Рішення № 3590579, 19.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/8

19.03.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „НВК Харківтранс”, м. Харків

до Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-західна залізниця”, м. Київ

про стягнення 532 067,78 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Денисенко А.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ЄгоровО.Ф., предст. дов. б/н від 02.12.2009 року

від відповідача: Глоба К.В., предст., дов. № 568-НЮ від 17.02.2009 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „НВК Харківтранс” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-західна залізниця” про стягнення 532 067,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Державним територіально-галузевим об’єднанням „Південно-західна залізниця” своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю „НВК Харківтранс” товару за договором поставки № ПЗ\НХ-061300 від 17.05.2006 року в повному обсязі. При цьому позивач зазначає, що факт поставки товару на суму 407 816,94 грн. підтверджується актами звірки розрахунків підписаними обома сторонами станом на 01.12.2006 року та 20.07.2007 року. В зв‘язку з порушенням відповідачем грошових зобов‘язань позивач просить стягнути з нього пеню в сумі 27 591,5 грн, а також 3% річних в розмірі 22 080,67 грн. та втрати від інфляції в розмірі 144 579, 47 грн.

Відповідач, Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-західна залізниця” надав відзив на позов, в якому фактично не заперечував щодо суми заборгованості, а просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 27 591,5 грн., посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо стягнення пені.

Ухвалою суду від 08.12.2008 порушено провадження у справі призначено розгляд справи на 15.01.2009 року.

В зв‘язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 19.02.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 19.03.2009 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2006 року між Державним територіально-галузевим об’єднанням „Південно-західна залізниця” (надалі по тексту ДТГО „Південно-західна залізниця”) (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „НВК Харківтранс” (надалі по тексту ТОВ „НВК Харківтранс”) (Постачальник) укладено договір поставки №ПЗ/НХ-061300 (надалі по тексту Договір №ПЗ/НХ-061300) .

Відповідно до п.1.1 Договору №ПЗ/НХ-061300 Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Замовника певну продукцію, далі Товар, відповідно до специфікації, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Згідно з п.6.1 Договору №ПЗ/НХ-061300, Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації.

Пункт 7.2 Договору №ПЗ/НХ-061300 встановлює, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 45 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання-передачі товару або накладної.

На виконання умов договору №ПЗ/НХ-061300 позивачем здійснено поставки відповідачеві товару на загальну суму 407 816,94 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наступними видатковими накладними: № 99 від 06.05.2006 року на загальну суму 99 216 грн., № 102 від 06.05.2006 року на загальну суму 5 268 грн., № 102/1 від 06.05.2006 року на загальну суму 3 396 грн., № 102/2 від 06.05.2006 року на загальну суму 5 490 грн., № 117 від 18.05.2006 року на загальну суму 43 212 грн., № 118 від 18.05.2006 року на загальну суму 9 900 грн., № 119 від 18.05.2006 року на загальну суму 3 160,8 грн., № 199 від 17.07.2006 року на загальну сум 65 181,6 грн., № 220 від 02.08.2006 року на загальну суму 43 470 грн., № 264 від 12.09.2006 року на загальну суму 25 778,4 грн., № 323 від 01.02.2007 року на загальну суму 34 684,14 грн.

Зазначені видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача. Повноваження осіб, які прийняли товар підтверджуються належним чином оформленими довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданими відповідачем, а саме ЯЛБ №631361 від 05.05.2006 року, ЯЛБ № 631600 від 14.06.2006 року, ЯМК №079318 від 18.07.2006 року, ЯМК №079393 від 02.08.2006 року, ЯМН №963311 від 14.09.2006 року, ЯМН №963946 від 02.02.2007 року.

На виконання умов Договору №ПЗ/НХ-061300 відповідач здійснив часткову оплату отриманого від позивача товару на суму 70 000 грн., зокрема 06.06.2006 року 20 000 грн., 16.06.2006 року 10 000 грн., 05.07.2006 року 20 000 грн., 02.08.2006 року 10 000 грн.,07.08.2006 року 10 000 грн.

23.04.2007 року позивач направив відповідачу претензію (отримана відповідачем 26.04.2007 року) з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 337 816,94 грн.

13.07.2007 року позивач направив відповідачу повторну претензію від 12.07.2007 року (отримана відповідачем 16.07.2007 року) з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 337 816,94 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів відповідач відповіді на претензії позивача не надав, заборгованість не погасив.

20.08.2007 року позивачем та відповідачем підписано Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 20.08.2007 року. Згідно з вказаним Актом станом на 20.08.2007 року у відповідача існувала дебіторська заборгованість на користь позивача у розмірі 337 816,94 грн. Акт підписаний представниками позивача і відповідача та скріплений печатками підприємств 9копія в матеріалах справи).

27.08.2007 року позивач направив відповідачу лист №255 від 27.08.2007 року з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 337 816,94 грн. та сплатити 211 663,82 штрафних санкцій. Відповідач відповіді на вказаний лист не надав.

01.12.2007 року позивачем та відповідачем підписано Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.12.2007 року. Згідно з вказаним Актом станом на 01.12.2007 року у відповідача існувала дебіторська заборгованість на користь позивача у розмірі 337 816,94 грн. Акт підписаний представниками позивача і відповідача та скріплений печатками підприємств (копія в матеріалах справи).

Як убачається з матеріалів справи станом на день прийняття рішення відповідач з позивачем не розрахувався і сума заборгованості складає 337 816,94 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялись претензії, в яких позивач вимагав від ДТГО „Південно-західна залізниця” перерахувати на рахунок ТОВ „НВК Харківтранс»суму заборгованості, однак, як свідчать матеріали справи відповідач на претензії не відповів, заборгованості не погасив.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем умови договору виконані в повному обсязі, товар поставлено, а відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 337 816.94 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 337 816.94 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання є пенею.

Відповідно до п.11.2 Договору №ПЗ/НХ-061300 відповідач у разі порушення строків оплати сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Господарський суд враховую зазначені положення договору. Однак звертає увагу на наступні обставини.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 258 Цивільного кодексу передбачає, що стосовно позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено скорочений строк позовної давності тривалістю в один рік. Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, нарахування пені за порушення відповідачем зобов’язань по договору №ПЗ/НХ-061300 припинилось 02.10.2007 року. Разом з тим, позовну заяву з вимогою про стягнення з відповідача пені за порушення зобов’язань по договору №ПЗ/НХ-061300 було подано до господарського суду 03.12.2008 року, тобто після спливу строку позовної давності стосовно позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем заявлено про сплив позовної давності в частині стягнення пені за невиконання зобов’язань по договору №ПЗ/НХ-061300, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 27 591,5 грн. такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем його грошових зобов’язань по Договору, а саме: прострочка оплати вартості поставленого позивачем товару, враховуючи приписи діючого законодавства України та положення Договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 144 579 грн., 3% річних - в розмірі 22 080,67 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-західна залізниця”(01034, м.Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033 (код ЄДРПОУ служби МТЗ 04713022) з будь-якого рахунку виявленому державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „НВК Харківтранс” (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 93/57, код ЄДРПОУ 33816436, р/р № 26000819341821 в АСУБ «Грант»віділення № 19 м. Харкова, МФО 351607, ІПН 338164320314) основний борг в розмірі 337 816.94 грн. (триста тридцять сім тисяч вісімсот шістнадцять гривень дев’яносто чотири копійки), 3% річних у розмірі 22 080,67 грн. (двадцять дві тисячі вісімдесят гривень шістдесят сім копійок), витрати, пов’язаних з інфляційними процесами у розмірі 144 579,47 (сто сорок чотири тисячі п’ятсот сімдесят дев’ять гривень сорок сім копійок), витрати на сплату державного мита в сумі 5 044,76 (п’ять тисяч сорок чотири гривні сімдесят шість копійок) грн. та 111,88 (сто одинадцять гривень вісімдесят вісім копійок) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О.С. Копитова