Ухвала суду № 35901613, 06.12.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/11286/13

Провадження № 4с/645/59/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - Горпинич О.В.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, якою просив визнати дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського Міського управління юстиції ОСОБА_3 з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06 листопада 2013 року неправомірними, протиправними, скасувати дану постанову та зобовязати державного виконавця Пата Н.О. прийняти до провадження та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова щодо стягнення з ТОВ „Комфі Трейд суми боргу на користь ОСОБА_2. В обґрунтування заяви посилався на те, що ним було подано до виконавчої служби виконавчий лист, виданий на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова по цивільній справі за його позовом до „Комфі Трейд про розірвання договору та стягнення 1160 грн. 95 коп.. Але постановою від 06 листопада 2013 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам п. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду із відповідною скаргою.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав скаргу, просивши про її задоволення у повному обсязі.

Представник Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції до судового засідання не зявився, були подані заперечення, відповідно до яких просили відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 посилаючись на те, що дійсно 06 листопада 2013 року державним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ТОВ „Комфі Трейд на користь ОСОБА_4 заборгованості, на підставі п. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в характері стягнення зазначена сума 1160 грн. 65 коп., а в резолютивній частині виконавчого листа вказані суми, які необхідно стягнути - 160 грн. 65 коп. вартості товару та моральної шкоди в розмірі 500 грн., що разом дорівнює 660 грн. 65 коп.. В заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач не прописав суму стягнення, а діями державного виконавця самостійно встановити суму належну стягувачу неможливо.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, а також постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» про розірвання договору та стягнення 1160 грн. 65 коп.. За результатами розгляду даного позову 16 травня 2013 року було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково та розірвано договір роздрібної купівлі продажу електричного чайника та стягнуто з ТОВ „Комфі Трейд на користь ОСОБА_2 160 грн. 65 коп. вартості товару та 500 грн. моральної шкоди, а також стягнуто судові витрати.

Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади, установи, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України питання, повязані із звернення судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

Фрунзенським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2013 року, в якому зазначалося 16 травня 2013 року розглянуто у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфі Трейд про розірвання договору та стягнення 1160,65 грн. та стягнути з ТОВ „Комфі Трейд (49100, АДРЕСА_1, ВКПО 36962487) на користь ОСОБА_2 (61007, м. Харків, вулю Миру, б. 12, кВ. 60, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 160,65 грн. вартості товару та 500 грн. моральної шкоди.

Виконавчий лист відповідає рішенню Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2013 року.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 06 листопада 2013 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження.

Закон України „Про виконавче провадження передбачає, що виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, у тому числі, виконавчі листи, що видаються судами.

Судом був виданий виконавчий лист, який відповідає вимогам Закону України „Про виконавче провадження.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

П. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України пе редбачено одну з основних засад судочинства - обов'язковість рі шень суду.

Згідно ст. 11 ч. 2 Закону України „Про судоустрій України судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади їх посадовими та службовими особам на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Виконавча служба на зазначене не зважила, як і на те, що виконання будь-якого судо вого рішення, будучи невід'ємною стадією процесу правосуддя, має здійснюватись відповідно до вимог міжнародного, яке є частиною національного, законодавства, - має відповідати вимогам статті 6 ратифікованої Україною Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року.

Ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Обовязки державних виконавців та права громадянина регламентовано законодавством України.

Відповідно до вимог Закону України „Про державну виконавчу службу працівники органу державної виконавчої служби зобовязані сумлінно виконувати службові обовязки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян, гарантованих Конституцією України та законами України.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином, згідно Конституції України, практики Європейського суду з прав людини, відображеної в його рішеннях, Закону України «Про виконавче провадження», судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади беззастережно і невідкладно, незважаючи навіть на можливі пробіли в праві: «…Невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які роблять неможливим його виконання…» (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Півень проти України») право має бути відновленим, в тому числі щодо заявника.

У разі якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту (ст. 221 ЦПК України).

В заперечення на скаргу ОСОБА_4 державний виконавець зазначав, що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач не прописав суму стягнення, а діями державного виконавця самостійно встановити суму належну стягувачу неможливо. Але дані заперечення суд вважає необґрунтованими, оскільки у виконавчому листі чітко зазначена сума, яка підлягає стягненню, а саме: 160 грн. 65 коп. вартості товару та моральної шкоди в розмірі 500 грн..

Крім того, відповідно до ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, що узгоджується з Інструкцією про проведення виконавчих дій, відповідно до якої державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в пункті 1.1 цієї Інструкції (п. 3.1).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що дії державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 06 листопада 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження не відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 865/4158.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Закону України „Про виконавче провадження начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку,

встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 289 ЦПК України про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» зазначається, що при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст.. 55 Конституції України, ст.. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Таким чином, суд вважає, що держаний виконавець ОСОБА_3 не дотрималася вимог

закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері виконання судових рішень, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому його дії не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а постанова від 06 листопада 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження підлягає скасуванню начальником Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Що стосується вимог ОСОБА_5 про зобовязання державного виконавця відкрити виконавче провадження, то вони задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання судових рішень у цивільних справах, тобто лише щодо тих виконавчих документів, які видано у порядку здійснення цивільної юрисдикції.

Частина 2 ст. 387 ЦПК України передбачає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Тобто за результатами розгляду справи суд може визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України „Про виконавче провадження можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою ДВС, у звязку з чим суд вважає необхідним зобовязати Жовтневий відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції провести виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого листа№ 645/2010/13-ц, № 2/645/1127/13, виданого на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2013 року, в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 8, 19, 21, 22, 55, 68, 92, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України „Про виконавче провадження ст.ст. 1-3, 10, 11, 14, 15, 27, 60, 131, 212-214, 383-389 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 06 листопада 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Зобовязати начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати постанову державного виконавця Пат Н.О. від 06 листопада 2013 року про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та зобовязати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції провести виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 645/2010/13-ц, № 2/645/1127/13, виданого на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2013 року, в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії Ухвали.

Суддя -