Рішення № 35892926, 28.11.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 415/4995/13-ц

провадження № 2/415/1682/13

28.11.2013 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Томчишена С.В.,

при секретарі судового засідання Мішиній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Лисичанське тролейбусне управління» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2013 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача Комунального підприємства «Лисичанське тролейбусне управління», в якому просила стягнути з нього середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по час фактичного розрахунку в загальному розмірі 16487 грн. 65 коп.

В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що 10 січня 2013 року вона була звільнена з посади начальника транспортної служби на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак, у день звільнення відповідач не розрахувався з нею по всім сумам, що належали до виплати, а саме відповідач не виплатив заборгованість по нарахованій заробітній платі та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Окрім цього, в позові позивач вказувала, що на день її звільнення заборгованість відповідача перед нею становила 14683 грн. 13 коп. Зазначену суму заборгованості було виплачено повністю лише 10 червня 2013 року в межах виконавчого провадження, відкритого ВДВС Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області за судовим наказом № 2-н/415/33/13, виданим 04 березня 2013 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення з відповідача вище вказаної суми заборгованості.

Позивач та її представник у судове засідання не зявилися. Представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав просив його задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не звився, подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

У наданих суду письмових запереченнях представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що затримка розрахунку при звільненні відбулася за відсутності вини відповідача, через його скрутне фінансове становище, а також вказував, що позивачем було проведено невірний розрахунок розміру середнього заробітку. Надав свій розрахунок, відповідно до якого його розмір становив 12110 грн. 44 коп.

У судовому засіданні після ознайомлення із доводами, викладеними у позові і запереченнях проти позову, при досліджені наявних у матеріалах справи доказів судом були встановлені наступні обставини спірних правовідносин між сторонами у справі.

Починаючи з 09 вересня 2011 року по 10 січня 2013 року відповідач працювала в Комунальному підприємстві «Лисичанське тролейбусне управління» відповідач у справі, на посаді начальника транспортної служби, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями сторінок її трудової книжки. Наказом по зазначеному підприємству від 10 січня 2013 року № 15/к позивача було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що було зроблено відповідний запис в її трудовій книжці.

Позивач зверталася до прокуратури м. Лисичанська із заявою про порушення її трудових прав та обовязків, у звязку з чим була проведена перевірка відповідача з питань дотримання законодавства про працю, в ході якої було встановлено заборгованість відповідача перед позивачам з виплати заробітної плати в розмірі 14683 грн. 13 коп.

Прокурор м. Лисичанська звертався до Лисичанського міського суду Луганської області із заявою, поданою в інтересах позивача, про видачу судового наказу про стягнення на її корить з відповідача вище зазначеної суми заборгованості із заробітної плати.

04 березня 2013 року Лисичанським міським судом Луганської області було видано судовий наказ у справі № 2-н/415/33/13 про стягнення на корить позивача з КП «Лисичанське тролейбусне управління» боргу із заробітної плати у розмірі 14683 грн. 13 коп., який набрав чинності 02 квітня 2013 року.

Вказаний судовий наказ був переданий на для виконання до ВДВС Лисичанського МУЮ, та був виконаний відповідачем повністю лише 10 червня 2013 року, про що представником відповідача було надано довідку № 137 від 31 жовтня 2013 року про остаточний розрахунок з позивачем, який відбувся у вказану дату.

Зазначенні обставини не були спростовані відповідачем, а навпроти в наданих представником відповідача запереченнях, в яких ним було розраховано середній заробіток за час затримки розрахунку, його було розраховано саме починаючи з наступного дня після звільнення позивача 11 січня 2013 року, по день, що передував, дню остаточного розрахунку, 09 червня 2013 року.

У запереченнях проти позову представник відповідача з урахуванням наведених ним у розрахунку обчислень, зроблених виходячи із вищевказаного періоду, визнав суму середнього заробітку, який підлягає сплаті за час затримки розрахунку, тільки в сумі 12110 грн. 44 коп.

З наданих представниками сторін до матеріалів справи доказів суд доходить висновку про відсутність між сторонами спору щодо розміру своєчасно не виплаченої при звільненні заробітної плати, а виходячи з доводів, викладених у позові та запереченнях проти нього, вбачає між сторонами спір лише з приводу розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача за період затримки розрахунку, який до того ж не оспорюється сторонами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Статтею 116 КЗпП України встановлено обовязок роботодавця при звільненні працівника виплатити йому всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, що має провадитися в день звільнення, окрім випадків, якщо працівник в день звільнення не працює, то в цьому разі зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідачем не було надано суду доказів того, що позивач не працював в день свого звільнення, а тому невиплата в цей день належних йому платежів, починаючи з наступного дня вважається простроченням виконання вищевказаного обовязку. Тому перебіг строку, з якого починається обчислення строку затримки розрахунку, починається з дня, в який такий розрахунок мав відбутися, але не відбувся, та цей день включається до всього строку затримки розрахунку, який не було проведено вчасно.

Згідно із ч. 2 ст. 116 КЗпП України, в разі наявності спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Окрім цього, відповідно до вимог цієї статті власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою про нараховані суми, належні йому при звільненні.

Відповідальність роботодавця за порушення обовязку з розрахунку з працівником при його звільненні встановлено у ст. 117 КЗпП України, якою передбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за увесь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто включаючи і цей день.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 117 КЗпП при наявності спору між роботодавцем та працівником про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо ж спір буде вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений 10 січня 2013 року, але у цей день, а також наступного дня розрахунку з виплати належних йому при звільненні сум не проводилося, а остаточне погашення заборгованості відповідача відбулося лише 10 червня 2013 року, що не було спростовано відповідачем, а навпаки, ці обставини були визнанні у наданих суду запереченнях проти позову.

Перевіркою відповідача, проведеною прокуратурою з питань дотримання законодавства про оплату праці, було встановлено існування перед позивачем заборгованості в розмірі 14683 грн. 13 коп., яку було стягнуто з відповідача за судовим наказом Лисичанського міського суду Луганської області від 04 березня 2013 року, який набрав чинності та не оспорювався відповідачем.

Наведене свідчить про відсутність між сторонами спору щодо розміру нарахованих, але невиплачених при звільненні сум, що підлягали виплаті у день звільнення позивача, а тому відповідач зобовязаний був сплатити вище вказану суму заборгованості саме у день звільнення позивача, чого не було зроблено.

Таким чином з рахуванням дати проведення остаточного розрахунку з виплати вищевказаної заборгованості перед позивачем, якою є 10 червня 2013 року, загальний строк затримки відповідача з її оплати становив 152 календарних днів.

Згідно розяснення п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 N 13, установивши, що при звільненні працівнику не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за увесь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

При цьому сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Тільки у разі непроведення розрахунку у звязку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважатися спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Разом з цим п. 21. вказаної Постанови передбачено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (далі Порядок).

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 вище зазначеного Порядку середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку з працівником обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з п. 5 цього Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середня погодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Положенням розділу ІІІ наведеного Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню, а також які не підлягають урахуванню при обчисленні середнього заробітку як розрахункової величини для нарахування виплат.

Як вбачається зі змісту наведеного у позові розрахунку розміру виплати за час затримки розрахунку при звільненні, яку позивач просить стягнути з відповідача, його було розраховано виходячи із періоду затримки, а також з урахуванням середньомісячної кількості робочих днів за два останні повні місяці роботи, шляхом їх множення на середньоденну заробітну плату як розрахункову величину, яку було розраховано з урахуванням розміру заробітної плати за два останні повні місяці роботи позивача з урахуванням середньої кількості його робочих днів, що відповідає вище вказаним приписам.

Зокрема, в основу проведеного розрахунку були покладенні дані індивідуальної відомості про застраховану особу Форми ОК-5, які використовуються для обрахування пенсій з урахуванням помісячного заробітку застрахованої особи у відповідних роках, кількості відпрацьованих, днів сум нарахованої заробітної плати для оплати пенсій тощо.

Так, як вбачається з індивідуальних відомостей вищевказаної облікової картки позивача, у листопаді 2012 року ним відпрацьовано 22 дні, та було нараховано з окладу 3282 гривень, а у грудні 2012 року відпрацьовано 13 днів, та було нараховано з окладу у 3331 гривень 2062,05 гривень, а також були нараховані відпускні 575,36 гривень. Всього за грудень 2012 року - 2637,41 грн.

Вказані відомості також підтверджуються і наданою представником відповідача довідкою про розрахункові величини для нарахування середнього заробітку.

Разом з цим, у зв'язку із зміною мінімальної заробітної плати з 01 грудня 2012 року на підприємстві з цієї дати був змінений штатний розклад і оклад був збільшений з 3282 грн. до 3331 грн., у звязку з чим коефіцієнт зростання склав 101,493 відсотків.

Відповідно до вимог п. 10 вищевказаного Порядку, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

За таких обставин, суд знаходить обґрунтованим, наведене у розрахунку позивача корегування нарахованої заробітної плати за листопад 2012 року шляхом множення окладу на коефіцієнт підвищення: у наступному порядку 3282 гривень х 101,493%, в результаті чого ним було правомірно взято для розрахунку розмір заробітної плати за листопад в сумі 3331 грн.

Отже, з урахуванням вище наведеного, середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи позивача розраховується наступним чином: 22 робочих дні (за листопад) та 13 робочих днів (за грудень), а всього 35 днів, а відповідно середньоденна заробітна плата, як розрахункова величина, з урахуванням належних позивачу виплат за листопад (3331 грн.) і грудень (2062,05 грн.) та 35 робочих днів, становить 154,09 грн.

Пунктом 8 вище вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

При цьому у разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

В даному випадку середньомісячне число робочих днів у розрахунковому преоді, тобто за два остані повні місяці роботи позивача, розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до норм тривалості робочого часу позивача у 2012 році: за листопад 22 дні, та за грудень 21 день, всього позивачем мало було бути відпрацьовано 43 днів. Отже, відповідно вимог п. 8 Порядку середньомісячне число робочих днів складає 22 + 21: 2 = 21,5 днів, а тому середньомісячна заробітна плата складає 154,09 грн. х 21,5 днів = 3312,94 грн.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України, з урахуванням вищенаведеного розрахунку та середньомісячної кількості робочих днів за увесь час затримки розрахунку з дати звільнення по день фактичного розрахунку з позивачем, відповідач зобов'язаний виплатити середньомісячний заробіток в розмірі 16487,65 грн., розрахований починаючи з 10 січня по 10 червня 2013 року включно, виходячи з наступних розмірів розрахункових величин (середньомісячне число робочих днів 21,5 днів; середньоденна заробітна плата 154,09 грн.):

у січні з урахуванням 15 робочих днів за неповний відпрацьований місяць 2311,35 грн.; а у інших місяцях з урахуванням вирахуваного до вищенаведених правил середньомісячної кількості робочих днів, за два останні повні місяці роботи позивача 21,5 дні, та середньоденної заробітної плати 154,09 грн.: у лютому 3312,94 грн.; у березні 3312,94 грн.; у квітні 3312,94 грн.; у травні 3312,94 грн.; у червні з урахуванням кількості робочих днів в цьому місяці до дня остаточного розрахунку включно 924,54 грн.

За таких обставин суд знаходить поданий позивачем розрахунок обґрунтованим. Разом цим, беручи до уваги встановлений порядок розрахунку, суд вважає таким, що суперечить вищенаведеним приписам, поданий представником відповідача розрахунок, оскільки як вбачається з його змісту, при розрахунку середньоденного заробітку за основу було взято не середню кількість робочих днів за два останні календарні місяці роботи, а загальну кількість днів в цих місяцях, що призвело до заниження розміру середньоденного заробітку як розрахункової величини, та в подальшому і до заниження суми, яка підлягає сплаті за увесь час затримки розрахунку.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

ОСОБА_2 Валентинівни до Комунального підприємства «Лисичанське тролейбусне управління» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанське тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу, починаючи з 11 січня 2013 року по 10 червня 2013 року, в загальній сумі 16487 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 65 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Лисичанський міський суд апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення, особами, які були відсутні при його проголошенні з моменту отримання його копії.

Суддя С.В. Томчишен