Рішення № 35901388, 04.12.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/8928/13-ц

Провадження № 2/645/2458/13

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Шарко О.П.

при секретарі судових засідань - Христенко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку заочного розгляду справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство « Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» звернулося до суду позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у сумі 15111,99 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 04.12.2009р. між Позивачем та гр. ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом №19G-0336598, згідно якого було застраховано автомобіль «Фольксваген», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 від механічних пошкоджень внаслідок ДТП. Страхування проводилось згідно з Правилами добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ №119.

04.04.2012 року в м. Харкові на перехресті вул. Чернишевського та вул. О.Гончара, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4. та автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, під керуванням Відповідача - ОСОБА_2

Про те, що ДТП сталося з вини відповідача - водія ОСОБА_2, засвідчують матеріали, складені співробітниками ВДАІ м. Харкова, а також постанова Київського районного суду м. Харкова по справі №2018/661/12/07 від 27.04.2012р.

Внаслідок ДТП, автомобілю «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1 завдано технічних пошкоджень. Вказаний автомобіль був застрахований Позивачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту №19G-0336598 від 04.12.09р. Одним із страхових випадків за цим Договором є «пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП». Згідно Звіту №360 ФОП ОСОБА_6 від 11.05.2012р. вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Фольксваген», держ.номер НОМЕР_1 склала 62096,02 грн.

Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, відповідно до страхового акту №134662 від 25.05.2012р., страхового акту №1140/02 від 25.09.2012р., заяви страхувальника та Вигодонабувача виплатило страхове відшкодування в розмірі 63357,61 грн. Розмір страхового відшкодування розраховувався відповідно до рахунку №АД-425 від 20.04.2012р. та рахунку №АД-1064 від 04.09.12р.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача - ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ СК «БРОКБІЗНЕС» по полісу №АА/7211610, відповідно до умов якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 50000, 00 гривень, франшиза-0,00 гривень.

Станом на 23.11.2012 року ПрАТ «БРОКБІЗНЕС» сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 48245,62 грн., у зв'язку з чим, Відповідач на сьогоднішній день повинен відшкодувати шкоду ще у розмірі 15111,99 грн.

У судове засідання представник позивача за довіреністю не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач гр. ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, була повідомлена належним чином про час і місце судового розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи , які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач гр. ОСОБА_2 не з'явилась в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомила, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином .

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України зі змінами, внесеними Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення, при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд справи відбувся у відсутність позивача та відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову, з наступних підстав:

В судовому засіданні із наявних матеріалів справи достовірно встановлено, що 04.12.09р. між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі -Гарант»» (правонаступником за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство « Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО») - Позивачем та гр. ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом №19G-0336598, згідно якого було застраховано автомобіль «Фольксваген», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 від механічних пошкоджень внаслідок ДТП. Страхування проводилось згідно з Правилами добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ №119.

Із матеріалів справи вбачається, що 04.04.2012 року в м. Харкові на перехресті вул. Чернишевського та вул. О.Гончара, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, під керуванням Відповідача - ОСОБА_2

Про те, що ДТП сталося з вини відповідача - водія ОСОБА_2, засвідчують матеріали, складені співробітниками ВДАІ м. Харкова, а також постанова Київського районного суду м. Харкова по справі №2018/661/12/07 від 27.04.2012р.

Внаслідок ДТП, автомобілю «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1 завдано технічних пошкоджень. Вказаний автомобіль був застрахований Позивачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту №19G-0336598 від 04.12.09р. Одним із страхових випадків за цим Договором є «пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП». Згідно Звіту №360 ФОП ОСОБА_6 від 11.05.2012р. вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Фольксваген», держ.номер НОМЕР_1 склала 62096,02 грн.

Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, відповідно до страхового акту №134662 від 25.05.2012р., страхового акту №1140/02 від 25.09.2012р., заяви страхувальника та Вигодонабувача виплатило страхове відшкодування в розмірі 63357,61 грн. Розмір страхового відшкодування розраховувався відповідно до рахунку №АД-425 від 20.04.2012р. та рахунку №АД-1064 від 04.09.12р.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, до позивача в порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача - ОСОБА_2, як володільця автомобіля «Фольксваген», д.н. НОМЕР_2, компенсації шкоди, завданої власнику автомобіля «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача - ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ СК «БРОКБІЗНЕС» по полісу №АА/7211610, відповідно до умов якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 50000, 00 гривень, франшиза-0,00 гривень.

Станом на 23.11.2012 року ПрАТ «БРОКБІЗНЕС» сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 48245,62 грн., у зв'язку з чим, Відповідач на сьогоднішній день повинен відшкодувати шкоду ще у розмірі 15111,99 грн.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України - майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У абз. 1 п. 4 Ухвали Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування збитку» з подальшими змінами і доповненнями від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 г. № 11(далі по тексту - ППВС України № 6) вказано, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати яку-небудь діяльність, здійснення якої створює підвищену вірогідність спричинення шкоди через неможливість контролю за нею людиною. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, повинна наступати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих особливостей.

У абз. 2 і 3 п. 4 ППВС України № 6 вказане, що під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки через право власності, повного господарського ведення, оперативного управління або по інших підставах (договори оренда, довіреність і т.п.). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за збиток перед потерпілим особу, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки через трудові відносини з власником цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.п.).

З урахуванням вищезазначеного, суд не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, які є у матеріалах справи.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, у сумі 15111,99 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23,991, 993, 1166 ч.1, 1187 ч.2, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 25, 27 закону України „Про страхування" України, ст.ст. 10, 11, 209, 224-229 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства « Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства « Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО (код ЄДРПОУ 25965081, р/р 26508532 в АТ «Райффайзен БанкАваль» м. Києва, МФО 300335) у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, суму у розмірі 15111 грн. 99 коп. (п'ятнадцять тисяч сто одинадцять гривень 99 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2(ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства « Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО (код ЄДРПОУ 25965081, р/р 26508532 в АТ «Райффайзен БанкАваль» м. Києва, МФО 300335) сплачений судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок (двісті двадцять дев'ять гривні 40 копійки).

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення, може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст.229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Фрунзенського районного суду О. П. Шарко