Рішення № 35910549, 09.12.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8952/13-ц

Провадження № 2/521/4957/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 грудня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.,

при секретарі Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл боргових зобовязань,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільних боргових зобовязань, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію ? частки боргових зобовязань в розмірі 59176 гривень 50 копійок. Свій позов обґрунтовує тим, що 15 березня 1996 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2010 року шлюб між ними розірвано. За період перебування у шлюбі, вони з дружиною придбали квартиру № 74 в будинку № 3 на площі Незалежності в м. Одесі. Зазначена квартира була придбана на гроші які він, 02.11.2002 року взяв в борг у ОСОБА_3 кошти у розмірі 69160 гривень, що в еквіваленті складає 13000 доларів США. Гроші на покупку даної квартири також бралися в борг у ОСОБА_4. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволений. За ОСОБА_2 визнано право власності на ? частину двокімнатної квартири, загальною площею 43,2 кв.м, за адресою: площа Незалежності,3 кв. № 74. Оскільки, відповідачка за результатами розгляду справи про поділ майна, стала власницею ? частини квартири, гроші на покупку якої бралися в борг, то вона повинна нести майнову відповідальність і за повернення цих грошей, але гроші повертати відмовляється, тому він вимушений звернутися з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги про розподіл боргових зобовязань та стягнення з відповідачки компенсацію ? частки боргових зобовязань, які виникли між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_4. у сумі 59176 гривень 50 копійок підтримав. Позивач пояснив суду, що зі ОСОБА_2 одружився у 1996 році, вони мешкали у квартирі на АДРЕСА_1, яку він отримав від держави. На сьогоднішній день квартира по вулиці Затонського приватизована в рівних частках на нього, відповідачку та спільного сина. У 2002 році він самостійно, не погоджуючи це питання з дружиною, вирішив купити квартиру № 74 в будинку №3 по площі Незалежності в м. Одесі, тому на той час це було вигідно. Знаючи, що у його сестри є заощадження, він вирішив взяти гроші в борг на придбання цієї квартири, сестра на його пропозицію погодилася. ОСОБА_2 нічого не знала про те, що він бере на себе боргові зобовязання, не знала також і для чого позичаються гроші, тому що він дружині ніколи нічого не пояснював. Вважає, що оскільки ОСОБА_2 отримала за рішенням суду право власності на ? частину квартири № 74 по площі Незалежності, 3 в м. Одесі, то має сплатити йому половину суми боргу, який він повернув своєї сестри у 2010 році, шляхом відступлення на її користь своєї частини спадкового майна, після смерті батьків.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав доведеними позовні вимоги свого довірителя та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив суду, що розписка про отримання грошей ОСОБА_1 від ОСОБА_3 на покупку квартири № 74 по площі Незалежності,3 в м. Одесі, вперше виникла в судовому засіданні при розгляді справи за позовом його довірительки до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, в якій дана квартира була вказана в якості обєкта, що підлягала поділу. Сторона відповідачки вважає, що розписка була написана в результаті домовленості ОСОБА_1 та його сестри ОСОБА_3 з метою змінити розмір її та ОСОБА_1 часток в спільному майні, про поділ якого тривав судовий спір. А насправді ніякі договори позики ОСОБА_1 не укладалися і розписки, які його підтверджують є фіктивними. Крім того представник відповідачки вважає, що позивач не є кредитором у договорі позики, а тому і не має права вимагати повернення ? частини боргу від ОСОБА_2 за договором позики, який нею і не підписувався.

Суд, вислухавши позивача, його представника, представника відповідачки, дослідивши інші матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст.65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів щодо цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім ї створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім ї.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно з розпискою, складеною ОСОБА_1 та датованою 02.11.2002 року, він позичив у ОСОБА_3 69160 ( шістдесят девять тисяч сто шістдесят ) гривень, що в еквіваленті складає тринадцять тисяч доларів США, для покупки квартири № 74 по площі Незалежності, 3 в м. Одесі. Згідно з відміткою на розписці гроші ОСОБА_1 зобовязується повернути до 2.11.2012 року. Зі слів позивача встановлено, що ОСОБА_3 не має до нього претензій щодо повернення боргу.

Суд, дослідивши вищезазначений письмовий документ, вважає, що сама по собі розписка є переконливим доказом укладення та виконання договору позики у спорі між його сторонами, однак відповідно до статі 212 ЦПК України підлягає належній оцінці у взаємозвязку з іншими доказами у справі у спорі щодо інших осіб.

В ході розгляду даної справи встановлено з пояснень позивача ОСОБА_1, що відповідачка ОСОБА_2 не надавала своєї ні письмової, ні усної згоди для укладення зазначеного вище договору позики.

Як вбачається з договору купівлі-продажу, укладеного 06 листопада 2002 року між громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (Продавцями )з одної сторони та ОСОБА_1 ( Покупцем) з другої сторони, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_1 купив квартиру № 74 у будинку №3 по площі Незалежності в Одесі, яка складається в цілому з двох кімнат загальною площею 43,2 кв.м., у тому числі житловою 28,1 кв.м. Згідно з пунктом 2 Договору купівлі-продажу даної квартири, продаж вчинено за чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні.

Разом з тим, позивачем не надано до суду ніяких доказів, навіть не пояснювалося в судовому засіданні, що квартира № 73 в будинку №3 по площі Незалежності фактично куплена за більшу суму грошей, ніж та, що вказана в договорі купівлі-продажу нерухомого майна. З цих підстав суд вважає недоведеним факт, що договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладався в інтересах сім ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2,та що гроші одержані за цим договором, використані на потреби їх сімї.

При розгляді даної справи судом досліджувалося рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 червня 2012 року постановлене в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. З мотивувальної частини даного рішення вбачається, відносно розписки, яка була надана відповідачем, суд дає такий висновок, що вказані гроші були отримані відповідачем для сімейних потреб, тобто купівлі квартири та подальшого її перепродажу. Суд врахував, те, що в судовому засіданні відповідач повідомив , що позивачці було відомо про отримання грошей у його сестри, і таким чином зробив висновки, що вона взяла на себе зобовязання повернути половину зазначених в розписці грошей.

Судом дане рішення приймається до уваги та одночасно враховується, що в апеляційному порядку вказане рішення не перевірялося, також враховується той факт, що в рішенні не має посилання на конкретну розписку про отримання боргу, не вказується для придбання якої саме квартири з метою подальшої її перепродажі, бралися гроші. Судом враховується, що при розгляді справи про розподіл боргових зобовязань ОСОБА_1, в виступаючи в якості позивача, давав зовсім інші пояснення, ніж в судовому засіданні при розгляді справи про поділ майна, і категорично стверджував, що його дружина ОСОБА_2 нічого не знала про отримання ним грошей у ОСОБА_3. Крім того, в тексті позову про розподіл боргових зобовязань, йдеться мова про ще одну боргову розписку, укладену між позивачем ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_4. Однак дана розписка, на підтвердження позовних вимог, до суду надана не була.

Таким чином, суд з підстав, викладених вище у мотивувальній частині рішення, відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл боргових зобовязань в повному обсязі.

Керуючись ст.65 СК України, ст.ст.5-8, 10, 11, 15, 57-60, 62, 64, 195, 196, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації ? частини боргових зобовязань у розмірі 59167 ( пятдесят девять тисяч сто шістдесят сім) гривень 50 копійок відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області в десятиденний строк.

Головуючий: