Рішення № 3590687, 05.05.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.2009 Справа № 16/200

за позовом спільного підприємства „Сандерс-Іршава ГмбХ”, м. Іршава

до відповідача 1 малого виробничо-комерційного підприємства фірми „Ріпекс”, м. Київ

до відповідача 2 виконавчого комітету Іршавської міської ради, м. Іршава

про визнання права власності на нерухоме майно; визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно

Колегія суддів у складі: головуючого судді – Васьковського О.В., суддів – Якимчук Л.М., Кривка В.П.

Представники:

від позивача –Маркусь М.І. (дов. від 08.12.08), Розентал Є.Г. (дов. № 743 від 08.12.08 )

від відповідача 1 – Резуненко О.А. –юрист (дов. від 10.12.08)

від відповідача 2 –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: спільне підприємство „Сандерс-Іршава ГмбХ”, м. Іршава (далі –позивач) звернулося з позовом до малого виробничо-комерційного підприємства фірми „Ріпекс”, м. Київ (далі –відповідач 1) та до виконавчого комітету Іршавської міської ради, м. Іршава (далі –відповідач 2) з урахуванням уточнень позовних вимог від 22.12.08 про: визнання права власності на нерухоме майно, а саме: артскважину з баштами Рожневського; головний корпус; допоміжний корпус; перехідна галерея; резервуар протипожежного запасу води; майстерня; гараж-баня; склад техматеріалів; компресорна; корпус ткацького цеху №1; корпус ткацького цеху №3; склади; споруда трансформаторної підстанції ТП-9; трансформаторну підстанцію ЦРП-10; адмінкорпус; дитячий садок; ангар (підготовчий цех), що знаходиться по вул. Гагаріна, 49 та вул. Гагаріна, 49/1 в м. Іршава Закарпатської області; визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №127962, видане виконавчим комітетом Іршавської міської ради від 28.03.08 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №758784, видане виконавчим комітетом Іршавської міської ради від 09.10.08.

Позивач доводить, що його право власності на майновий комплекс, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49 в м. Іршава Закарпатської області та дитячий садок, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49/1 в м. Іршава Закарпатської області не визнається малим виробничо-комерційним підприємством фірмою „Ріпекс” (яке також заволоділо майном належним позивачу) та виконавчим комітетом Іршавської міської ради, у зв’язку із чим просить позов задоволити з наступних підстав.

Право власності на майновий комплекс, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49 в м. Іршава Закарпатської області та дитячий садок, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49/1 в м. Іршава Закарпатської області виникло у позивача відповідно до ст.ст.21, 26 Закону України „Про власність”, ст.12 Закону країни Про господарські товариства”, ст.10 Закону України „Про підприємства в Україні” внаслідок передачі майна до статутного фонду одним із його засновників - Іршавською бавовняною ткацькою фабрикою, що підтверджується: установчим договором та статутом СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”; передаточною відомістю від 14.07.1993р.; наказом по Іршавській бавовняній ткацькій фабриці №1 від 06.01.1994р.; наказом ФДМУ №207 від 06.05.1993р.

Посилаючись на відповідні докази, зокрема, Передавальний акт від 29.06.07, позивач доводить, що мале виробничо-комерційне підприємство фірма „Ріпекс”, згідно договору №364 від 26.11.04 стало правонаступником Іршавської бавовняної ткацької фабрики в частині корпоративних прав в статутному фонді СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” яка становила 20% статутного фонду позивача, а також власником будівель та споруд в с. В. Ком’яти Виноградівського району.

У зв’язку із наведеним вважає незаконними, наявні у відповідача свідоцтва на право власності на майновий комплекс серії ЯЯЯ№127962 від 28.03.08 видане на підставі рішення виконкому Іршавської міської ради №364 від 30.09.08 та свідоцтва на право власності на дитячий садок серії САВ №758784 від 09.10.08 видане на підставі рішення виконкому Іршавської міської ради №110 від 19.03.08.

Відповідач 1 письмового пояснення по суті позовних вимог не надав. У ході судового розгляду представник відповідача 1 заперечив позовні вимоги повністю з тих підстав, що право власності на спірне майно належить йому. У якості доказів своїх доводів посилається на: статут МПВКП фірми „Ріпекс”; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, де вказано, що ДП Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика 09.02.08 була припинена внаслідок приєднання до фірми МПВКП фірми „Ріпекс”; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.06 по справі №3/118, якою встановлено приюдиційний факт переходу всіх прав та обов’язків від ДП „Іршавська державна бавовняно ткацька фабрики” до МПВКП фірми „Ріпекс”; акт приймання-передачі частки (внеску) до статутного фонду СП „Сандерс-Іршава Гмбх” від 03.06.06. Також доводить, що майно ДП „Іршавська державна бавовняно ткацька фабрики” передавалося у статутний фонди СП „Сандерс-Іршава Гмбх” на праві користування, а не на праві власності.

Відповідач 2 письмових пояснень по суті позовних вимог не подав. Проте у відзиві на апеляційну скаргу від 03.02.09 №01-24/83 відповідач 2 обгрунтовує правомірність видачі свідоцтв про право власності на спірне майно, оскільки згідно із п.1.2. статуту МПВК фірми „Ріпекс” воно є правонаступником щодо майна прав та обов’язків, включаючи довгострокові фінансові інвестиції до статутного фонду СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”, державного підприємства „Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика”. Вказує, що для реєстрації права власності на майновий комплекс за адресою м. Іршава, вул. Гагаріна, 49 МПВКП фірма „Ріпекс” подало наступні документи: передавальний акт від 29.06.07; договір про створення та діяльність СП „Сандерс-Іршава Гмбх”; статут МПВКП фірми „Ріпекс” від 12.03.08; довідка ЄДРПОУ МПВКП фірми „Ріпекс”; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи МПВКП фірми „Ріпекс”; договір на право тимчасового користування землею від 23.02.1994р.; висновок Іршавської районної державної адміністрації від 26.03.08; протокол засідання постійної депутатської комісії від 20.03.08; зведений акт вартості будівель та споруд; інвентарна справа.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України). Повний текст рішення оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України та підписано 12.05.09.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Сандерс-Іршава ГмбХ”, засновниками якого стали Іршавська бавовняна ткацька фабрика („Український учасник”) та німецька Фірма „Гебр. Сандерс Гмбх і Ко.” м. Брамше, Німеччина („Іноземний учасник”), діє на підставі договору про створення та діяльність СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” від 17.11.1992р. та статуту зареєстрованого Іршавською районною держадміністрацією Закарпатської області, згідно рішення №450 від 11.12.1992р. Пунктом 3.1 Статуту визначено, що спільне підприємство створено у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю і є юридичною особою згідно з законодавством України.

Пунктами 3.3 та 3.5. договору про створення та діяльність СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” було визначено розмір внеску до статутного фонду спільного підприємства українського учасника (428 706 975,00 крб.) та його склад: будівлі, споруди, обладнання та сировина, перелік, розмір та стан яких визначено в додатку №2 до договору. Згідно пункту 3.9 договору визначено, що учасники спільного підприємства внесуть свої внески в натуральній формі до листопада 1993р.

Аналогічні положення містились в пункті 5.5 статуту товариства, де передбачалось, що державне підприємство в рахунок свого внеску вносить: будівлі, споруди, обладнання та сировину. Перелік нерухомого майна, яке передається державним підприємством, як внесок до статутного фонду спільного підприємства, визначено в додатку №2 до договору про створення та діяльність товариства, який є додатком до статуту.

Згідно додатку №2 до договору про створення та діяльність СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” від 17.11.1992р. визначено вид внесків в натуральній формі ДП Іршавської бавовняної ткацької фабрики, а саме: артсверловина з баштами рожневського, головний корпус, допоміжний корпус, перехідна галерея, АТС, резервуар протипожежного запасу води, майстерня, гараж-баня, склад технічних матеріалів ЦРН, компресорна, корпус ткацького цеху №1, корпус ткацького цеху №3, склади, споруда трансформаторної підстанції ТП-91, трансформаторна підстанція ЦРП-10, адмінкорпус, дитячий садок, інші споруди та обладнання виробничого призначення, сировина та допоміжні матеріали.

Слід відзначити, що після передачі до статутного фонду СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” вказане майно не було зареєстроване за позивачем підприємством технічної інвентаризації. Згідно листа КП „Іршавське бюро технічної інвентаризації” за №13 від 15.01.2009р. (а.с.33 Т.3) зазначено, що інвентарна справа на майновий комплекс в м. Іршава, вул. Гагаріна,49 виготовлена 09.03.2005. В процесі проведення інвентаризації та літерації об’єктам нерухомого майна, СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”, що належали Іршавській бавовняно-ткацькій фабриці були присвоєні відповідні найменування та літери, які відповідають тим, що зазначені в зведених актах вартості будівель та споруд, що знаходяться в м. Іршава, вул. Гагаріна, 49 та вул. Гагаріна, 49/1 з інвентарних справ, виготовлених підприємством технічної інвентаризації. Отже, майновий комплекс, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49 в м. Іршава, Закарпатської області, на час судового розгляду, зареєстрований КП „Іршавське бюро технічної інвентаризації” в реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним номером 22698080, та складається з допоміжного адміністративно-побутового комплексу (літ.А-АІ), АТС з магазином (літ. Б-1), медпункт (літ. Б ІІ), цех №1 (літ.В), адмінкорпус з швейним цехом (літ. Г), цех №1 (літ.Д-Д 1-4, 7, 8), трансформаторна підстанція (літ. Д5-6), компресорна (літ. Е-Е1), операторна з АЗС (літ. Є, ІІІ), склад (літ. Ж-Ж2), майстерні (літ. З), столярний цех (літ. И), котельна (літ. І1-І3), прачечна (літ. І2), склад цемента (літ. Й), склад готової продукції (літ. К), склад (літ. Л); гараж (літ. М), склад будівельних матеріалів (літ. Н), будинок складника (літ. О), склад сировина (літ. П), склад напівсировини (літ. Р), головний корпус (літ. С), водонасосна (літ.Т), центральний радіорозподільчий пункт (літ. У), мощення (літ. І-ІІ), пожежні резервуари (літ. ІV, VІІ), резервуари з дизпаливом (літ. V), естакада (літ. VІ), резервуар для відстою води (літ. VІІІ), резервний трансформатор (літ. ІХ), огорожа (літ. №1-6).

Факт внесення спірного нерухомого майна Іршавською бавовняною ткацькою фабрикою до статутного фонду СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” підтверджується Передаточною відомістю від 14.07.1993р. (а.с.83 Т.1), якою оформлено та зафіксовано передачу майнового внеску по будовам та спорудам до статутного фонду товариства. Вказана передача здійснена повноважними особами, які діяли на підставі наказу №52 від 22.06.1993р. „Про призначення комісії по передачі майна фабрики в СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”. Передаточна відомість затверджена керівником СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”.

Наведені обставини також підтверджуються поясненнями громадянина Овчіннікова С.В., зробленими в заяві від 19.12.08 (а.с.133 Т.1), справжність підпису якого завірена нотаріально. З вказаної заяви видно, що він працював на посаді директора державного підприємства з 1997 по 2001 роки, та підтвердив, що в липні 1993 року Іршавська бавовняна ткацька фабрика передала все нерухоме майно за адресою в м. Іршава, вул. Гагаріна, 49, яке існувало на той момент, до статутного фонду позивача.

Слід також відзначити, що внаслідок передачі спірного нерухомого майна до статутного фонду позивача, у балансі ДП Іршавської бавовняної ткацької фабрики відображені довгострокові фінансові інвестицій до статутного фонду СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”. Внесення майна до статутного фонду товариства в обмін на основні довгострокові фінансові інвестиції (корпоративні права) супроводжуються відображенням відповідних змін в балансі та обліку підприємства: списуються основні засоби, передані в обмін на фінансові інвестиції, а на балансі підприємства оприбутковуються фінансові інвестиції за собівартістю їх придбання. Вказане підтверджується матеріалами справи, передавальним актом, договором купівлі-продажу №364 від 26.11.04, висновком незалежного аудитора Якими Н.В. від 29.01.09.

Управління часткою, яка належала державі у майні СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”, відносилося до компетенції ДП Іршавської бавовняної ткацької фабрики, що підтверджується листами Фонду державного майна України від 11.12.97 №06-11/1621 (а.с.114Т.1), від 18.06.99 №10-27-6505 (а.с.121 Т.1).

Позивач доводить, що 01.12.08 відповідач 1 заволодів майновим комплексом, який знаходиться по вул. Гагарін,49 в м. Іршава Закарпатської області та належить СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”, виставив свою охорону та фактично не допускає керівні органи товариства на територію майнового комплексу. При заволодінні майном відповідачем 1 пред’явлені свідоцтва на право власності на майновий комплекс серії ЯЯЯ№127962 від 28.03.08 видане на підставі рішення виконкому Іршавської міської ради №364 від 30.09.08 та свідоцтва на право власності на дитячий садок серії САВ №758784 від 09.10.08 видане на підставі рішення виконкому Іршавської міської ради №110 від 19.03.08.

Згідно із ст.392 Цивільного кодексу України, власник може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що відповідач 1 за договором №346 купівлі-продажу від 26.11.04 придбав цілісний майновий комплекс Іршавської державної бавовняно ткацької фабрики, до складу нерухомого майна якого входять: підготовчий цех (літ.А) заг.пл. 613,9 кв.м.; гараж (літ.Б) заг. пл. 70,1 кв.м.; ткацький цех (літ.В) заг. пл. 836,9 кв.м.; майстерня (літ.Г) заг.пл. 115,5 кв.м.; овочесховище (літ. Д) заг.пл.39 кв.м.; адмінкорпус (літ.Е) заг.пл. 102,4 кв.м.; цех (літ.Ж) заг.пл.79 кв.м.; прохідна (літ.З) заг.пл. 10,6 кв.м.; огорожа в\з воротами (літ.1,3); водонапірна башня (літ.2), надалі –Об’єкт реалізації, який розташований за адресою Виноградівський район, с. Великі Ком’яти, на земельній ділянці площею 3.7 га. Вказане майно передане відповідачу 1 регіональним відділенням ФДМ України по Закарпатській області, згідно акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають в податковій заставі, проданої на аукціоні від 26.11.04 (а.с.71 Т.1) та додатку до акту прийому-передачі у вигляді переліку з характеристикою об’єктів, що передаються (а.с. 17 Т.3).

На основі договору №346 купівлі-продажу від 26.11.04 та судового рішення у відповідача 1 виникли й корпоративні права у статутному фонді СП „Сандерс-Іршава Гмбх”. Так постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.06 у справі №3/118 за позовом МПВКП фірмою „Ріпекс” до РВ ФДМУ по Закарпатській області та Іршавської державної бавовняно ткацької фабрики (а.с. 123-124 Т.1), зокрема, визнано частково недійсним пункт 1.2. договору №346 від 26.11.04 купівлі-продажу майнового комплексу Іршавської державної бавовняно ткацької фабрики, активи якої перебувають в податковій заставі, проданої на аукціоні, укладеного між МПВКП фірмою „Ріпекс” м. Київ та РВ ФДМУ по Закарпатській області, м Ужгород, в частині „за винятком довгострокових фінансових вкладень підприємства СП „Сандерс-Іршава Гмбх”. Цим самим, судом встановлено, що придбавши у власність за договором №346 купівлі-продажу цілісний майновий комплекс Іршавської державної бавовняно ткацької фабрики, МПВКП фірма „Ріпекс” набуває в тому числі і корпоративних прав в СП „Сандерс-Іршава Гмбх” .

03.04.08 зареєстровані зміни до статуту СП „Сандерс-Іршава Гмбх”, відповідно до яких замість ДП Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики до учасників СП „Сандерс-Іршава Гмбх”, введено відповідача 1 з часткою 20% статутного фонду. Факт набуття відповідачем 1 корпоративних права у статутному фонді СП „Сандерс-Іршава Гмбх” товариством не заперечується.

Отже, відповідач 1 є учасником СП „Сандерс-Іршава Гмбх”, якому належать корпоративні права встановлені ст.88 Господарського кодексу України і в такому статусі він не може виступати набувачем індивідуально визначеного майна переданого як вклад ДП Іршавської державної бавовняної ткацької фабрики у статутний фонд СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”. Водночас, виконання наведеного договору №346 купівлі-продажу від 26.11.04, стосується конкретно визначеного переліку майна, яке знаходиться за адресою Виноградівський район, с. Великі Ком’яти та не створює будь-якої правової підстави для змін правового статусу нерухомого майна СП „Сандерс-Іршава Гмбх” за адресою м. Іршава, вул. Гагаріна, 49 та 49/1.

З огляду на вказане у підтвердження факту набуття права власності не може виступати і такий доказ, як статут МПВКП фірми „Ріпекс” зареєстрований 12.03.08 державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації в місті Києві за №10741050002021485, в п.1.2 та п.8.1 якого зазначено, що підприємство є правонаступником ДП Іршавська державна бавовняна ткацька фабрика, в тому числі щодо довгострокових фінансових інвестицій до статутного фонду СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”. Загальна констатація у статуті юридичної особи факту правонаступництва щодо майна прав та обов’язків іншої особи не є належним доказом набуття права власності, як із сторони підстав набуття такого права, так із сторони змісту та правової природи цього акту, визначених, зокрема, у ст.ст. 87, 88 Цивільного кодексу України, ст.82 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про власність” від 7 лютого 1991 року № 697-XII (діючого на момент створення позивача) об'єктами права власності господарського товариства є, зокрема, грошові та майнові внески його учасників.

Стаття 12 Закону України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року № 1576-XII (у редакції на момент створення позивача) встановлювала, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Стаття 3 Закону України „Про господарські товариства” (у редакції на момент створення позивача) встановлює, що засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Згідно чинного, на момент формування статутного фонду СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”, законодавства, перехід права власності між юридичними особами регулювався ст.128 Цивільного кодексу Української РСР де частиною 1 встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Отже, беручи до уваги обставини справи, право власності на спірне майно перейшло до позивача з моменту передачі такого майна, а саме 14.07.1993 р., що підтверджується передаточною відомістю.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що будь-яке майно, що передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства. Відповідна правова позиція визначена в постанові Верховного суду України від 07.11.2006р. у справі №7/61-75.

Оскільки, спірне нерухоме майно було передано як внесок до статутного фонду позивача, то СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” набуло права власності на нерухоме майно, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49 в м. Іршава, Іршавського району, а саме: допоміжний адміністративно-побутовий комплекс; АТС з магазином; медпункт; цех №1; адмінкорпус з швейним цехом; цех №1; трансформаторна підстанція; компресорна; операторна з АЗС; склад; майстерні; столярний цех; котельня; прачечна; склад цемента; склад готової продукції; склад; гараж; склад будівельних матеріалів; будинок складника; склад сировини; склад напівсировини; головний корпус; водонасосна; центральний радіорозподільчий пункт; мощення; пожежні рехзервуари; резервуари з дизпаливом; естакада; резервуар для відстою води; резервний трансформатор; а також дитячий садок; склад; огорожа; вимощення, що знаходиться по вул.Гагаріна, 49/1 в м.Іршава, Іршавського району (з врахуванням матеріалів технічної інвентаризації).

Вказаний склад майна у майновому комплексі, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49 в м. Іршава, є аналогічним із тим, що визначений КП „Іршавське бюро технічної інвентарнизації” у ході проведення інвентаризації майнового комплексу в м. Іршава, вул. Гагаріна,49.

Таке право власності позивач набув згідно ст.12 Закону України „Про господарські товариства”, ст.26 Закону України „Про власність”, ст.128 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Згідно із п.6 ст.3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 року №1952-IV, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом визнаються державою.

Вищенаведене спростовує доводи відповідачів щодо належного набуття відповідачем 1 права власності на майновий комплекс, що знаходиться по вул. Гагаріна, 49 в м. Іршава, Закарпатської області, а також доводи відповідача 1 щодо перебування спірного майнового комплексу у користуванні позивача.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсними свідоцтв на право власності на спірне майно суд зазначає наступне.

Частина 1 ст.393 Цивільного кодексу України встановлює, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно із п.6 переліку, який є додатком №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

На підставі викладеного, беручи до уваги способи захисту інтересів суб’єктів господарювання, встановлені ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, суд вважає обґрунтованим доводи позивача щодо визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №127962 видане виконкомом Іршавської міської ради від 28.03.08 та свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САВ №758784 видане виконкомом Іршавської міської ради від 09.10.08. Видача таких свідоцтв, здійснена без належного встановлення факту правомірності набуття відповідачем 1 право власності на спірне майно.

За таких обставин, вимоги позивача згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України доведені належними та допустимими доказами (ст.34 ГПК України) у зв’язку із чим позов підлягає задоволенню повністю.

Судом відхилене клопотання відповідача 1 про залучення на стороні відповідача регіонального відділення Фонду державного майна України, оскільки у поданому клопотанні відповідно до вимог ст.27 Господарського процесуального кодексу України не доведено, яким чином прийняття цього рішення може вплинути на права або обов’язки цієї особи щодо однієї із сторін спору.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню порівно судові витрати у сумі 5409,07 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 1, 4-6, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

позов задоволити повністю.

Визнати за спільним підприємством „Сандерс-Іршава ГмбХ” (Закарпатська область, м. Іршава, вул. Гагаріна, 49, код 14356982) право власності на нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Іршава, вул. Гагаріна,49 та вул. Гагаріна, 49/1, а саме: артскважину з баштами Рожневського; головний корпус; допоміжний корпус; перехідна галерея; резервуар протипожежного запасу води; майстерня; гараж-баня; склад техматеріалів; компресорна; корпус ткацького цеху №1; корпус ткацького цеху №3; склади; споруда трансформаторної підстанції ТП-9; трансформаторна підстанція ЦРП-10; адмінкорпус; ангар (підготовчий цех); дитячий садок.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №127962, видане виконавчим комітетом Іршавської міської ради від 28.03.08.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №758784, видане виконавчим комітетом Іршавської міської ради від 09.10.08.

Стягнути з малого виробничо-комерційного підприємства фірми „Ріпекс” (м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 6/160) на користь спільного підприємства „Сандерс-Іршава ГмбХ” (Закарпатська область, м. Іршава, вул. Гагаріна, 49, код 14356982) суму 2704,53 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та суму 59,00 грн. у відшкодування витрат по оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути з виконавчого комітету Іршавської міської ради (Закарпатська область, м. Іршава, пл. Народна, 2, код 35443553) на користь спільного підприємства „Сандерс-Іршава ГмбХ” (Закарпатська область, м. Іршава, вул. Гагаріна, 49, код 14356982) суму 2704,53 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та суму 59,00 грн. у відшкодування витрат по оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Суддя Л.М. Якимчук

Суддя В.П. Кривка

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.05.09.