Вирок № 35901699, 28.11.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Дело № 646/9736/13-к

Пр.№ 1-кп/646/439/2013

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 року м.Харків

Червонозаводскийрайонний суд м.Харковау складі:

головуючого судді - Олізаренко С.М.,

при секретарі -Кочуковій О.П.,

за участю прокурора - Дриль В.В.,

захисника -ОСОБА_1,

розглянувши кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013220690002814від 10.09.2013 року, за підозрою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Богодухів Харківської області,громадянина України, з вищою освітою, СПДФО, розведеного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2;несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2згідно договору від 14.12.2012р. надавав ТОВ «Торговий дім «Міст Експрес» послуги по доставленню клієнтам відправлень, прийнявши згідно вказаного договору повну матеріальну відповідальність за збереження і цілісність отриманих ним відправлень до видачі клієнту або уповноваженій особі, а також за отримані матеріальні цінності.

Під час надання послуг ТОВ «Торговий дім «Міст Експрес»ОСОБА_2 згідно вказаного договору про надання послуг були ввірені 3 відправлення для доставки клієнтам № CV031260111PLвартістю 240 грн., № CV031752036PLвартістю 240 грн.,№ CV100416995CZвартістю 1776 грн.ОСОБА_2, діючи з умислом на привласнення та розтрату чужого майна, яке йому було ввірене та знаходилось в його віданні, 19.01.2013р. вищевказані ввірені йому відправлення доставив клієнтам ТОВ «Торговий дім «Міст Експрес» та отримав за них кошти в загальній сумі 2 265 грн., які не передав потерпілому, а розпорядився ними на власний розсуд, на роботу більше не виходив.

Підсудний ОСОБА_2, допитаний в судовому засіданні, повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, підтвердив факти та обставини його вчинення так, як вони викладені судом вище.

При цьому обвинувачений просив врахувати, що він повністю визнає себе винним у скоєному злочині та щиро розкаюється. Просив врахувати, що скоєння злочину було обумовлено тяжким матеріальним становищем.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині, його показання повністю відповідають фактичним обставинам справи, наслідки застосування ч.3 ст.349 КПК України обвинуваченому та іншим учасникам судового розгляду роз'яснені та вони вважать недоцільним дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, при цьому у суду нема сумнівів у добровільності їх позиції, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину та підозри кваліфікує його дії за ч.1 ст.191 КК України як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене особі та знаходилось в її віданні.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу підсудного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно класифікації, передбаченій ст.12 КК України, ОСОБА_2вчинив злочин невеликої тяжкості; повністю визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненому, зазначив про вчинення злочину внаслідок тяжкого матеріального становища, що відповідно до ст.66 КК України визнається судом обставинами, що пом'якшують покарання.

Відповідно до ч.2 ст.67 КК Україниобставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він має постійне місце проживання, де характеризується виключно позитивно, тимчасово не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, несудимий.

При призначенні покарання суд також враховуєвідсутністьтяжких наслідків від вчиненого злочину, оскільки викрадене майно повернуто потерпілому, та який надав заяву, що претензій до обвинуваченого не має.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає можливим призначити ОСОБА_2 покарання в мінімальних межах санкції статті, за якою він засуджується.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 124, 126, 314, 373, 374, 472, 474 та 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191КК України та призначити йому покарання у виді 510 (п'ятсот десять) грн.. штрафу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення судово-економічної експертизи в кримінальному провадженні від 17.09.2013р. № 92 в сумі 613 грн. (отримувач ГУДКУ у Харківській області, р/р 31419544700005, МФО 851011, код банку 37999680, код доходів 24060300)

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: С.М. Олізаренко