Рішення № 3590449, 17.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/249-32/525

17.03.09

За позовом

Казенного підприємства "Південекогеоцентр"

До

Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про

стягнення боргу

Суддя ?Хрипун О.О.????

Представники сторін:

Від позивача Хлебнікова М.О. –предст.

Від відповідача Трембанчук А.А. –предст.

Обставини справи :

У травні 2008 року Казенне підприємство "Південекогеоцентр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей держаного резерву в сумі 101 250,00 грн. за період з 01.08.2004 по 31.06.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2008 у справі № 42/249 позов задоволено. Стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Казенного підприємства "Південекогеоцентр" 101250 грн. боргу, 1012,50 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2008 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова мотивована тим, що місцевий господарський суд не з'ясував дійсні права і обов’язки сторін стосовно предмета спору, не перевірив усі обставини, що мають значення для справи, а саме: реальне знаходження у позивача матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні, період, протягом якого здійснювалось таке зберігання, а відтак –сума витрат зберігача, що підлягає відшкодуванню з урахуванням механізму, затвердженого постановою Кабінету Мінітсрів України від 12.04.2002 № 532.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.08 справу прийнято до провадження під № 42/249-32/525.

16.01.2009 представником позивача подано до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позивних вимог. Позивач просить стягнути з відповідача 122 611,75 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.07.2004 по 31.12.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2009 було зобов’язано відповідача провести перевірку витрат позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, скласти за результатами перевірки акт та надати його до суду до 17.03.2009. Проте відповідач не виконав вимог ухвали, в судове засідання 17.03.2009 представник відповідача не з'явився, хоч про місце і час проведення судового засідання відповідач був належним чином повідомлений.

Розглянувши подані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Закон України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 № 51/97-ВР (із змінами та доповненнями), надалі –Закон, та "Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (із змінами та доповненнями), надалі –Порядок, регулює правовідносини щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Казенне підприємство "Південекогеоцентр" здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Державного комітету України з державного матеріального резерву. Підтвердженням здійснення зберігання матеріальних цінностей мобрезерву є номенклатура накопичення, наказ Комітету України з питань геології та використання надр від 15.03.2000, надання зберігачем квартальних та річних звітів відповідачу про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та про фактичні витрати на утримання матеріальних цінностей, листуванням тощо.

Згідно з пунктом 1 статті 7, пунктом 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", особа, яка здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, має право на відшкодування витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням.

Пункт 1 статті 8 Закону передбачає відшкодування усіх витрат відповідальних зберігачів.

У пункті 5 статті 11 Закону визначено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, середній розмір витрат за відповідальне зберігання матеріальних цінностей повинен визначати Держкомрезерв.

Розмір вказаних вище витрат для позивача не визначався жодного разу, хоча відповідачу протягом 2004-2008 рр. щоквартально направлялися всі дані щодо сум витрат по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов’язань щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з 01.07.2004 по 31.12.2008 відповідачем не спростовано. Судом також враховується, що відповідач не виконав вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2009 про проведення перевірки витрат позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, складання за результатами перевірки акта та надання його до суду до 17.03.2009. Про поважні причини невиконання не повідомив.

Таким чином суд вважає доведеним факт належного виконання позивачем своїх зобов’язань щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з 01.07.2004 по 31.12.2008 у заявленому позивачем розмірі.

Фактичне понесення позивачем витрат підтверджується наданими на вимогу суду первинними документами, що свідчать про витрати на оплату праці складських працівників, нарахування на заробітну плату, оплату послуг з утримання території, оплату послуг зв’язку, понесені позивачем у зв’язку з виконанням своїх зобов’язань зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Факт непідписання та непогодження відповідача з сумами понесених позивачем витрат не звільняє його від зобов’язання здійснювати їх відшкодування згідно вимог законодавства, оскільки докази на понесення витрат досліджені судом та прийняті у якості належних доказів по справі.

Згідно спеціального законодавства –пункту 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до Порядку відшкодування залізницям України витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, узгодженим згідно "Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву складаються: а) з основних витрат: оплата праці складських робітників з відповідними нарахуваннями; вартість паливно-енергетичних ресурсів та водопостачання; оплата земельного податку окремих баз, на яких зберігається мобрезерв; амортизаційні відрахування від вартості складських приміщень; витрати, пов’язані з вантажно-розвантажувальними роботами; оплата послуг зв’язку; витрати на охорону матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; витрати на придбання малоцінного інвентарю для обслуговування мобілізаційного резерву; б) витрати, пов’язані з придбанням консервантів та лакофарбових матеріалів; витрати, пов’язані з транспортними перевезеннями матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; витрати на поточний ремонт складських приміщень.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували розрахунок витрат позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву належного виконання позивачем своїх зобов’язань щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з 01.07.2004 по 31.12.2008, підтверджений відповідними первинними документами.

Враховуючи, викладене позовні вимоги про стягнення 122 611,75 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 №175, примусове списання коштів з реєстраційних, спеціальних рахунків розпорядників, одержувачів та рахунків інших клієнтів допускається лише у випадках, встановлених законами України та за рішенням суду (п. 2.1). Крім того, якщо у платіжній вимозі та/або супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації видатків, то органи державного казначейства самостійно визначають коди економічної класифікації видатків, за якими буде здійснюватись примусове списання коштів (п.1.5).

Оскільки згідно наданих суду пояснень ні позивач, ні відповідач не надали суду відомостей стосовно рахунку, з якого має здійснюватись стягнення, та коду бюджетної класифікації, то суд, зазначаючи у рішенні рахунки, надані позивачем, констатує, що питання можливості стягнення з кожного з них згідно підпункту 1.5 пункту 1 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, буде вирішуватись органами Державної виконавчої служби та органами Державного казначейства України при виконанні рішення суду.

У зв’язку із задоволенням позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; Державне казначейство України, рахунок 351300103, МФО 300001 в ОПЕРУ НБУ м. Київ, код 00034016) на користь Казенного підприємства "Південекогеоцентр" (95007, м. Сімферополь, вул.. Безпалова, 47; р/р 26003011052601 в АКІБ "Укрсіббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 23450378) 122 611 (сто двадцять дві тисячі шістсот одинадцять) грн. 75 коп. основного боргу, 1226 (одна тисяча двість двадцять шість) грн. 11 коп. витрат на оплату державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя

О.О. Хрипун

Дата підписання рішення: 20.03.2009