Рішення № 35901728, 05.12.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.13р. Справа № 904/7727/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вітарт", м. Київ

до Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", м. Дніпропетровськ

про стягнення, з урахуванням збільшення, 17245157,78грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - представник Черенков С.С., довіреність б/н від 10.10.13р.;

від відповідача - представник Крят Л.Б., довіреність №8 від 28.12.2012р.;

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вітарт", м.Київ (далі по тексту - позивач) до державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 11440000,09грн. основної заборгованості; 4264832,03грн. пені; 350385,65грн. 3% річних; 1121120,01грн. штрафу у розмірі 7% на підставі договору №616 від 11.06.12р.

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих.70 від 30.09.13р. ухвалою суду від 08.10.13р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 22.10.13р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами укладено договір №616 від 11.06.12р., за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу електродвигуни тягові СТК-520У1 по ціні, кількості та асортименті згідно з умовами договору, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Позивач належним чином виконав умови укладеного між сторонами договору, а саме поставив відповідачу електродвигуни тягові СТК-520У1 по ціні, кількості та асортименті узгодженій сторонами, а відповідач оплатив отриманий товар лише частково, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, що і стало підставою звернення позивача до суду за даною позовною заявою.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідача належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується явкою представника відповідача в судове засідання. Відповідач вимоги суду виконав, відзив на позов надав, розрахунки здійснені позивачем вважає неправильними. Звертає увагу суду на те, що на підприємстві відповідача тяжка фінансова ситуація. Станом на 01.11.13р. на підприємстві існує заборгованість у розмірі 4800100,00грн. Відповідач просить суд прийняти рішення по справі з урахуванням доводів викладених в заперечені та майнового стану відповідача.

За результатами судового засідання, яке відбулося 22.10.13р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 05.11.13р.

За результатами судового засідання, яке відбулося 05.11.13р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 14.11.13р., клопотання відповідача за вих.№1юр-238 від 05.11.13р. задоволено.

За результатами судового засідання, яке відбулося 14.11.13р. оголошено перерву до 28.11.13р.

За результатами судового засідання, яке відбулося 28.11.13р. оголошено перерву до 05.12.13р.

За результатами судового засідання, яке відбулося 05.12.13р. справу було розглянуто за участю повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та сторін повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.06.12р. між позивачем та відповідачем укладено договір №616 (далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 умов якого продавець (позивач) зобов'язується у 2012 році поставити покупцеві (відповідачу) товари - електродвигуни тягові СТК-520У1, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і сплатити за них визначену Специфікаціями грошову суму (ціну).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили загальну ціну договору, яка становить 17160000,12грн. без ПДВ. ПДВ 20% - 3432000,02грн. 20592000,14грн. з ПДВ.

Розрахунки за даним договором здійснюються за кожну партію товару в національній валюті України шляхом банківського переказу у формі 100% оплати на протязі 15 банківських днів після отримання та підписання відповідних документів (п.4.1 договору).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пп.6.1.1 п.6.1 договору покупець (відповідач) зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку порушення строків оплати за отриманий товар, відповідно до п.7.2.4 договору, покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України);

Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (ч.1). Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (ч.2). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5).

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором, що підтверджується видатковими накладеними, які підписані повноважними представниками сторін, а відповідач в порушення своїх зобов'язань вчасно отриманий товар не оплатив, що підтверджується відсутністю відповідних доказів оплати в матеріалах справи.

За видатковою накладною №ВТ-000070 від 19.06.12р. відповідач отримав товар на суму 2288000,02грн. (а.с.14) та платіжними дорученням №2296 від 19.07.12р. сплатив 2288000,02грн. Відповідно до п.4.1 договору відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар в строк до 12.07.12р. (19.06.12р.+15 банківських днів). З огляду на викладене відповідач розрахувався за отриманий товар з прострочкою платежу на 7 календарних днів.

За 7 календарних днів позивач нарахував відповідачу пеню за ставкою 0,1% від суми заборгованості (2288000,02грн.) у розмірі 16016,00грн. Господарський суд визнав зазначений розрахунок необґрунтованим, з огляду на ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та визнав право позивача на стягнення пені у розмірі 6563,93грн., однак враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності відмовив у стягненні пені в зазначеній частині у повному обсязі з урахуванням положень ст.ст.258,267 Цивільного кодексу України.

За 7 календарних днів позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 1312,79грн. Зазначену вимогу, з урахуванням положень ст.625Цивільного кодексу України, господарський суд задовольнив, розрахунок перевірив.

За видатковою накладною №ВТ-00076 від 24.07.12р. відповідач отримав товар на суму 4576000,03грн. (а.с.64). Відповідно до п.4.1 договору відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар в строк до 15.08.12р. (24.07.12р.+15 банківських днів). Станом на час розгляду справи у суді заборгованість у розмірі 4576000,03грн. не погашена, у зв'язку з чим господарський суд задовольняє вимогу позивача про примусове стягнення заборгованості у розмірі 4576000,03грн.

За період з 15.08.12р. по 05.11.13р. позивач наростаючим підсумком, з урахуванням суми кожної наступної поставки нарахував відповідачу пеню за ставкою 0,1%. Господарський суд визнав зазначений розрахунок необґрунтованим та з огляду на ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та положення п.7.2.4 договору визнав право позивача на стягнення пені у розмірі 811612,64грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи.) за період з 15.08.12р. по 05.11.13р., однак враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, господарський суд стягнув пеню в зазначеній частині позовних вимог частково, враховуючи положення п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13р., а саме в задоволенні пені у розмірі 99396,72грн. за період з 15.08.12р. по 06.10.12р. відмовив, а стягнення пені у розмірі 712215,92грн. за період з 07.10.12р. по 05.11.13р. задовольнив. Враховуючи задоволення клопотання відповідача за вих.№1юр-238 від 05.11.13р. про зменшення суми нарахованої позивачем пені, господарський суд, в порядку п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив суму пені на 50%, у зв'язку з чим стягнути з відповідача на користь позивача пеню в даній частині у розмірі 356107,96грн.

За період з 15.08.12р. по 05.11.13р. позивач наростаючим підсумком, з урахуванням суми кожної наступної поставки нарахував відповідачу 3% річних. Зазначену вимогу, з урахуванням положень ст.625 Цивільного кодексу України, господарський суд задовольнив у розмірі 168497,10грн.

Враховуючи, що прострочення сплати заборгованості становить більше, ніж 30 календарних днів позивач в порядку п.7.2.4 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 320320,00грн. штрафу (7% від суми заборгованості). Зазначена вимога позивача визнана судом обґрунтованою, а отже є такою, що підлягає задоволенню, однак враховуючи, що відповідач є державною установою та має тяжкий фінансовий стан, господарський суд за власною ініціативою, в порядку п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив суму штрафу на 50%, у зв'язку з чим стягнути з відповідача на користь позивача штраф в даній частині у розмірі 160160,00грн.

За видатковою накладною №430 від 19.12.12р. відповідач отримав товар на суму 2288000,00грн. (а.с.16). Відповідно до п.4.1 договору відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар в строк до 11.01.13р. (19.12.12р..+15 банківських днів). Станом на час розгляду справи у суді заборгованість у розмірі 2288000,00грн. не погашена, у зв'язку з чим господарський суд задовольняє вимогу позивача про примусове стягнення заборгованості у розмірі 2288000,00грн.

Пеню позивач нарахував за період з 19.12.12р. по 05.11.13р. наростаючим підсумком, з урахуванням суми кожної наступної та минулої поставки за ставкою 0,1%. Господарський суд визнав зазначений розрахунок необґрунтованим та з огляду на ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та положення п.7.2.4 договору визнав право позивача на стягнення пені у розмірі 266473,65грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи.) за період з 11.01.13р. по 05.11.13р. Враховуючи задоволення клопотання відповідача за вих.№1юр-238 від 05.11.13р. про зменшення суми нарахованої позивачем пені, господарський суд, в порядку п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив суму пені на 50%, у зв'язку з чим стягнути з відповідача на користь позивача пеню в даній частині у розмірі 133236,83грн.

За період з 19.12.12р. по 05.11.13р. позивач наростаючим підсумком, з урахуванням суми кожної наступної та минулої поставки нарахував відповідачу 3% річних. Зазначену вимогу, з урахуванням положень ст.625 Цивільного кодексу України, господарський суд задовольнив у розмірі 56228,38грн. за період з 11.01.13р. по 05.11.13р.

Враховуючи, що прострочення сплати заборгованості становить більше, ніж 30 календарних днів позивач в порядку п.7.2.4 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф (7% від суми заборгованості). Зазначена вимога позивача визнана судом обґрунтованою, а отже є такою, що підлягає задоволенню, а штраф стягненню у розмірі 160160,00грн., однак враховуючи, що відповідач є державною установою та має тяжкий фінансовий стан, господарський суд за власною ініціативою, в порядку п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив суму штрафу на 50%, у зв'язку з чим стягнути з відповідача на користь позивача штраф в даній частині у розмірі 80080,00грн.

За видатковою накладною №434 від 21.12.12р. відповідач отримав товар на суму 2288000,00грн. (а.с.62). Відповідно до п.4.1 договору відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар в строк до 15.01.13р. (21.12.12р..+15 банківських днів). Станом на час розгляду справи у суді заборгованість у розмірі 2288000,00грн. не погашена, у зв'язку з чим господарський суд задовольняє вимогу позивача про примусове стягнення заборгованості у розмірі 2288000,00грн.

Пеню позивач нарахував за період з 21.12.12р. по 05.11.13р. наростаючим підсумком, з урахуванням суми кожної наступної та минулої поставки за ставкою 0,1%. Господарський суд визнав зазначений розрахунок необґрунтованим та з огляду на ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та положення п.7.2.4 договору визнав право позивача на стягнення пені у розмірі 262712,55грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи.) за період з 15.01.13р. по 05.11.13р. Враховуючи задоволення клопотання відповідача за вих.№1юр-238 від 05.11.13р. про зменшення суми нарахованої позивачем пені, господарський суд, в порядку п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив суму пені на 50%, у зв'язку з чим стягнути з відповідача на користь позивача пеню в даній частині у розмірі 131356,28грн.

За період з 21.12.12р. по 05.11.13р. позивач наростаючим підсумком, з урахуванням суми кожної наступної та минулої поставки нарахував відповідачу 3% річних. Зазначену вимогу, з урахуванням положень ст.625 Цивільного кодексу України, господарський суд задовольнив у розмірі 55476,16грн. за період з 15.01.13р. по 05.11.13р.

Враховуючи, що прострочення сплати заборгованості становить більше, ніж 30 календарних днів позивач в порядку п.7.2.4 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф (7% від суми заборгованості). Зазначена вимога позивача визнана судом обґрунтованою, а отже є такою, що підлягає задоволенню, а штраф стягненню у розмірі 160160,00грн., однак враховуючи, що відповідач є державною установою та має тяжкий фінансовий стан, господарський суд за власною ініціативою, в порядку п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив суму штрафу на 50%, у зв'язку з чим стягнути з відповідача на користь позивача штраф в даній частині у розмірі 80080,00грн.

За видатковою накладною №442 від 26.12.12р. відповідач отримав товар на суму 2288000,00грн. (а.с.15). Відповідно до п.4.1 договору відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар в строк до 18.01.13р. (26.12.12р..+15 банківських днів). Станом на час розгляду справи у суді заборгованість у розмірі 2288000,00грн. не погашена, у зв'язку з чим господарський суд задовольняє вимогу позивача про примусове стягнення заборгованості у розмірі 2288000,00грн.

Пеню позивач нарахував за період з 26.12.12р. по 05.11.13р. наростаючим підсумком, з урахуванням суми кожної наступної та минулої поставки за ставкою 0,1%. Господарський суд визнав зазначений розрахунок необґрунтованим та з огляду на ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та положення п.7.2.4 договору визнав право позивача на стягнення пені у розмірі 259891,73грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи.) за період з 18.01.13р. по 05.11.13р. Враховуючи задоволення клопотання відповідача за вих.№1юр-238 від 05.11.13р. про зменшення суми нарахованої позивачем пені, господарський суд, в порядку п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив суму пені на 50%, у зв'язку з чим стягнути з відповідача на користь позивача пеню в даній частині у розмірі 129945,87грн.

За період з 26.12.12р. по 05.11.13р. позивач наростаючим підсумком, з урахуванням суми кожної наступної та минулої поставки нарахував відповідачу 3% річних. Зазначену вимогу, з урахуванням положень ст.625 Цивільного кодексу України, господарський суд задовольнив у розмірі 54912,00грн. за період з 18.01.13р. по 05.11.13р.

Враховуючи, що прострочення сплати заборгованості становить більше, ніж 30 календарних днів позивач в порядку п.7.2.4 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф (7% від суми заборгованості). Зазначена вимога позивача визнана судом обґрунтованою, а отже є такою, що підлягає задоволенню, а штраф стягненню у розмірі 160160,00грн., однак враховуючи, що відповідач є державною установою та має тяжкий фінансовий стан, господарський суд за власною ініціативою, в порядку п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив суму штрафу на 50%, у зв'язку з чим стягнути з відповідача на користь позивача штраф в даній частині у розмірі 80080,00грн.

Заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду на один рік, господарський суд визнав такою, що підлягає задоволення, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та наявністю станом на 01.11.13р. на підприємстві відповідача заборгованості у розмірі 4800100,00грн.

Заперечення відповідача у відзиві на позов в частині того, що розрахунки здійснені позивачем неправильні, господарський суд прийняв до уваги та перерахував заборгованість.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 56404,87грн., з урахуванням того, що 81,96% позовних вимог позивача судом задоволено.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.1,22,33,43,44,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" (49068, м.Дніпропетровськ, вул.Орбітальна,13; ідентифікаційний код 32495626) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вітарт" (02092, м.Київ, вул.Алма-Атинська, 12; ідентифікаційний код 34925176) 11440000,09грн. (одинадцять мільйонів чотириста сорок тисяч грн. 09 коп.) - основна заборгованість; 750646,94грн. (сімсот п'ятдесят тисяч шістсот сорок шість грн. 94 коп.) - пеня; 336426,43грн. (триста тридцять шість тисяч чотириста двадцять шість грн. 43 коп.) - 3% річних; 400400,00грн. (чотириста тисяч чотириста грн. 00 коп.) - штраф; 56404,87грн. (п'ятдесят шість тисяч чотириста чотири грн. 87 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В решті відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду на один рік наступним чином:

в строк до 05.01.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 45 коп.);

в строк до 05.02.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 46 коп.);

в строк до 05.03.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 45 коп.);

в строк до 05.04.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 46 коп.);

в строк до 05.05.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 45 коп.);

в строк до 05.06.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 46 коп.);

в строк до 05.07.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 45 коп.);

в строк до 05.08.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 45 коп.);

в строк до 05.09.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 45 коп.);

в строк до 05.10.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 46 коп.);

в строк до 05.11.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 45 коп.);

в строк до 05.12.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 46 коп.).

Судовий збір у розмірі 56404,87грн. (п'ятдесят шість тисяч чотириста чотири грн. 87 коп.) погасити після набрання рішенням законної сили.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко Повне рішення складено 09.12.13р. Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко