Рішення № 35901574, 04.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19792/13 04.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення страхового відшкодування в порідку регресу в розмірі 5 795,81 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 795,81 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.06.13 р. в м. Борисполі Київської області, близько 12 год. 15 хв., за участю транспортних засобів «КІА Rio», державний номер АІ0515ЕС під керуванням Цілика Олега Миколайовича, та «ВАЗ-21063», державний номер 71696КХ, під керуванням Голіяд Олександра Федоровича.

Ухвалою суду від 15.10.13 р. порушено провадження у справі № 910/19792/13 та призначено її розгляд на 11.11.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судове засідання 11.11.13 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, через службу діловодства господарського суду 25.10.13 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду та заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, розгляд справи просив провести за відсутності представника позивача, про прийняте рішення повідомити письмово.

Представник відповідача у судове засідання 11.11.13 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 18.10.13 р., яке підтверджує отримання відповідачем 21.10.13 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва дійшов висновку про недостатність поданих позивачем документів для прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим вважає за потрібне витребувати необхідні докази у МТСБУ.

Враховуючи наведене, беручи до уваги нез'явлення представників сторін у призначене судове засідання, невиконання ними вимог ухвали суду від 15.10.13 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд ухвалою від 11.11.13 р. відклав розгляд даної справи на 04.12.13 р.; витребував у Моторного (транспортного) страхового бюро України в строк до 03.12.13 р. інформацію стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ-21063», державний номер 71696КХ, який діяв станом на 02.06.13 р., вказавши його серію та номер, назву та адресу страхової компанії, яка видала поліс, ліміт відповідальності, франшизу, термін дії полісу (№ АВ/4239628), тип договору, прізвище, ім'я та по-батькові/найменування страхувальника. Також даною ухвалою було повторно зобов'язав позивача надати суду: оригінали доданих до позовної заяви документів; довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи; належні докази того, що цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована відповідачем (копію полісу страхування, відповідна інформація з МТСБУ за підписом уповноваженої особи тощо). Крім того, повторно було зобов'язано відповідача надати суду: письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу; належним чином засвідчену копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4239628.

29.11.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява,в якій позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити; розгляд справи просив провести за відсутності представника позивача та про прийняте рішення повідомити письмово.

02.12.13 р. через службу діловодства господарського суду від МТСБУ надійшла відповідна судовий запит, яку залучено до матеріалів справи.

Представники сторін в судове засідання 04.12.13 р. не з'явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 04.12.13 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.13 р. близько 12:15 год. в м. Бориспіль Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «КІА Rio», державний номер АІ0515ЕС, під керуванням Цілика Олега Миколайовича, та «ВАЗ-21063», державний номер 71696КХ, під керуванням Голіяд Олександра Федоровича.

Голіяд О.Ф., керуючи транспортним засобом «ВАЗ-21063», державний номер 71696КХ, виїжджаючи з другорядної дороги не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА Rio», державний номер АІ0515ЕС, під керуванням Цілика Олега Миколайовича, чим порушив п. п. 16.11. та 16.12. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ № 9209818 та постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.07.13 року в адміністративній справі № 359/6595/13-п провадження № 3/359/2033/2013, відповідно до якої визнано винним Голіяд О.Ф. у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та його було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.07.13 року в адміністративній справі № 359/6595/13-п провадження № 3/359/2033/2013, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

У вищезазначеній постанові доведено вину Голіяд О.Ф. у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «КІА Rio», державний номер АІ0515ЕС під керуванням Цілика Олега Миколайовича.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик), Цілик О.М. (страхувальник) та ПАТ «Універсал Банк» (вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-3001-12-00264 від 14.12.12 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «КІА Rio», державний номер АІ0515ЕС.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі заяви настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 03.06.13 р., ремонтної калькуляції № КА-3595 від 17.06.13 р., виконаною за системою «Audatex», акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 03.06.13 р., Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № КА-3595 від 21.06.13 р., у відповідності до яких позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 5 795,81 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-3001-12-00264 від 14.12.12 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 10650 від 21.06.13 р. 5 795,81 грн. страхове відшкодування Цілик О.М.

Враховуючи те, що у постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.07.13 року в адміністративній справі № 359/6595/13-п провадження № 3/359/2033/2013 встановлено, що з вини Голіяд О.Ф., який керував автомобілем «ВАЗ-21063», державний номер 71696КХ, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «КІА Rio», державний номер АІ0515ЕС, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «КІА Rio», державний номер АІ0515ЕС.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-3001-12-00264 від 14.12.12 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.07.13 р. о 12:15 год. в м. Бориспіль Київської області, виплачено страхове відшкодування Цілик О.Ф., позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «КІА Rio», державний номер АІ0515ЕС, водій якого винний у скоєнні ДТП, - ВАТ «НАСК «Оранта».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 795,81 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.06.13 р. в м. Борисполі Київської області, близько 12 год. 15 хв., за участю транспортних засобів «КІА Rio», державний номер АІ0515ЕС під керуванням Цілика Олега Миколайовича, та «ВАЗ-21063», державний номер 71696КХ, під керуванням Голіяд Олександра Федоровича.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ-21063», державний номер 71696КХ, зокрема до відповідача у даній справі - ВАТ «НАСК «Оранта» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

У відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «ВАЗ-21063», державний номер 71696КХ, страхувальником за даним договором є Голіяд О.Ф.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4239628 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.

Позивачем було направлено 19.07.13 р. на адресу ВАТ «НАСК «Оранта» заяву з вимогою щодо страхового відшкодування (вих. № 11/6187 від 19.07.13 р.) за полісом № АВ/4239628 в порядку регресу.

Однак станом на день звернення ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» щодо стягнення 5 285,81 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.06.13 р. близько 12:15 год. в м. Бориспіль Київської області, за участю транспортних засобів «КІА Rio», державний номер АІ0515ЕС, під керуванням Цілика Олега Миколайовича, та «ВАЗ-21063», державний номер 71696КХ, під керуванням Голіяд Олександра Федоровича.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ВАТ «НАСК «Оранта» в частині стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 510,00 грн., яка становить суму франшизи за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4239628.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути зі Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (вул. Івана Федорова, 32, літ. А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) 5 285 (п'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 81 коп. страхового відшкодування в порядку регресу 1 569 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 11 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 09.12.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.