 08 лютого 2013 року ОСОБА_1 була звільнена на підставі ст. 40 КЗпП, у зв'язку з скороченням штату працівників та у той же день ознайомлена з наказом ( а.с. 4-5)

Згідно п. 9.4. Додаткової угоди № 3 до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом у разі прийняття судом рішення про санацію чи про визнання ЧМП банкрутом адміністрація чи особа що заміняє зобов'язані:

9.4.1. усім працівникам ЧМП що звільняються у процесі санації чи банкрутства за ініціативою адміністрації чи особи що заміняє сплатити окрім допомоги передбаченої КЗпП, додаткову вихідну допомогу урозмірі дванадцяти місячного середнього заробітку звільненого працівника. Виплата додаткової допомоги здійснюється у першочерговому порядку. ( а.с. 11-12)

Дана додаткова угода № 3 до Колективного договору на 2005-2007 (реєстраційний номер 02\383-023 від 09.06.2005р) підписана президентом ЧМП та головою профкому, підписи скріплені печатками, а також зареєстрована в Одеській міській раді за № 02\125-023 від 28.02.2006 року.

Таким чином суд встановлює, що оформлення зазначеної додаткової угоди № 3 до Колективного договору відповідає вимогам ст. ст. 13-15 Закону України « Про колективні договори». Доводи відповідача, щодо порушення процедури прийняття даної додаткової угоди, якою внесені зміни до пунктів Колективного договору не підтверджені матеріалами справи.

Виходячи з положень частини 3 ст. 13 КЗпП і ст. 7 Закону "Про колективні договори і угоди" допускається можливість внесення в колективні договори умов, що поліпшують становище працівників порівняно з законодавством (надають додаткові трудові і соціально-побутові пільги працівникам, а також додаткові гарантії). Такі умови колективних договорів є чинними. Вони не можуть вважатися такими, що суперечать законодавству.

Формулювання положення ст. 10 КЗпП України, що: "колективний договір укладається на основі... прийнятих сторонами зобов'язань" на думку суду виходить з того, що сторони колективного договору в процесі колективних переговорів беруть на себе певні зобов'язання, після чого укладається (підписується, оформляється) колективний договір. Аналіз норм глави II Кодексу законів про працю і Закону "Про колективні договори і угоди" свідчить про те, що колективний договір є джерелом, в якому фіксуються обов'язки його сторін.

Метою укладення колективного договору є узгодження інтересів колективу працівників, з одного боку, і власника - з іншого. Така ідея спочатку була закладена в Законі "Про колективні договори і угоди", а потім відтворена в ст. 10 КЗпП при внесенні до неї змін Законом від 15 грудня 1993 року.

Статтею 10 КЗпП України визначена роль колективного договору як регулятора виробничих, трудових і соціально-економічних відносин між працівниками і власниками. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації ( ст. 18 КЗпП України).

Виходячи зі змісту ст. 44 КЗпП суд вказує, що встановлені даною нормою розміри вихідної допомоги при звільненні є мінімальними, тому відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 13 КЗпП колективним договором можуть встановлюватися вищі розміри вихідної допомоги.

Крім того, суд визнає, що Колективний договір зі змінами прийнятими додатковою угодою № 3 є діючим відповідно до положень ст. 17 КЗпП України (строки чинності), що не спростовано відповідачем. Також відповідачем підтверджене, що на підставі ухвали господарського суду від 24.02.2006 року відносно ЧМП введено процедуру санації, яка триває на час розгляду справи.

Відповідно до положень п. 20 Постанови пленуму ВСУ від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд вказує, що доводи відповідача щодо відсутності вини в порушенні трудових прав позивача є безпідставними та неправомірними.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що положення вказаної додаткової угоди № 3, яка є невід'ємною частиною Колективного договору на ЧМП, не мають протиріч з діючим законодавством України, тому як покращують фінансові гарантії працівника при звільненні у разі санації чи банкрутства підприємства.

Матеріалами справи підтверджене та не спростоване відповідачем, що іншим працівникам при звільненні у 2008-2011 роках з ЧМП була за наказом нарахована відповідно до п. 9.4.1 Колективного договору та виплачена додаткова вихідна допомога, що підтверджує не однакове виконання обов'язків щодо працівників ( а.с 23-28).

Таким чином, виходячи з наведеного, виплата позивачу додаткової вихідної допомоги у розмірі дванадцяти місячного середнього заробітку при звільненні у зв'язку з скороченням штату під час санації ЧМП - входило до обов'язку відповідача.

Згідно довідки наданої ЧМП від 06.09.2013 року, середньомісячна заробітна плата позивача складає 508,40 грн., а середньоденна заробітна плата складає 24, 21 грн. ( а.с. 45). Позивач визнав зазначені показники та використав при обчисленні сум позовних вимог.

Виходячи з наведеного суд визнає правомірним обчислення позивача та вважає що позовна вимога щодо стягнення додаткової вихідної допомоги при звільненні згідно п. 9.4.1 Колективного договору підлягає задоволенню у розмірі 508, 40 грн.*12 місяців = 6100, 80 грн.

Згідно статті 116 КЗПП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також, суд визнає правомірним обчислення позивача та вважає що позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку ( додаткової вихідної допомоги) при звільненні, за період з 09.02.2013 року по 28.11.2013 р., підлягає задоволенню у розмірі 24, 21 грн. (середньоденна з\п) * 201 робочих днів = 4866, 21 грн.

Виходячи зі змісту ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, якщо встановлене порушення законних трудових прав працівника, що призвело до моральних страждань. По справі, позивачем не доведене порушення відповідачем його права на стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати чи на індексацію не сплачених коштів стягнутих за рішенням суду, тому не має підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Виходячи зі змісту ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, якщо встановлене порушення законних трудових прав працівника, що призвело до моральних страждань.

По справі позивачем доведене порушення відповідачем його трудових прав та виходячи з матеріалів справи та обставин трудового спору суд визнає завдання позивачу моральної шкоди. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає вимога по стягненню моральної шкоди частково у розмірі 1000.0 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 115, 116, 117, КЗпП України, статті 43 Конституції України, керуючись статтями 10, 11, 60, 137, 179, 212, 213, 214, 223ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» ( далі ЧМП) про стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі встановленому у Колективному договорі, середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на користь ОСОБА_1 не сплачену при звільненні вихідну допомогу передбачену п. 9.4.1 Колективного договору в розмірі 6100,80 грн ( Шість тисяч сто гривень 80 коп.).

Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 09.02.2013 року по 28.11.2013 року в розмірі 4866, 21 грн. ( чотири тисячі вісімсот шістдесят шість гривень 21 коп).

Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на користь ОСОБА_1 завдану порушенням трудових моральну шкоду в розмірі 1000, 0 грн. ( тисяча гривень).

Допустити негайне виконання рішення суду, щодо стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяті днів після проголошення рішення.

Суддя А.В. Науменко

28.11.2013