Рішення № 3590619, 06.04.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2009 р.

Справа № 16/189-08-5164

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Куруч Є.Г. за довіреністю № РГ/2008/120 від 27.10.2008р.

Від відповідачів:

-державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”: Кушнірук О.С. за довіреністю № 71 від 23.12.08р.

-акціонерної страхової компанії „Інго Україна”: Андреєва І.В. за довіреністю № 344 від 29.12.2008р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”, акціонерної страхової компанії „Інго Україна” про стягнення 22689,45 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Український страховий альянс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі по тексту ДП „Іллічівський морський торговельний порт”) про зобов’язання відповідача відшкодувати матеріальну шкоду і витрати, пов’язані з проведенням експертизи та перерахувати позивачу 21259,64грн. В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на необхідність відшкодування збитків, які були заподіяні позивачу у зв’язку з виплатою ним страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 047014/05 АП від 20.07.2005р., укладеного між страховиком (позивачем) та Махлайчуком О.Ю. (страхувальником).

Слід зауважити, що відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Український страховий альянс” № 27 від 28.10.08р. та інших статутних документів, наданих представником позивача у судовому засіданні 23.03.09р., назва закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Український страховий альянс” була змінена на закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА Україна” (далі по тексту –ЗАТ „СК „АХА Україна”).

Ухвалою від 21.01.2009р. господарським судом Одеської області в якості іншого відповідача було залучено до участі у справі акціонерну страхову компанію „Інго Україна” (далі по тексту –АСК „Інго Україна”).

Під час розгляду справи позивачем позовні вимоги неодноразово уточнювалися. Згідно з остаточною редакцією позовних вимог, викладеною ЗАТ „СК „АХА Україна” у заяві про уточнення позовних вимог, наданій представником позивача у судовому засіданні 23.03.2009р., ЗАТ „СК „АХА Україна” просить суд зобов’язати ДП „Іллічівський морський торговельний порт” відшкодувати позивачу витрати, пов’язані з проведенням експертизи та перерахувати 350 грн. та зобов’язати акціонерну страхову компанію „Інго Україна” відшкодувати позивачу матеріальну шкоду та перерахувати 22339,45 грн.

ДП „Іллічівський морський торговельний порт” в обґрунтування своєї позиції по справі наполягало на необхідності покладення обов’язку з відшкодування матеріальної шкоди на АСК „Інго Україна”.

В свою чергу, АСК „Інго Україна” проти задоволення позовних вимог ЗАТ „СК „АХА Україна” заперечувала повністю, посилаючись при цьому, на невірність розрахунку суми страхового відшкодування, що була сплачена позивачем Махлайчуку О.Ю. та вимоги про стягнення якої в порядку регресу висуваються позивачем у межах даної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2007р. у справі № 2/2390-07 за позовом Махлайчука Олега Юрійовича до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, під час розгляду вказаної цивільної справи, судом було встановлено, що 30.06.2006р. на вул. Приморській в селі Санжейка Овідіопольського району Одеської області, гр. Махлайчук О.Ю., керуючи автомобілем марки Маzdа 3, державний номерний знак ВН 2075 АК, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Другим учасником дорожньо-транспортної пригоди був гр. Жуков Володимир Борисович, що керував автомобілем VOLKSWAGEN TRAN, реєстраційний номерний знак 10452 ОВ, який порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з автомобілем гр. Махлайчука Олега Юрійовича, спричинивши йому механічні пошкодження. Автомобіль VOLKSWAGEN TRAN, реєстраційний номерний знак 10452 ОВ, на час дорожньо-транспортної пригоди належав на праві власності ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, а гр. Жуков В.Б. перебував з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” у трудових відносинах та на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов’язки.

Відповідно до постанови по справі № 3-5898/2006р. від 21.07.2006р., Іллічівським міським судом Одеської області гр. Жукова В.Б. було визнано винним в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, у зв’язку з чим, його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 34 грн.

З урахуванням викладеного, слід зауважити, що 16.03.2006р. між АСК „Інго Україна” (Страховик) та ДП „Іллічівський морський торговельний порт” (Страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 617500090/171-О на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортних засобів, перелічених у додатку до вказаного договору, зокрема, автомобіля марки VOLKSWAGEN TRAN, реєстраційний номерний знак 10452 ОВ, який належить ДП „Іллічівський морський торговельний порт” на праві власності та який був учасником згаданого вище ДТП, у зв’язку з чим було видано страховий поліс № ВА/9360171. Строк дії договору визначений сторонами з 01.04.2006р. до 31.03.2007р.

Проаналізувавши зміст вищевказаного договору страхування, суд доходить висновку, що вказаний договір є договором першого типу відповідно до ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV, а саме договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

На час настання страхового випадку договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 617500090/171-О від 16.03.2006р., укладений між АСК „Інго Україна” та ДП „Іллічівський морський торговельний порт” був діючим.

Як було зазначено по тексту рішення вище, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки Маzdа 3 (державний номерний знак ВН 2075 АК), який належав гр. Махлайчуку Олегу Юрійовичу. Згідно з довідкою Державної автомобільної інспекції від 30.06.2006р., що мається у матеріалах справи, автомобіль Маzdа 3 (державний номерний знак ВН 2075 АК), отримав наступні механічні пошкодження: було деформовано задній бампер, кришка багажника, розбитий задній лівий фонарь.

Вказаний автомобіль був застрахований закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Український страховий альянс” згідно з полісом добровільного страхування наземного транспорту № 047014/05 АП від 20.07.2005р. Страхувальником за вказаним договором страхування виступив гр. Махлайчук Олег Юрійович.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля марки Мазда -3 (державний номерний знак ВН 2075 АК), страховиком було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вказаного автомобілю. Відповідно до звіту про визначення вартості відновлювального ремонту та розміру матеріальної шкоди з УТС, завданого Махлайчуку О.Ю. –власнику автомобілю Маzdа 3, реєстраційний номер ВН 2075 АК, 2005 р. в., в результаті пошкодження при ДТП, станом на 07 липня 2006р., вартість відновлювального ремонту автомобілю складає 24384,41 грн., а вартість матеріальної шкоди з УТС автомобіля Маzdа 3 визначена у розмірі 28906,48 грн. без ПДВ.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з заяви про пошкодження транспортного засобу від 03.07.2006р., гр. Махлайчук Олег Юрійович звернувся до страховика –закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Український страховий альянс” з вимогою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з страховим актом № 3002/05-16, складеним на підставі вказаної заяви, пошкодження автомобілю Маzdа 3, реєстраційний номер ВН 2075 АК, що відбулося 30.06.2006р. на вул. Приморській в селі Санжейка Овідіопольського району Одеської області внаслідок зіткнення із автомобілем VOLKSWAGEN TRAN, реєстраційний номерний знак 10452 ОВ було визнано страховим випадком та було розраховано суму страхового відшкодування у розмірі 20909,64грн.

Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, дана сума була розрахована Страховиком, позивачем по справі, як різниця між сумою, яка підлягає оплаті на умовах страхування –вартістю матеріальної шкоди з УТС автомобіля Маzdа 3, визначеною у розмірі 28906,48 грн. без ПДВ та сумою, присудженою до стягнення з ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, відповідального за заподіяний збиток, на користь потерпілого на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2007р. у цивільній справі № 2/2390-07 у розмірі 7996,84 грн.

Крім того, згідно із заявою від 12.10.2006р. Махлайчук Олег Юрійович звернувся до позивача з вимогою про здійснення доплати страхового відшкодування у розмірі 1682,56грн. згідно з актами виконаних робіт.

Відповідно до страхового акту № 5159/05/16, складеним на підставі вказаної заяви, позивачем було вирішено здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 1429,81грн.

При цьому, слід зауважити, що згідно з листом за вих.№ 35-1/21-285 від 01.08.2006р. вигодонабувача за договором страхування –АКІБ „Укрсиббанк” одержувачем страхового відшкодування було визначено гр. Махлайчука Олега Юрійовича.

В свою чергу, на підставі вказаних документів, позивачем платіжними дорученнями № 5531 від 05.09.2006р. та № 9125 від 18.12.2006р. потерпілому було перераховано 20909,64 грн. та 1429,81 грн. страхового відшкодування. Крім того, позивачем було здійснено оплату вартості проведеної експертної оцінки у розмірі 350 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4448 від 20.07.2006р.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, аналогічні вимоги містить і стаття 993 ЦК України.

Положеннями ч.1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В свою чергу, відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. При цьому, відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

З огляду на наведені положення діючого законодавства України, ЗАТ „СК „АХА Україна” звернулося до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення в порядку регресу з АСК „Інго Україна” страхового відшкодування у розмірі 22339,45 грн. та з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” витрат понесених позивачем, у зв’язку з проведенням експертної оцінки, у сумі 350 грн.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, наявні матеріали справи та доводи представників сторін, суд доходить висновку про обґрунтованість й правомірність заявленого ЗАТ „СК „АХА Україна” позову та, як наслідок, наявність підстав для його задоволення у повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом наведених по тексту рішення вище приписів ст. 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області по справі № 3-5898/2006р. від 21.07.2006р. було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху водія автомобіля VOLKSWAGEN TRAN, реєстраційний номерний знак 10452 ОВ гр. Жукова В.Б., який перебував з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” у трудових відносинах та на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов’язки, та водія було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність ДП „Іллічівський морський торговельний порт” як власника автомобіля VOLKSWAGEN TRAN, реєстраційний номерний знак 10452 ОВ, була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №671500090/171-о, укладеним 16.03.2006 року на підставі Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” з АСК „Інго Україна”.

Відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 06.03.2006 року, укладеного між відповідачами, та полісу № ВА/9360171 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Як вбачається з пояснень АСК „Інго Україна”, 03.07.2006р. ДП „Іллічівський морський торговельний порт” звернувся до Страховика з заявою про факт настання страхового випадку.

Пунктом 37.4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, на які слід покласти відповідальність за завдані гр. Махлайчуку Олегу Юрійовичу збитки, у даному випадку є АСК „Інго Україна” відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №671500090/171-о, укладеним 16.03.2006 року, та ДП „Іллічівський морський торговельний порт” відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню АСК „Інго Україна” як страховиком.

З огляду на викладене до ЗАТ „СК „АХА Україна” як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 047014/05 АП від 20.07.2005р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа (гр. Махлайчук Олег Юрійович) мав до АСК „Інго Україна” як страхувальника цивільної відповідальності особи, відповідальної за завдані збитки, та безпосередньо до ДП „Іллічівський морський торговельний порт”.

Наведені висновки суду підтверджуються і позицією Верховного Суду України з цього приводу, викладеною у постанові від 25.11.2008р. по справі N 11/406-07 за позовом відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Країна” до акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 4526,80 грн.

Згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються у цих межах.

Визначаючись з розміром страхового відшкодування, який повинно виплатити АСК „Інго Україна” за укладеним з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 06.03.2006 року та встановлюючи межі відповідальності відповідачів перед позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до поліса № ВА/9360171 ліміт відповідальності був встановлений у розмірі 25500грн. При цьому, за умовами п. 12.2 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заявлена позивачем до стягнення з АСК „Інго Україна” сума матеріальної шкоди у розмірі 22339,45 грн. не перевищує встановленого договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 617500090/171-О від 16.03.2006р. ліміту відповідальності, а відтак, повинна бути відшкодована даною особою у повному розмірі.

При цьому, слід зауважити, що АСК „Інго Україна” в якості заперечень проти задоволення позову висувалися доводи про неправомірність здійсненої ПП „Аргумент” оцінки вартості відновлювального ремонту та розміру матеріальної шкоди з УТС, завданої Махлайчуку О.Ю. внаслідок пошкодження автомобілю Маzdа 3, реєстраційний номер ВН 2075 АК, 2005 р. в. при ДТП станом на 07 липня 2006р., викладеного у відповідному звіті, з підстав порушення при проведенні оцінки п. 8.4.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395.

Відповідно до п. 8.4.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395 у разі документального підтвердження відновлення ДТЗ на спеціалізованому для даної моделі ДТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт провадяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства. Якщо документальне підтвердження відновлення ДТЗ на спеціалізованому для даної моделі ДТЗ підприємстві відсутнє, то використовується середня регіональна вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт для даної моделі ДТЗ за даними довідкової літератури, зокрема довідника "Бюлетень автотоварознавця". Прийнята вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт для ДТЗ іноземного виробництва не повинна бути більшою від відповідної вартості на спеціалізованому для даної моделі ДТЗ підприємстві.

З урахуванням викладеного, відповідач наголошував на неправомірності прийняття при визначені вартості відновлювальних робіт вартості однієї нормо-години ремонтних та малярних робіт на СТО ТОВ „Інтер-Авто” на суму 110 грн., в той час як такі ремонтні роботи здійснювалися СПД Таїровим А.В., а не ТОВ „Інтер-Авто”. З урахуванням викладеного, розрахунок, на думку відповідача, повинен був бути здійсненим виходячи із середньої вартості однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт для даної моделі ДТЗ в Одеському регіоні, як того вимагають приписи п. 8.4.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до чинного законодавства реалізація страховиком права регресної вимоги можлива тільки після виплати страховиком страхового відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування).

Відповідно до статті 25 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Враховуючи викладене, свідчити про отримання страховиком права регресної вимоги можуть документи, які підтверджують фактичну виплату страхового відшкодування, розмір відшкодування та одержання його страхувальником, а саме: страховий акт, платіжні документи, рахунки та виписки з них тощо.

Як вбачається зі змісту страхових актів № 3002/05-16 та № 5159/05/16 остаточна сума виплаченого потерпілому страхового відшкодування була визначена позивачем на підставі документів, якими було підтверджено факт здійснення гр. Махлайчуком Олегом Юрійовичем фактичних витрат на ремонт автомобілю Маzdа 3, реєстраційний номер ВН 2075 АК, а саме: квитанції № 137598 від 31.10.2006р., виписаної СПД Таїровим А.В., а також квитанцій до прибуткового касового ордеру № 1066 від 28.10.2006р., № 965 від 30.10.2006р., № 1063 від 23.10.2006р., виписаних ТОВ „Інтер-Авто” на загальну суму 22592,20 грн., а також відповідних видаткових накладних № 0000865 від 01.10.2006р., № 0000907 від 10.10.2006р., № 0000866 від 01.10.2006р. про передачу ТОВ „Інтер-Авто” потерпілому матеріалів на проведення ремонту автомобілю, та акту виконаних СПД Таїровим А.В. ремонтно-відновлювальних робіт. При цьому, позивачем з загальної суми понесених гр. Махлайчуком Олегом Юрійовичем витрат, пов’язаних з ремонтом автомобілю, було виключено суму франшизи.

Наведений розрахунок узгоджується із умовами договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між потерпілим та позивачем, а також із приписами статті 9 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р., за якими визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, при цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про правомірність здійсненого позивачем розрахунку суми страхового відшкодування виходячи з фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу, а відтак і про необґрунтованість доводів АСК „Інго Україна” про те, що розрахунок даної суми здійснювався виключно на підставі помилкового звіту ПП „Аргумент” оцінки вартості відновлювального ремонту та розміру матеріальної шкоди з УТС, завданого Махлайчуку О.Ю. внаслідок пошкодження автомобілю Маzdа 3, реєстраційний номер ВН 2075 АК, 2005 р. в.

Крім того, судом не приймаються до уваги і доводи АСК „Інго Україна” щодо неправомірності виплати позивачем потерпілому страхового відшкодування з урахуванням податку на додану вартість з огляду на наступне.

Як вбачається з платіжних доручень № 5531 від 05.09.2006р. та № 9125 від 18.12.2006р. виплата страхового відшкодування здійснювалася без нарахування податку на додану вартість. Наведене цілком узгоджується з приписами пп. 3.2.3 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, відповідно до яких операції з надання послуг із страхування особами, які мають ліцензії на здійснення страхової діяльності відповідно до закону не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Підсумовуючи зазначене, суд вважає обґрунтованим та правомірним здійснений позивачем розрахунок суми страхового відшкодування на загальну суму у розмірі 22339,45 грн. та перерахування позивачем даної суми потерпілому.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність у ЗАТ „СК „АХА Україна” права на стягнення з АСК „Інго Україна” виплаченого страхового відшкодування у розмірі 22339,45 грн., а також права на стягнення з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” витрат, пов’язаних з проведенням експертизи у розмірі 350 грн., які не підлягають відшкодуванню ЗАТ „СК „АХА Україна” за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 617500090/171-О від 16.03.2006р.

Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ЗАТ „СК „АХА Україна” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 933, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV, ст. ст. 9, 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р., у зв’язку з чим з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” слід стягнути на користь позивача витрати, пов’язані з проведенням експертизи у розмірі 350 грн. та з АСК „Інго Україна” - матеріальну шкоду у розмірі 22339,45 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити між відповідачами згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 933, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV, ст. ст. 9, 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р., ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”/68001, Одеська область, м. Іллічівськ, пл.. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672/ на користь закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” /04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, п/р 26500218673900 в АКБІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31235110/ 350 грн.00 коп. /триста п’ятдесят грн..00 коп./ - витрат, пов’язаних з проведенням експертизи, 3 грн. 50 коп. /три грн. 50 коп./ - державного мита, 1 грн. 82 коп. /одну грн.. 82 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3. Стягнути з акціонерної страхової компанії „Інго Україна” /01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602/ на користь закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” /04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, п/р 26500218673900 в АКБІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31235110/ 22339 грн.45 коп. /двадцять дві тисячі триста тридцять дев’ять грн. 45 коп./ - матеріальної шкоди, 223 грн. 39 коп. / двісті двадцять три грн. 39 коп./ - державного мита, 116 грн. 18 коп. /сто шістнадцять грн. 18 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписано 13.04.2009р.

Суддя Желєзна С.П.