Ухвала суду № 35901698, 09.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

09 грудня 2013 року № 826/19437/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із матеріалами справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»доВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києвіпро скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 25.11.2013 р. ВП № 39103656,ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 25.11.2013 р. ВП № 39103656.

Ознайомившись з позовною заявою позивача, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України після одержання позовної заяви суддя з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Позивачем до позовної заяви не надано доказів, що підтверджують правосуб'єктність Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс», зокрема доказів, які свідчать про функціонування вказаної установи станом на дату подання адміністративного позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Судом встановлено, що позовну заяву підписано директором ОСОБА_1 Проте доказів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_1 на підписання позовної заяви та призначення його директором Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс», позивачем не надано.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 18.01.2012 р. N 165/11/13-12 норми підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» застосовуються з урахуванням наступних особливостей.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру (з 23.10.2013 р. згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19 вересня 2013 року N 590-VII) встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, відповідно до ч. 3 зазначеного закону, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги про скасування постанови відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.11.2013 р. ВП № 39103656 в розмірі 415 451,34 грн.

Суд зазначає, що вищенаведені позовні вимоги, в контексті викладених вище правових норм, носять майновий характер.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 68,82 грн. (платіжне доручення № 1820 від 06.12.2013 р.).

Враховуючи викладене та той факт, що позовні вимоги носять майновий характер, позивачу необхідно доплатити судовий збір у відповідності з вимогами підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

При цьому суд звертає увагу, що позивачем надано суду копію платіжного доручення від № 1820 від 06.12.2013 р., яке суд не може прийняти як належний доказ сплати судового збору з огляду на наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Державної судової адміністрації України від 10.11.2011 р. № 12-6621/11 документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Тобто позивачу необхідно надати суду оригінал зазначеного платіжного доручення.

Разом з тим, позивач просить зупинити виконання постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.11.2013 р. ВП № 39103656 до прийняття рішення за даною позовною заявою, що в розумінні ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України є забезпеченням адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову встановлюється ставка судового збору: 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, позивачу необхідно надати суду доказ сплати судового збору за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову та обґрунтувати заявлені вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Беручи до уваги вищенаведене, позивачу, у строк встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви, потрібно надати наступне:

- докази на підтвердження правосуб'єктності позивача;

- докази на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву;

- докази сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, оригінал платіжного доручення № 1820 від 06.12.2013 р.;

- обґрунтування заявленого клопотання про забезпечення позову та доказ сплати судового збору за подання заяви про забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків.

Керуючись статтями 106-108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без руху .

2. Встановити позивачу строк до 20 грудня 2013 року для усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук