Рішення № 3589991, 27.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/183

27.04.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арго Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Трейд»

про стягнення 5 340,58 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Трейд» заборгованості за Договором поставки № ТД 1114-07Р в розмірі 5 340,58 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2009р. порушено провадження по справі № 53/183, розгляд справи призначено на 30.03.2009р.

В судове засідання представник позивача не з’явився, проте подав до відділу діловодства Господарського суду міста Києва документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2009р. у зв’язку з нез’явленням в судове засідання повноважних представників сторін розгляд справи № 53/183 було відкладено на 27.04.2009р.

Представник позивача в судове засідання 27.04.2009р. також не з’явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5 373,46 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ № 236531 від 18.03.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

21.12.2007р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № ТД 1114-07Р (далі Договір) відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а покупець – прийняти і оплатити товар відповідно до умов даного договору (п. 1.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 192,18 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № Т0048155 від 11.04.2008р., Т0049922 від 15.04.2008р., № Т0051958 від 18.04.2008р., № Т0053942 від 22.04.2008р., № Т0059428 від 02.05.2008р., № Т0062943 від 09.05.2008р., № Т0064287 від 13.05.2008р., № Т0068204 від 20.05.2008р., № Т0070169 від 23.05.2008р., № Т0072196 від 27.05.2008р., № Т0074344 від 30.05.2008р. з відмітками відповідача про отримання.

Відповідно до п. 3.4 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів.

Згідно зі ст.. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, частину товару повернув, частину оплатив, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5 373,46 грн., проти наявності якої не заперечує відповідач, про що свідчить погоджений та підписаний у двосторонньому порядку акт звірки взаємних розрахунків.

Судом встановлено, що строків оплати товару в договорі поставки сторони не погодили, а відтак підлягає застосуванню ст.. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу Вих. № 352 від 09.09.2008р. На доказ отримання вказаної вимоги відповідачем позивач долучив до позовної заяви належним чином завірену копію повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надавав, обов’язок щодо сплати заборгованості перед позивачем не виконав.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 24.09.2008р. оплатити позивачу отриманий товар.

Однак, відповідач, як у строк до 24.09.2008р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати поставленого товару в сумі 5 373,46 грн. не виконав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 373,46 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Трейд»(01001, м. Київ, вул. Софійська, 2; ідентифікаційний код 35256250 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арго Трейд» (61033, м. Харків, 2-й Вологодський в’їзд, 2; ідентифікаційний код 31440281) основний борг в сумі 5 373 (п’ять тисяч триста сімдесят три) грн.. 46 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.