Вирок № 35893629, 06.12.2013, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 713/87/12

Провадження № 1/309/106/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2013 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

при секретарі Лемак І.І.

з участю прокурора Верховської С.І., Молнар М.П.

захисника ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше судимого: вироком Хустського районного суду від 03.02.1994 р. за ст.ст.140 ч.3, 81 ч.3 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України із відстрочкою виконання вироку на два роки; вироком Хустського районного суду від 19.03.1997 р. за ст. 215 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 1500 гривень; вироком Хустського районного суду від 26.05.1999 р. за ст.117 ч.1 КК України до трьох років позбавлення волі; вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 01.12.2003 р. за ч.3 ст. 15, ч. 2 ст.152 КК України до девяти років позбавлення волі, за ч.2 ст.153 КК України до семи років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більше суворим остаточно визначено покарання у вигляді девяти років позбавлення волі; ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19.02.2004 р. вирок Хустського районного суду від 01.12.2003 р. змінено, перекваліфіковано суспільно небезпечні дії ОСОБА_4 з ч.2 ст.186 на ч.1 ст.186 КК України, вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.3 ст.15, ч.2 ст.152 КК України до девяти років позбавлення волі, за ч.2 ст.153 КК України до семи років позбавлення волі, за ч.1 ст.186 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття покарання призначено девять років позбавлення волі; постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 19.11.2008 р. замінено ОСОБА_4 невідбуту частину покарання, яка складає 1 рік 5 місяців, більш мяким покаранням у вигляді обмеження волі; звільнений 04.02.2009 р. згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 28.01.2009 р. умовно-достроково від відбування покарання, призначеного відповідно до вироку Хустського районного суду від 01.12.2003 р. на 1 рік 1 місяць 23 дні, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 1 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_4 13 липня 2010 року біля 02 години, в провулку між вулицями Проектна та Карпатська в м. Хуст, напав на громадянку ОСОБА_2 і із застосуванням насильства небезпечного для здоровя останньої, що виразилося у заподіянні їй легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Нокія 7510» вартістю 650 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину не визнав повністю. Суду пояснив, що до скоєння інкримінованого йому злочину не причетний, даного злочину не вчиняв. Так, 12 липня 2010 року о 23 годині він виїхав залізничним транспортом із смт. Батєво до м. Харків на заробітки. Квиток придбав на вокзалі без предявлення паспорта. 14.07.2010 року прибув до м. Харків, направився на фірму «Минатулай», яка розташована по вул. Отакара Яроша та займається працевлаштуванням за кордоном. 17.07.2010 року о 05 годині прибув в ОСОБА_5, де працював каменярем на будівництві в м. Новий Уренгой. На заробітках пробув 4,5 місяці, повернувся в грудні 2010 року. 06.04.2011 року він знову поїхав на заробітки в Російську Федерацію. Про те, що відносно нього було порушено кримінальну справу, а його оголошено в розшук йому відомо не було. Потерпілій ОСОБА_2 ніяких тілесних ушкоджень не спричиняв, мобільний телефон в неї не викрадав. Він взагалі не впізнає потерпілу і не знає чому вона вказала саме на нього.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні суду показала, що 13 липня 2010 року біля 02 години вона разом зі своїм хлопцем ОСОБА_6 поверталася додому з центра м. Хуст. Він довіз її на вулицю Партизанська, вони попрощалися і вона пішла додому через провулок між вулицями Партизанська та Карпатська. Йдучи помітила, що за нею йде незнайомий їй чоловік. Потерпіла зупинилася і запитала у нього, що йому потрібно. Оскільки на вулиці був ліхтар і світло било прямо йому в обличчя, то потерпіла чітко побачила його обличчя. Це був підсудний ОСОБА_4. Він запитав як пройти на вул. Керамічна. Коли вона показувала йому як пройти на вказану вулицю, підсудний тільки дивився на неї і посміхався. Після цього вона обернулася до нього спиною і почала йти геть. ОСОБА_4 схопив її ззаду руками, закрив рукою рот. Тоді потерпіла почала кусати його за пальці, кричати, що зараз прийде її хлопець, який працює в міліції. Підсудний повалив її на землю, при цьому наносив удари рукою в обличчя. Вона зателефонувала своєму хлопцеві ОСОБА_6 та ввімкнувши клавішу гучного звязку кричала про допомогу, била підсудного рукою, в якій тримала звязку ключів від будинку по обличчю, від чого на її блузці залишилась кров. Підсудного на землі тримала ногами, щоб той не втік. У неї з руки випав мобільний телефон марки «Нокія 7510», який ОСОБА_4 забрав і поставив собі в кишеню. Побачивши, що наближається автомобіль з увімкненими фарами підсудний втік. ОСОБА_6 намагався наздогнати підсудного, однак коли повернувся повідомив, що не наздогнав, після чого ОСОБА_6 відвіз її в лікарню. Потім при предявленні трьох фотографій чоловіків вона впізнала без будь-яких сумнівів по рисам обличчя: вилицям та виступаючій кістці на горлі - ОСОБА_4, як того чоловіка, що напав на неї 13.07.2010 року. Даний факт вона підтвердила при предявленні особи для впізнання. Мобільний телефон їй не повернуто.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду ствердив, що 13 липня 2010 року близько 02 години він на своєму автомобілі підвіз свою дівчину ОСОБА_2 на вулицю Партизанська в м. Хуст до пішохідної доріжки, яка зєднує вулиці Партизанська, Карпатська та Проектна. Попрощавшись, потерпіла вийшла з автомобіля і пішла по пішохідній доріжці в напрямку вул. Карпатська. Він розвернувся ї поїхав в бік вул. Керамічна. Проїхавши метрів 50 по вул. Керамічна у напрямку обїзної дороги, на його мобільний телефон поступив дзвінок, він відповів і почув крик ОСОБА_2 про допомогу, що з неї знімають штани. Тоді він розвернувся і поїхав до неї. Підїжджаючи, посвітив фарами і побачив як його дівчина встає із землі. Невідомий чоловік почав втікати. ОСОБА_6 вийшов з автомобіля і побачив, що в потерпілої побите обличчя, відразу побіг за підсудним, крикнув, щоб той зупинився і віддав телефон. Коли він зупинився і розвернувся ОСОБА_6 чітко побачив обличчя, оскільки на нього світив ліхтар. То був підсудний ОСОБА_4 Останній також сказав, що йому все рівно, оскільки в міліції працює його брат. Підсудний перестрибнув паркан на вул. Проектна і втік. Зрозумівши, що не зможе наздогнати підсудного він повернувся до ОСОБА_2 і вони поїхали в лікарню. Працівник міліції предявив йому для впізнання фотографії чоловіків, серед яких він впізнав підсудного ОСОБА_4 Пізніше він впізнав підсудного вживу при предявленні особи для впізнання.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду ствердила, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із сімєю. 13.07.2010 року близько о 01 годині вона не могла заснути, так було дуже жарко, підійшла до вікна в спальній кімнаті будинку, яка розташована на другому поверсі, щоб ширше відчинити вікно. Побачила через вікно невідомого їй чоловіка худорлявої статури, коротко підстриженого, в майці сірого кольору, штанах і через плече в нього була невелика спортивна сумка. Він йшов в чотирьох метрах від її будинку, повільними кроками дійшов в кінець вулиці, яка є тупиковою, потім розвернувся і пішов на початок вулиці. Їй здалося, що він на когось чекає. Приблизно через 30 хвилин вона почула жіночі крики, виглянула у вікно і побачила як з пішохідного провулку між вулицями Проектна та Карпатська вибіг вказаний чоловік, а за ним побіг інший молодий чоловік, який кричав за ним, щоб він повернув телефон. Після цього вони розійшлися і більше нічого не відбувалося. Тим чоловіком, що йшов біля її будинку біля 01 години, а через 30 хвилин біг по ній був підсудний ОСОБА_4 Вона добре його запамятала, оскільки оглядовість вулиці з другого поверху будинку та її вікна хороша, оскільки зразу біля її будинку стоїть ліхтар, який добре освітлює вулицю, світло ліхтаря світило йому в обличчя. Пізніше серед предявлених для впізнання фотографій вона впізнала ОСОБА_4, через деякий період часу впізнала його при предявленні особи для впізнання. Свідок ствердила, що то був саме підсудний ОСОБА_4, оскільки вона чітко бачила його обличчя і запамятала його.

Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт-імунолог ОСОБА_5 суду пояснила, що працює в Закарпатському обласному бюро судово-медичної експертизи. У 2010 році вона проводила судово-медичну експертизу речових доказів блузи та штанів, вилучених у потерпілої ОСОБА_2 На одязі потерпілої було три плями, кожна з яких досліджувалася. Після надання зразків крові у 2011 році провела судово-медичне дослідження рідкої крові потерпілої ОСОБА_2 та підсудного ОСОБА_4 та зробила порівняння. Згідно проведених досліджень було встановлено, що кров, вилучена з речових доказів, могла походити від ОСОБА_4 Можливість походження крові на речових доказах від потерпілої ОСОБА_2 було виключено. Проведена нею експертиза не встановлює вірогідність походження крові, таку вірогідність на 99,9 % може встановити лише експертиза ДНК. Стверджувати те, що кров на одязі ОСОБА_2 походить саме від підсудного ОСОБА_4 експерт не може.

Оцінивши в сукупності встановлені по даній справі докази, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину цілком доведена показами потерпілої та свідків, речовими доказами та дослідженими в суді матеріалами справи. Зокрема в судовому засіданні досліджено і оголошено:

-протокол усної заяви про злочин ОСОБА_2 від 14.07.2010 р., згідно якої вона повідомила, що 13.07.20101 р. біля 02 год. в м. Хуст на вул. Проектна громадянин ОСОБА_4 спричинив їй тілесні ушкодження та заволодів мобільним телефоном марки «Нокія 7510» (а.с. 5 т.1);

-протокол огляду місця події від 14.07.2010 р. та фототаблицю до нього (а.с. 27-28 т.1);

-акт судово-медичного обстеження № 394 від 14.07.2010 р. ОСОБА_2, з якого вбачається, що на тілі ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: лівої орбітальної ділянки. Згідно медичної картки стаціонарного хворого, заповненої на імя ОСОБА_2 встановлено діагноз: ЗЧМТ. Струс головного могку. Забійні гематоми обличчя, забій верхньої щелепи. Забійна гематома нижньої повіки лівого ока». Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення і вкладаються в час пригоди, що мала місце 13.07.2010 р. Вищевказані тілесні ушкодження кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя (а.с. 23, 24 т.1);

-протокол виїмки одягу ОСОБА_2 від 26.07.2010 р. (а.с. 39 т.1);

-висновок експерта № 191 від 28.09.2010 р., згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи речових доказів: блузи та брюк, вилучених у потерпілої ОСОБА_2, у слідах на блузці виявлено кров людини (а.с. 42-46 т.1);

-висновок експерта № 147 від 11.08.2011 р., з якого вбачається, що при проведенні судово-медичного дослідження рідкої крові потерпілої ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_8, встановлено, що виявлені на речовому доказі групові фактори могли походити за рахунок крові особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, із супутнім антигеном Н, не виключено, що від громадянина ОСОБА_4 Невиявлення у об. №№1-3 антигену В дозволяє виключити можливість походження крові від потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 102-104 т.1);

-протокол предявлення особи для впізнання від 17.08.2011 р., фототаблицю до нього, де потерпіла ОСОБА_2 впізнала особу під №1, який назвав себе ОСОБА_4 (а.с.107,108 т.1);

-протокол очної ставки між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 17.08.2011 р., під час якої потерпіла ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_4 як ту особу, яка напала на неї 13.07.2010 р. в провулку, який зєднує вулиці Карпатська та Проектна в м. Хуст. Пояснила, що обвинувачений ОСОБА_4 того вечора був одягнений в майку та штани сірого кольору, через плече в нього була підвішена сумка чорного кольору (а.с. 109,110 т.1);

-протокол відтворення обстановки та обставин події від 18.08.2011 р. та фототаблицю до нього, під час якого потерпіла ОСОБА_2 показувала місце де на неї здійснив розбійний напад ОСОБА_4 (а.с. 111-114 т.1);

-протокол очної ставки між свідком ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 17.08.2011 р., під час якої свідок ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_4 і пояснила, що саме його вона бачила 13.07.2010 р. біля 01 години з вікна свого будинку на вул. Проектна в м. Хуст. Свідок впізнала ОСОБА_4 по загальним рисам обличчя. Також пояснила, що ОСОБА_4 був одягнений в спортивну майку та спортивні штани сірого кольору, через плече була підвішена спортивна барсетка чорного кольору (а.с. 119, 120 т.1)

-протокол очної ставки між свідком ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 17.08.2011 р., під час якої свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 як ту особу, яка напала на потерпілу ОСОБА_2 13.07.2010 р. Свідок пояснив, що того вечора ОСОБА_4 був одягнений в майку та штани сірого кольору, через плече в нього була сумка на ремні чорного кольору. При проведенні очної ставки свідок ОСОБА_6 пояснив, що коли наздоганяв ОСОБА_4 той йому сказав, що в міліції працює його брат. Дану обставину при проведенні очної ставки підтвердив обвинувачений ОСОБА_4 (а.с. 121-123 т.1);

-протокол предявлення особи для впізнання від 17.08.2011 р., фототаблицю до нього, де свідок ОСОБА_7 впізнала особу під № 2, який назвався ОСОБА_4 (а.с. 117,118 т.1).

По місцю проживання ОСОБА_4 характеризується негативно (а.с. 155 т.1).

Постановою Хустського районного суду від 06.12.2012 року по кримінальній справі слідчому СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатські області було доручено провести ряд слідчий дій в порядку ст.315-1 КПК України, а саме: перевірити факт виїзду підсудного ОСОБА_4 12 липня 2010 року із залізничної станції Батєво до м. Харків, з м. Харків у м. Москву та в подальшому на роботу в Н. Уренгой; перевірити факт перебування підсудного ОСОБА_4 на фірмі «Минатулай», що знаходиться в м. Харків, вул. Отакара Яроша з 14 липня 2010 року по день відправлення на роботу до Російської Федерації в м. Н. Уренгой; перевірити факт перетину підсудним ОСОБА_4 кордону з Російською Федерацією 17 липня 2010 року.

На виконання судового доручення заступником начальника СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_9 листом від 12.04.2013 року №37/5614 було повідомлено, що ОСОБА_4 в період вчинення злочину за кордон не виїжджав, а перебував на території України.

Так, згідно листа заступника начальника Мукачівського прикордонного загону начальника оперативно-розшукового відділу ОСОБА_10 від 11.04.2013 року за вих. №5/456, працівниками оперативно-розшукового відділу Мукачівського прикордонного загону в результаті перевірки за наявними базами даних встановлено, що в липні 2010 року громадянин ОСОБА_4 за межі України в Російську Федерацію не виїжджав.

Згідно рапорту заступника начальника відділу прикордонної служби «Яблунівка» з ОРР начальника групи ОСОБА_11 останній виїзд за межі України громадянина ОСОБА_4 зафіксовано 19.05.2010 р. через пункт пропуску «Миколаївка» Чернігівського прикордонного загону на автомобілі марки «Мерседес» д.з. АО 4204 АК. Вїзд на територію України 23.06.2010 р. на вказаному автомобілі і через вказаний пункт пропуску. Інших перетинів державного кордону громадянином ОСОБА_4 протягом 2010 року, в тому числі в липні 2010 року, не зафіксовано (а.с. 219, 220 т.2).

З листа начальника СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_12, на виконання доручення слідчого СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області від 22.02.2012 р. №3158 вбачається, що працівниками Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області проводились оперативно-розшукові заходи, в ході яких встановлено, що у м. Харкові відсутня вулиця Токаря Яроша. На вулиці Отакара Яроша в м. Харків відсутня 20-ти поверхова будівля, в приміщенні якої знаходилася фірма, яка б займалася працевлаштуванням громадян України за вахтовим методом в м. Уренгой Російської Федерації (а.с. 76 т.2).

17.05.2013 року Хустським районним судом було призначено по справі експертизу ДНК, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Львівській області.

Результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи від 22.08.2013 року за №10/320 стверджується, що при проведенні молекулярно-генетичного дослідження встановлено генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_2, ОСОБА_4 та слідів крові людини та клітин з ядрами на майці ОСОБА_2 Встановлено, що генетичні ознаки слідів крові людини та клітин з ядрами на майці ОСОБА_2 співпадають між собою, співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_4 та не співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_2 Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у слідах на майці ОСОБА_2 та у зразку крові ОСОБА_4 складає 6,32х10 -23 .Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних обєктах, зустрічається не частіше ніж у 1 з 1,58х10 22 (тобто не частіше ніж у 1 з 1,58 секстильйонів осіб). Походження слідів крові людини та клітин з ядрами на майці ОСОБА_2 від ОСОБА_2 виключається (а.с. 3-11 т.3).

Таким чином, виходячи в вищенаведеного вбачається, що алібі підсудного ОСОБА_4 про те, що 12.07.2010 року він виїхав в м. Уренгой Російської Федерації на заробітки, а тому до вказаного злочину не причетний, не підтверджено жодними доказами, а спростовується показами потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та зібраними доказами.

Твердження підсудного ОСОБА_4, викладені в апеляційній скарзі від 28.05.2012 р. (а.с. 122-125 т.2) відносно проведення необєктивного досудового розслідування даної кримінальної справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, будь-яких процесуальних порушень при проведенні досудовому розслідуванні кримінальної справи суд не вбачає.

За наведених обставин суд вважає, що невизнання вини підсудним ОСОБА_4 є його намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєний ним злочин.

Аналізуючи докази, добуті в судовому засіданні у їх сукупності суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведена, зокрема показами потерпілої, свідків, речовими доказами та матеріалами справи, які досліджені в судовому засіданні.

Дії підсудного суд кваліфікує за ст. 187 ч. 1 КК України за кваліфікуючими ознаками розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу.

Обираючи покарання підсудному суд враховує те, що обставини, які помякшують покарання відсутні.

Обставини, що обтяжують покарання вчинення рецидиву злочинів.

Суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, особу підсудного, який скоїв тяжкий злочин, суспільно-корисною працею не займається, по місцю проживання характеризується негативно, неодноразово відбував реальну міру покарання за вчинення аналогічних злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі вчинив рецидив злочинів, не став на шлях виправлення, і приходить до висновку, що підсудному з метою виправлення і перевиховання та запобігання вчиненню ним нових злочинів, слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Суд вважає, що з підсудного ОСОБА_4 слід стягнути на користь держави документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 544, 55 гривень за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи від 22.08.2013 року № 10/320 (а.с. 2-11 т.3).

Цивільного позову по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання за цим вироком засудженому ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання 07 квітня 2011 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без змін тримання під вартою.

Речові доказ по справі, зазначені у постанові слідчого СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області від 26.10.2010 р. (а.с. 48-51 т.1) блузу та штани потерпілої ОСОБА_2, які згідно накладної №750 знаходять в кімнаті речових доказів Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області повернути потерпілій ОСОБА_2.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь держави понесені судові витрати в розмірі 1 544 (тисяча пятсот сорок чотири) гривні 55 копійок за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи НДЕКЦ ГУ МВС України у Львівській області від 22.08.2013 року № 10/320 (Одержувач: УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014).

Вирок може бути оскаржений на протязі 15 діб з моменту його проголошення в апеляційний суд Закарпатської області, а засудженим у цей же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.

Суддя Хустського

районного суду: підпис: ОСОБА_13

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_13