Рішення № 35903052, 04.12.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/3558/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Степанов С.В.

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

04.12.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді - Черненко В.В.

Суддів - Франко В.А. Потапенко В.І.

За участю секретаря - Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24.10.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до селянського фермерського об'єднання « Володимирівське», треті особи Відділ Держземагенства у Долинському районі Кіровоградської області, реєстраційна служба Головного управління юстиції про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та заборону користуватись земельною ділянкою.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до селянського фермерського об'єднання « Володимирівське», треті особи відділ Держземагенства у Долинському районі Кіровоградської області, реєстраційна служба Головного управління юстиції - про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та заборону користуватись земельною ділянкою. Позовні вимоги мотивує тим, що позивач 29 грудня 2003 року уклав договір оренди власної земельної ділянки з СФО «Володимирівське» терміном на 5 років. Після укладання вищевказаного договору оренди керівник СФО «Володимирівське» ОСОБА_3 не повернув орендодавцю примірник договору. В 2009 році ОСОБА_3 загинув, а новий керівник пояснив, що попередній керівник не передав йому його примірник договору. Весною 2009 року, коли закінчилася дія договору оренди земельної ділянки, позивач звернувся до керівника СФО «Володимирівське» і повідомив про те , що буде самостійно користуватись своєю земельною ділянкою на власний розсуд. Однак керівник СФО «Володимирівське» йому пояснив, що оскільки той вчасно не звернувся до орендаря з відповідною заявою про припинення дії договору оренди землі, то договір оренди земельної ділянки автоматично продовжено на той же термін і на тих же умовах, тобто до 29 грудня 2013 року, на що позивач погодився, бо такий закон діяв на той час.

В 2012 року позивач почав перемовини з керівником СФО «Володимирівське» про те, що майже через рік закінчується дія договору оренди його земельної ділянки і він більше не бажає здавати в оренду ділянку і щоб восени 2013 року, землю не засівали. Однак, керівник СФО «Володимирівське» зазначив, що позивач здав йому в оренду свою земельну ділянку терміном не на 5 років, а на 15 років і повертати її він до 29.12.2018 року не збирається.

Позивач зазначив, що договір оренди земельного паю від 29.12.2003 року, укладений від імені ОСОБА_2 з СФО «Володимирівське», зареєстрований у відділі ДП «КРЦДЗК» 29.12.2003 року, складений з недодержанням в момент вчинення угоди вимог, які встановлені законодавством. В договорі оренди земельного паю відсутні істотні умови договору оренди землі, а саме відсутнє місце розташування земельної ділянки, відсутня відповідальність за несплату орендної плати, відсутні умови використання та цільове призначення ділянки, умови збереження об'єкту оренди, умови і строки передачі ділянки орендарю, існуючі обмеження щодо використання ділянки, визначення сторони що несе ризик випадкового пошкодження, знищення об'єкту, також відсутні план схеми та акти прийому передачі ділянки. В зв'язку з цим, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 24.10.2013 року позов задоволено частково.

В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги .

У апеляційній скарзі Селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог .

Перевіривши законність та об'грунтованність рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково,апеляційна скарга селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» підлягає задоволенню в повному об'ємі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що з договору оренди земельного паю від 29.12.2003р. вбачається що договір оренди укладений між гр.. ОСОБА_2 та СФО «Володимирівське», зміст п. 1.2 договору надруковано в наступній редакції: «Сторони погоджуються на оренду земельної ділянки протягом 5 (п'ять) років, починаючи з _(прочерк) року і закінчуючи (прочерк) року, ручкою текст « 5 (п'ять) років» перекреслено та зверху дописано «п'ятнадцять», та заповнено пробіли з 29 грудня 2003 по 31 грудня 2018. Листом Державного агентства від 18.07.2013 повідомлено, що договори оренди ділянок згідно переліку зареєстровані строком на 15 років.

Листом від 19 серпня 2013 року підтверджується, що СФО «Володимирівське» направило належні орендодавцям примірники оригіналів договорів оренди від 2003 року, 19 серпня 2013 року.

Суд першої інстанції зазначив, що статтями 13,14 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, який укладається у письмовій формі та за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Посилання позивача на положення ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», як підставу для визнання договору оренди землі недійсним, а саме відсутність обумовлення у договорі таких істотних умов як: місце розташування земельної ділянки, відповідальність за несплату орендної плати, умови використання та цільове призначення ділянки, умови збереження об'єкту оренди, умови і строки передачі ділянки орендарю, існуючі обмеження щодо використання ділянки, визначення сторони , що несе ризик випадкового пошкодження знищення об'єкту, план схеми та акти прийому передачі ділянки є формальними та такими що не впливають на дійсні волевиявлення сторін з огляду на наступне.

Суд першої інстанції зазначив, що судом встановлено, що між сторонами відсутні спори про місце розташування земельної ділянки та щодо плану схеми ділянки чи прийому передачі ділянки, орендна плата сплачується своєчасно та повністю у зв'язку з чим не постає питання про застосуванні відповідальності за неналежну оплату, а відповідальність сторін (ст.15 ЗУ «Про оренду землі» в редакції 27.11.2003) визначена розділом 3 договору, погодження умов використання та цільового призначення ділянки та збереження об'єкту оренди визначені згідно п.2.1 договору : орендаря зобов'язано не змінювати цільове призначення ділянки та професійно використовувати землю не погіршуючи її якості, спору щодо умови і строків передачі ділянки орендарю між сторонами також немає тому, ненадання акту прийому передачі ділянки та плану схеми у судове засідання, з огляду на перебування ділянки у користуванні орендаря близько 10 років, не може бути підставою для визнання договору недійсним. п. 2.1 договору визначено існуюче обмеження щодо використання ділянки - обов'язок орендаря не змінювати цільового призначення ділянки, відсутність визначення сторони, що несе ризик випадкового пошкодження знищення об'єкту свідчить про те, що згідно ст.11 ЗУ «Про оренду землі» такий ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, оскільки інше не передбачено договором оренди землі та спорів з цих питань між сторонами не виникало.

Суд першої інстанції дійшов висновку з огляду на положення ст.13,14, 15 ЗУ «Про оренду землі» ст.ст. 203, 215 ЦК України , що підстави для визнання правочину недійсним у цілому відсутні.

Суд першої інстанції зазначив, що дослідженням умов договору встановлено , що зміст п. 1.2 договору становлять наступні умови: надруковано «Сторони погоджуються на оренду земельної ділянки протягом 5 (п'ять) років, починаючи з __(прочерк)___ року і закінчуючи __(прочерк)__ року, ручкою текст « 5 (п»ять) років» перекреслено та зверху дописано «п'ятнадцять», та заповнено пробіли з 29 грудня 2003 по 31 грудня 2018. З пояснень сторін випливає, що орендар ОСОБА_3 помер, а позивач стверджує, що договір оренди земельного паю укладав лише на 5 років так, в зв'язку зі смертю представника, який підписував договір оренди не можливо пояснити авторство, причини та обставини внесення до договору вказаних виправлень та дописок. З огляду на друковану частину тексту, згідно якої сторони погодили 5 річний строк оренди, яка за строком узгоджується з умовами договору передбаченими п.2.2 договору згідно якого - продовження договору можливе «на наступні 5 років на тих же умовах», які не виправлялись та не змінювались, тобто тим же умовами договору в розумінні п. 2.2 є і строк оренди 5 років, тому суд вважає що погодженим сторонами строком є визначений друкованим текстом строк 5 (п'ять) років. Незавірені виправлення строку оренди на 15 років та вписування у бланк роздрукованого та підписаного договору строку з 29 грудня 2003 по 31 грудня 2018 не погоджувались орендодавцем оскільки не охоплювались його волевиявленням та суперечили первинному змісту друкованого договору.

Суд першої інстанції посилаючись на статті 203, 217 ЦК України дійшов висновку , що з огляду на відсутність волевиявлення позивача лише щодо частини правочинну, а саме частини строку на який він укладався, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог, шляхом визнання недійсним окремої частини правочинну. Крім того з огляду встановлені у судовому засіданні обставини протиправної поведінки орендаря, відсутність волевиявлення орендодавця на пролонгацію договору у тому числі, висловленої письмово у поданому позову, який відповідачем отримано, суд частково задовольняє позовну вимогу про заборону селянському фермерському об'єднанням «Володимирівське» (ідентифікаційний код 13757207) користуватися належною ОСОБА_2 земельною ділянкою, а саме з дати закінчення дії договору.

Колегія суддів дійшла висновку, що з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до ст.. ст.. 10 , 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст..213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст..215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам , які беруть участь у справі ,їх права і обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом .

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2003 року між позивачем та селянським фермерським об'єднанням «Володимирівське» укладено договір оренди земельного паю . Згідно зазначеного договору позивач передала у оренду належну їй земельну ділянку площею 7.40 га , право власності на яку посвідчено державним актом.

Договір зареєстровано в книзі реєстрації Договорів про оренду землі ДП «КР ЦЗДК» Долинського району Кіровоградської області за № 479 від 29 грудня 2003 року.

У п.1.2 зазначеного Договору зазначено, що сторони погоджуються на оренду земельної ділянки протягом 15(п'ятнадцять) років , починаючи від 29 грудня 2003 року і закінчуючи 31 грудня 2018 року.

З встановлених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини регулюються ЦК України, Законом України "Про оренду землі". Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10. 1998 року ( в редакції на час укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Доводи апеляційної скарги селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» щодо визначення місця розташування земельних ділянок колегія суддів вважає обґрунтованими враховуючи наступне. Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно п. 5 зазначеного Порядку для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди ; договір оренди; план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім зазначених документів до заяви додаються: акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість - у разі не визначення їх у натурі; проект відведення земельної ділянки - у разі надання її в оренду зі зміною цільового призначення.

Таким чином, подача акту перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, є обов'язковою тільки в разі, якщо межі земельної ділянки не були визначені в натурі.

Оскільки до договорів оренди земельних ділянок були додані копії Державних актів на право власності на землю позивачів, яка містить план-схему належних позивачам земельних ділянок, то сторонами була погоджена така істотна умова договору як об'єкт оренди.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» передбачений порядок укладення договору оренди землі, зокрема, передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

З матеріалів справи вбачається, що оскільки передана у оренду земельна ділянки визначена у натурі і передаються у оренду без зміни її цільового призначення , проект відведення не розроблюється.

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Частиною 4 статті 22 ЗК України визначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

З матеріалів справи вбачається, що у Державному акті , виданих на ім'я позивача, земельна ділянка передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Доказів того , що відповідач використовує орендовану земельну ділянку з іншою метою , суду не надано. Крім цього, Орендар , відповідно до п.2.1 Договору зобов'язався протягом дії цього договору не змінювати цільового призначення земельної ділянки. Відповідно до ч.2 статті 14 ЗУ «Про оренду землі» типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Станом на 29.12.2003 року, на день укладення договору, типова форма договору оренди землі не була ще затверджена Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» - умови використання земельної ділянки і умови збереження стану об'єкта оренди є окремими істотними умовами договору оренди.

Оспорюванний договір не містить окремої істотної умови договору оренди землі , як умови використання земельної ділянки. Умови використання земельної ділянки у ньому розкриваються шляхом узгодження сторонами договору мети використання земельної ділянки, її цільового призначення та умов збереження стану об'єкта оренди.

Пунктом 2.1 Договору «Зобов'язання Орендаря» передбачено: - професійно використовувати землю і не погіршувати її якості ; - повернути Орендодавцю земельну ділянку після закінчення терміну Договору оренди у належному стані.

Умови збереження стану об'єкта оренди визначаються чинним законодавством України і у договорі можуть бути хіба що відтворені або конкретизовані. Якщо сторони спеціально не визначили умови збереження стану земельної ділянки, яка передана в оренду, вважається, що сторони погодились із такими умовами, що встановлені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не зазначив , у чому полягає порушення його прав, як орендодавця - відсутність у договорах, конкретно визначеної умови збереження стану об'єкта оренди за наявності приписів , викладених у п.2.1 Договору.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про оренду землі» - ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі.

Пунктом 2.1 Договору оренди передбачено - відповідати і платити всі витрати, пов'язані з використанням земельної ділянки, тобто договір оренди землі містить визначену Законом істотну умову, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди.

Колегія суддів дійшла висновку , що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у договорі оренди землі умов збереження стану об'єкта оренди та невизначеності , хто із сторін договору несе відповідальність у разі випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренди.

Колегія суддів не_погодилась з висновками суду першої інстанції і в частині недосягнення згоди стосовно строку дії договору З матеріалів справи вбачається, що договір оренди виготовлений на бланках печатним друком з пробілами, які повинні заповнюватись. Пунктом 1.2 Договору у печатному варіанті було передбачено строк оренди земельної ділянки 5 (п'ять) років. Кульковою ручкою до цифри 5 добавлено 1 , та зверху над словом п'ять кульковою ручкою зазначено п'ятнадцять. При цьому текст цього пункту продовжено наступним змістом : починаючи з 29 грудня 2003 року і закінчуючи 31 грудня 2018 року. Тобто строк дії договору сторони узгодили саме на п'ятнадцять років.

Колегія суддів дійшла висновку, що сторони узгодили термін дії договору на 15 років про , що свідчить текст в договорі вписаний кульковою ручкою. На підтвердження цього і свідчить реєстрації зазначеного договору на той же термін.

Приймаючи до уваги , що позовні вимоги в частині визнання договору оренди недійсним не підлягають задоволенню відповідно не підлягає задоволенню і вимога щодо заборони селянському фермерському об'єднання «Володимирівське» користуватися належними позивачам земельною ділянкою.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» - задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24.10.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до селянського фермерського об'єднання « Володимирівське», треті особи Відділ Держземагенства у Долинському районі Кіровоградської області, реєстраційна служба Головного управління юстиції про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та заборону користуватись земельною ділянкою - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельного паю від 29.12.2003 року між ОСОБА_2 та селянським фермерським об'єднанням « Володимирівське», про заборону Селянському фермерському об'єднанню «Володимирівське» (ідентифікаційний код 13757207, місцезнаходження 28540,Кіровоградська область, Долинський район,с. Гурівка) користуватись земельною ділянкою, розташованою на території Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 67, площею 7.40га, яка належить ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді :