Рішення № 3589743, 10.12.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2008 р.

Справа № 46/177

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Стелс”

До

Товариства з обмеженою відповідальністю “Мяу-Гау”

Про

стягнення 5 115,57 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача

Гречуха С.М.—представник за довіреністю від 10.03.2008 р. № 33

Від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2008 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс” звернулося до суду з позовом від 16.10.2008 р. № 188 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мяу-Гау” 5 111,57 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору від 25.03.2008 р., 239,19 грн. пені, 36,58 грн. 3 % річних та 10,01 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/177 від 22.10.2008 р., яку призначено до розгляду на 17.11.2008 р.

17.11.2008 р. розгляд справи не відбувся та був перенесений на 01.12.2008 р.

Ухвалою від 01.12.2008 р. розгляд справи було відкладено на 10.12.2008 р. через неявку в засідання представників сторін та неподання витребуваних документів.

У судове засідання, що відбулося 10.12.2008 р., відповідач повторно уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/177 від 22.10.2008 р. та 01.12.2008 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході судового розгляду спору представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Стелс” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 5 111,57 грн. боргу, що складає вартість переданого у власність, але не оплаченого товару, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору з протоколом розбіжностей до нього, видаткових накладних, якими стверджується передача відповідачеві товару.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

25.03.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Стелс” в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мяу-Гау” в якості покупця укладено договір з протоколом розбіжностей до нього, за умовами якого постачальник зобов’язався постачати (передавати) товар (рибну продукцію)у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець —приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.3 вказаної угоди найменування та кількість товару зазначаються у видаткових накладних, які є невід’ємними частинами договору.

Згідно з п. 3.2 договору перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною.

Виходячи з п. 3.4 вказаної угоди датою отримання товару є дата його прийняття уповноваженою особою покупця та підписання нею видаткової накладної.

Сплата коштів за товар, згідно з п. 4.2 угоди від 25.03.2008 р., проводиться покупцем на умовах реалізації кожні чотирнадцять календарних днів за проданий асортимент та кількість.

Аналіз умов договору від 25.03.2008 р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) являє собою договір поставки з особливим порядком проведення розрахунків —за реалізований товар після сплину чотирнадцяти календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе договором від 25.03.2008 р. зобов’язання, а саме: поставив товар загальною вартістю 6 096,17 грн., що підтверджується видатковими накладними № СИ-008136 від 14.04.2008 р. на суму 1 240,43 грн., № СТ-0008799 від 21.04.2008 р. на суму 1 038,86 грн., № СТ-010328 від 14.05.2008 р. на суму 1 750,12 грн., № СТ-011180 від 26.05.2008 р. на суму 2 066,76 грн. При цьому, суд відмічає, що вміщенні у позовній заяві твердження позивача про поставку відповідачеві товару на суму 6 154,43 грн. не знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи.

В свою чергу відповідач прийняв товар, що стверджується підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Мяу-Гау” на вищевказаних видаткових накладних.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару у сумі 5 114,57 грн. чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов’язальні правовідносини господарюючих суб’єктів.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування на користь позивача або ж зустрічного розрахунку чи ґрунтовних заперечень проти позову.

Таким чином з матеріалів справи та пояснень представника позивача судом встановлено, що покупець частково перерахував вартість отриманого у власність товару на суму 980,60 грн.

Виходячи з викладеного борг відповідача складає 5 115,57 грн.

Пунктом 5.2.2 договору від 25.03.2008 р., в редакції протоколу розбіжностей, відповідач зобов’язався оплачувати товар на умовах, викладених у договорі та за визначеною ним ціною.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу № К-19 від 01.12.2006 р. в сумі 333 572,30 грн. підлягають повному задоволенню.

Задовольняючи вимоги про стягнення основної заборгованості суд враховує, що угода сторін передбачає оплату реалізованого покупцем товару через чотирнадцять днів після поставки, але не вважає це підставою для відхилення вимог позивача, оскільки, як було встановлено, договір від 25.03.2008 р. являє собою угоду поставки, а не комісії чи доручення, а тому, постачальник, керуючись п. 3.2 договору, вправі вимагати від покупця вартість переданого йому у власність товару.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 239,19 грн. пені, 36,58 грн. 3 % річних та 10,01 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У п. 5.4 договору від 25.03.2008 р. сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець зобов’язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день такого прострочення.

Аналіз наведених норм законодавства дають підстави стверджувати, що умовою застосування штрафних санкцій у вигляді неустойки, штрафу, пені є порушення боржником грошового зобов’язання.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3 % річних з відповідача є такими, що заявлені правомірно, але підлягають залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. Так, виходячи з розрахунку позивача, нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних відбувається з 01.06.2008 р. на об’єднану суму боргу за всіма неоплаченими накладними. Натомість, наданий позивачем розрахунок не можна вважати належним та правовірним, оскільки обов’язок оплатити товар наставав у відповідача через 14 календарних днів з дня отримання товару та його реалізації, тобто, кожної його партії, по кожній накладній за вирахуванням часткового погашення боргу. Разом з тим, розраховуючи розмір 3 % річних та пені та інфляційних втрат, позивач не керувався сумою за кожною накладною. Враховуючи, що позивачем не підтверджено належним чином дат проведення відповідачем часткової оплати за поставлений товар по кожній накладній, не надав доказів реалізації товару покупцем, суд не в змозі провести уточнений розрахунок штрафних санкцій з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов’язку сплатити кошти та з врахуванням часткового погашення боргу.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню на суму основного боргу, а судові витрати —перерахуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги в частині стягнення 239,19 грн. пені, 36,58 грн. 3 % річних та 10,01 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції залишити без розгляду.

2. В іншій частині вимог позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мяу-Гау” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 13/135, ідентифікаційний код 34002461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Стелс” (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Садова, 4, ідентифікаційний код 30891180) 5 115 (п’ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 57 коп. боргу, 95 (дев’яносто п’ять) грн. 65 коп. державного мита та 110 (сто десять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

Справа № 46/177

10.12.08