Рішення № 3590069, 23.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/492

23.01.09

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»

До

Фонду державного майна України

Про

визнання права власності

За зустрічним позовом Фонду Державного майна України

До Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»

Третя особа Київська міська рада

про вилучення з незаконного володіння гуртожитків

Суддя ?Хрипун О.О.????

Представники сторін:

Від Позивача за первісним позовом Ужакін Ю.А. –предст.,

Від Відповідача за первісним позовом Погорілко Н.М. –предст.,

Від Позивача за зустрічним позовом Погорілко Н.М. –предст.,

Від Відповідача за зустрічним позовом Ужакін Ю.А. –предст.,

Від Третьої особи за зустрічним позовом Селюков О.Г. - гол.спец.,

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська кухня»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача та просить визнати право власності Позивача на наступні об’єкти нерухомого майна: гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 45; гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 33/35; гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, 5; гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 14/16; гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/6; гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 31; гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/9; гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/10.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що створене в процесі приватизації Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня»є правонаступником відповідного Державного підприємства «Завод «Ленінська кузня», в тому числі щодо прав на нерухоме майно.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Фонд державного майна України позов не визнає та просить суд відмовити Позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі з мотивів його необґрунтованості та невідповідності чинному законодавству.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2008 у справі № 32/492 для сумісного розгляду з первісним прийнято зустрічний позов Фонду державного майна України до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кухня», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Київської міської ради, про вилучення з незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»гуртожитків, що розташовані за адресами: м. Київ, вул. Щекавицька, 45; м. Київ, вул. Хорива, 33/35; м. Київ, вул. Сурикова, 5; м. Київ, вул. Старовокзальна, 14/16; м. Київ, вул. Електриків, 26/6; м. Київ, вул. Електриків, 31; м. Київ, вул. Електриків, 26/9; м. Київ, вул. Електриків, 26/10, та визнання права власності на вказані гуртожитки за державою в особі Фонду державного майна України.

Зустрічні позовні вимоги Фонду державного майна України обґрунтовані тим, що в силу положень Закону України «Про приватизацію державного майна»житлові будинки для малосімейних як об’єкти державного житлового фонду не підлягають приватизації. Крім того, Фонд державного майна України зазначив, що житлові будинки для малосімейних, які у процесі перетворення державного підприємства у акціонерне товариство не передавалися до комунальної власності, могли залишатися на балансі товариства та використовувалися з метою забезпечення житлом працівників товариства, але права включення їх до статутного фонду законодавством не передбачено. Оскільки згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»в редакції, яка діяла на момент масової приватизації гуртожитків, було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів. Статтею 4 Житлового кодексу Української РСР до складу державного житлового фонду віднесено житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд. Житлові будинки для малосімейних, які у процесі перетворення державного підприємства у акціонерне товариство не передавалися до комунальної власності, могли залишатися на балансі товариства, але права включення їх до статутного фонду законодавством не передбачалося. Відповідно до цього спірні гуртожитки залишилися у державній власності.

Зустрічний позов Фонду державного майна України Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня»не визнало та зазначило, що спірні гуртожитки увійшли до переліку приватизованого Позивачем майна.

Третя особа –Київська міська рада надала письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила, що держава в особі Фонду державного майна України є законним власником спірного нерухомого майна, а тому Київська міська рада просила задовольнити зустрічний позов Фонду державного майна України в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

16 грудня 1993 року згідно з Наказом Фонду державного майна України № 48-ДП було прийнято рішення про приватизацію цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Ленінська кузня». На виконання Наказу № 48-ДП Наказом Фонду державного майна України від 31.01.1994 № 9-ПК створено комісію з приватизації державного майна заводу «Ленінська кузня». Також Наказом Фонду державного майна України від 31.01.1994 № 18-ІК вирішено провести інвентаризацію майна державного підприємства «Ленінська кузня», створено інвентаризаційну комісію.

Розпорядженням Фонду державного майна України від 27.04.1994 № 32-РОМ затверджено акт оцінки вартості майна Державного підприємства «Ленінська кузня». Згідно з Наказом Фонду державного майна України № 29 –АТ від 04 травня 1994 року постановлено перетворити Державне підприємство «Завод «Ленінська кузня»у Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня», визначено, що акціонерне товариство є правонаступником державного підприємства, затверджено тимчасовий статут Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня».

Як вбачається із Переліку нерухомого майна, переданого у власність Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська кузня», наданого згідно з листом Фонду державного майна України № 10-21-10173 від 11 серпня 2003 року, гуртожитки, що розташовані за адресами: м. Київ, вул. Щекавицька, 45, (інв. № 480023); м. Київ, вул. Хорива, 33/35 (інв. № 480024); м. Київ, вул. Сурикова, 5 (інв. № 480025); м. Київ, вул. Старовокзальна, 14/16 (інв. № 480026); м. Київ, вул. Електриків, 26/6 (інв. № 480027); м. Київ, вул. Електриків, 26/9 (інв. № 480028); м. Київ, вул. Електриків, 31 (інв. № 480029); м. Київ, вул. Електриків, 26/10 (інв. № 480071) передано до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня». Цю обставину підтверджено також Фондом державного майна України, який у тексті зустрічного позову, зокрема, зазначає: «Як вбачається з акту оцінки, до вартості цілісного майнового комплексу, на базі якого створено Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня», Фондом державного майна було включено вартість 8 гуртожитків, які знаходились на балансі державного підприємства «Завод «Ленінська кузня».

Ці обставини підтверджено належними доказами та не оспорюються сторонами.

Відповідність законодавству актів органів державної влади, інших юридичних дій та правові наслідки таких дій оцінюються судом згідно з нормативно-правовими актами, що діяли на момент вчинення відповідних юридичних дій та прийняття актів органів державної влади.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про власність»(у редакції Закону України від 05.05.1993) право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про господарські товариства»(у редакції, що діяла на момент створення Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня») встановлено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Із наведених норм законодавства, чинного саме на момент створення Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня», та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про набуття Відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня»права власності на спірні гуртожитки внаслідок їх передання засновником до статутного фонду відкритого акціонерного товариства.

Твердження Фонду державного майна України про збереження права державної власності на спірні гуртожитки з огляду та те, що Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня»є лише балансоутримувачем спірних гуртожитків, не ґрунтується на встановлених обставинах справи та нормах законодавства, що підлягало застосуванню на момент створення цього товариства.

Фонд державного майна України мотивує свої заперечення на первісний позов та вимоги за зустрічним позовом тим, що згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»в редакції, яка діяла на момент масової приватизації гуртожитків, було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів. З цього Фонд державного майна України робить висновок про те, що гуртожитки не могли приватизуватись відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(чинна на той момент назва - Закон України «Про приватизацію державного майна»).

Між тим, нормативні акти не містили заборон щодо включення гуртожитків до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, створеного внаслідок перетворення державного підприємства. Правомірність включення гуртожитків до статутного фонду відкритого акціонерного товариства підтверджується нормами чинного на момент розгляду справи законодавства та законодавства, що діяло на момент створення Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня».

Згідно з частиною четвертою статті першої Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»встановлено, що цей Закон не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, у тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування. Пунктом 4 частини 1 статті 3 цього Закону передбачено, що гуртожитки, які не є об'єктами права державної власності та на законних підставах включені до статутних фондів підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації, можуть передаватися у власність територіальних громад на договірній основі згідно з чинним законодавством виходячи з юридичних повноважень та фінансових можливостей органів місцевого самоврядування.

Із наведених норм Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»випливає, що не існувало правових перешкод чи загальних заборон для включення гуртожитків до статутних фондів підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації, відповідні об’єкти нерухомого майна на законних підставах включалися до статутних фондів акціонерних товариств. Законодавством не передбачено, також, примусового відчуження гуртожитків на користь держави чи територіальних громад.

Аналогічний висновок випливає із норм Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Державної програму приватизації майна державних підприємств, чинних на момент створення Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня».

Абзацом другим частини дев’ятої статті восьмої Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(у редакції Закону України від 22.02.1994) встановлено, що в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Таким чином, згідно з прямою вказівкою закону гуртожитки виключено з переліку об’єктів, що підлягають обов’язковій передачі у комунальну власність (на відміну від інших об’єктів державного житлового фонду). Тобто законодавець передбачав можливість збереження гуртожитків за підприємствами, зокрема при зміні форми власності.

Частиною 1 статті 15 цього Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»встановлено перелік способів приватизації. Згідно із зазначеною нормою приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу об'єктів приватизації та незавершеного будівництва на аукціоні, за конкурсом, в тому числі з виключним застосуванням майнових сертифікатів, вільно конвертованої валюти; продажу часток (акцій, паїв) у майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців; викупу майна державного підприємства, зданого в оренду; викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації; викупу об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів. Державною програмою приватизації можуть бути встановлені інші способи приватизації державного майна.

Абзацом другим пункту 2.13 Державної програму приватизації майна державних підприємств на 1992 рік, яку схвалено Постановою Верховної Ради України № 2545 –XII, встановлено, що приватизації об'єктів групи В передує їх корпоратизація, тобто перетворення цих підприємств у відкриті акціонерні товариства, сто відсотків акцій в яких належить державі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Тобто правовідносинам із приватизації державного житлового фонду притаманний спеціальний суб’єкт –громадяни України.

Таким чином, вимоги та заперечення Фонду державного майна України ґрунтуються на помилковому ототожненні категорії приватизації державного житлового фонду, з одного боку, та перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство (що є одним із підготовчих етапів приватизації), з іншого.

У відповідності до пункту 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, що затверджено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року № 717 «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації», встановлено вичерпний перелік об’єктів, на вартість яких зменшується вартість майна цілісного майнового комплексу. Тобто врахуванню підлягала вартість усіх майнових активів державного підприємства, окрім перелічених у даному пункті Методики. Одним із об’єктів, на вартість яких зменшується вартість майна цілісного майнового комплексу, є об’єкти державного житлового фонду, які приватизуються відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(у редакції Закону від 22.02.1994) встановлено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, за прямою вказівкою закону гуртожитки було виключено з переліку об’єктів, які могли приватизуватися за правилами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та відповідно до цього, а враховуючи відповідні приписи Методики, не існувало перешкод для врахування їх вартості у складі майнового комплексу підприємства.

Отже заборон на включення спірних гуртожитків до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» чи обов’язку передати такі гуртожитки до комунальної власності чи інших осіб не існувало, правомірність дій Фонду державного майна України при перетворенні Державного підприємства «Завод «Ленінська кузня»випливає із законодавства, що діяло на момент державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня».

Враховуючи викладене Позивач за первісним позовом набув прав власності на спірні гуртожитки.

Із наданих доказів не вбачається також того, що Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня»було визначено як балансоутримувач спірних гуртожитків. Також не надано доказів утримання спірних гуртожитків за рахунок Державного бюджету України чи місцевих бюджетів.

Згідно з частинами першою –третьою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 Цивільного кодексу України.

Підстав для припинення права власності Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»на спірні гуртожитки у період з моменту створення товариства до цього часу не вбачається, Відповідачем до суду таких не надано.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача, викладені в первісному позові є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодовуються Відповідачем за первісним позовом на користь Позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати право власності Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код 14312364) на об’єкти нерухомого майна: гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 45, гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 33/35, гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, 5, гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 14/16, гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/6, гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 31, гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/9, гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/10.

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код 14312364) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене у порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун