Рішення № 3588968, 06.08.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/340

22.04.09

За позовом Акціонерного комерційного банку «Прем’єрбанк»

До Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Закрите акціонерне товариство «Реммаш-Інвест»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макростокс»

Про зобов’язання повернути векселі

Суддя Кролевець О.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ткачук Н.Ф. (довіреність №б/н від 18.08.2008)

від 3-ої особи-1: не з'явився

від 3-ої особи-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги АКБ «Прем’єрбанк» про зобов’язання відповідача повернути позивачеві раніше передані йому векселі ЗАТ «Реммаш-Інвест», а саме: простий вексель №823153971389 від 15.11.2001 з датою погашення 14.11.2012 номінальною вартістю 2500000,00 грн., простий вексель №823153971392 від 26.06.2002 з датою погашення 26.06.2012 номінальною вартістю 5000000,00 грн., простий вексель №823153971391 від 26.06.2002 з датою погашення 26.06.2012 номінальною вартістю 2500000,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем подано клопотання №04/51 від 05.02.2009 про уточнення (збільшення) позовних вимог.

16.02.2009 до суду надійшло клопотання позивача про уточнення позовних вимог, згідно з яким АКБ «Прем’єрбанк»просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі вартості втраченого заставленого майна (векселів), що відповідає їх загальній номінальній вартості –10000000,00 грн.

Уточнені позовні вимог мотивовані наступним. Між позивачем та відповідачем був укладений міжбанківський кредитний договір, за яким відповідач відкрив позивачеві відкличну кредитну лінію в сумі 3000000,00 грн. зі сплатою 15 відсотків річних зі строком повернення 18.03.2005. В якості забезпечення виконання зобов’язань за цим договором відповідач отримав від позивача векселі, які є предметом спору. Позивач стверджує, що відповідач з грубим порушенням умов договору, норм чинного законодавства та прав позивача достроково (04.03.2005) здійснив відчуження заставленого майна –векселів, тобто фактично втратив це майно, і тому на підставі ст.587 Цивільного кодексу України відповідач, за твердженням позивача, зобов’язаний відшкодувати останньому вартість цього майна, тобто сплатити номінальну вартість векселів, яка становить 10000000,00 грн.

Відповідач проти задоволення уточнених позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позову та додаткових поясненнях по справі. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач у встановлені договором терміни (30.11.2004, 30.12.2004, 31.01.2005, 28.02.2005, 18.03.2005) і до сьогодні кредит не повернув. Таким чином, право на відчуження заставлених векселів виникло ще після 30.11.2004, а тому посилання позивача на порушення його прав та чинного законодавства України є безпідставними.

Треті особи по справі письмових пояснень по суті спору не надали. Представник третьої особи-2 в судовому засіданні 02.03.2009 проти задоволення позовних вимог заперечував. Представник третьої особи-1 в судове засідання жодного разу не з'явився.

Ухвалою від 29.09.2008 провадження у справі №17/340 було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги АКБ «Східно-Європейський банк»на рішення Господарського суду міста Києва в справі №18/519 за позовом АКБ «Прем’єрбанк»до АКБ «Східно-Європейський банк», за участю 3-ої особи ЗАТ «Реммаш-Інвест»про витребування майна, та набрання рішенням по цій справі законної сили.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 20.11.2008 провадження у справі №17/340 було поновлено.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2004 року між АКБ «Прем’єрбанк» (позивач, позичальник) та АКБ «Східно-Європейський банк»(відповідач, банк-кредитор) був укладений договір №G096/2004 про надання міжбанківського кредиту (далі по тексту –Кредитний договір) та Додаткова угода №1 від 05.05.2004 до нього, згідно з якими відповідач надав позивачеві кредитні кошти у розмірі 3000000,00 грн. на строк до 18.03.2005 зі сплатою 15% річних та комісії за надання кредитних коштів.

Відповідно до п.3.2 Кредитного договору позичальник зобов’язався повернути кредит на пізніше 18.03.2005. При цьому позичальник зобов'язався повертати кредит, починаючи з восьмого місяця користування кредитом, рівними частками за таким графіком: до 30.11.2004 –600000,00 грн., до 30.12.2004 –600000,00 грн., до 31.01.2005 –600000,00 грн., до 28.02.2005 –600000,00 грн., до 18.03.2005 –600000,00 грн. Відповідно до п.3.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язався повертати кредит у сумах та строках, встановлених пунктом 3.2 Кредитного договору, в день розрахунку не пізніше 12-00 за київським часом.

28.05.2004 між позивачем та відповідачем також був укладений договір застави векселів №Z65/2004 (далі –Договір застави), за яким в забезпечення виконання зобов’язань за міжбанківським кредитним договором від 18.03.2004 позивач (заставодавець) надав відповідачеві (заставодержатель) в заставу наступні векселі: №823153971392 від 26.06.2002, що врахований за номером №14/02, векселедавець ЗАТ «Реммаш-Інвест»за номінальною вартістю 5000000,00 грн.; №823153971391 від 26.06.2002, що врахований за номером №13/02, векселедавець ЗАТ «Реммаш-Інвест»за номінальною вартістю 2500000,00 грн.; №823153971389 від 15.11.2001, що врахований за номером №12/01, векселедавець ЗАТ «Реммаш-Інвест»за номінальною вартістю 2500000,00 грн. Передача векселів була оформлена актом прийому-передачі векселів від 03.06.2004, який є невід'ємною частиною Договору (в матеріалах справи).

Відповідно до п.2.1.2 Договору застави у випадку неповернення чи неповного повернення кредиту за Кредитним договором та/або відсотків за нього, а також в інших випадках, визначених кредитним договором заставодержатель має право накласти стягнення на векселі, що є предметом цього договору застави.

Згідно з п.2.3.1 Договору застави заставодавець має право вимагати повернення векселя після повного виконання ним своїх зобов’язань за Кредитним договором.

Згідно з п.4.1 Договору застави у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов’язань за Кредитним договором заставодержатель має право здійснити продаж векселя для задоволення своїх вимог за рахунок одержаних коштів; пред’явити вексель до платежу іншим зобов’язаним особам.

Договір застави був укладений на термін до повного виконання заставодавцем зобов’язань за Кредитним договором (п.7.1).

Постановою Правління Національного банку України від 10.03.2005 №71 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Прем’єрбанк»(м.Дніпропетровськ)»починаючи з 11.03.2005 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації АКБ «Прем’єрбанк», призначено ліквідатора банку.

Відповідність застосування процедури ліквідації АКБ «Прем’єрбанк»було підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2005 у справі №30/193 за позовом Національного банку України до АКБ «Прем’єрбанк».

Постановою Правління Національного банку України від 16.06.2007 №215 «Про стан здійснення процедури ліквідації АКБ «Прем’єрбанк»(м.Дніпропетровськ)»ліквідатором банку призначено Глембовську Л.С. (п.2) і зобов’язано ліквідатора банку забезпечити збереження майна (активів) банку (п.6).

05.09.2007 ліквідатор АКБ «Прем’єрбанк»звернувся до відповідача по справі з листом №04/965, в якому, посилаючись на приписи ч.3 ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», просив в найкоротший термін повернути позивачеві три векселі загальною номінальною вартістю 10000000,00 грн., які були предметом Договору застави від 28.05.2004, укладеним між позивачем та відповідачем.

У відповідь на цей лист відповідач запропонував ліквідатору АКБ «Прем’єрбанк»спільно здійснити реалізацію цінних паперів (векселів), оскільки позивач у визначений Кредитним договором строк отримані кредитні кошти не повернув.

Крім того, судом встановлено наступне.

На підставі договору №Т-50;Т-05/05 міни цінних паперів від 04.03.2005, укладеного між ТОВ «Макростокс»(третя особа-2) та відповідачем, останній передав у власність третьої особи-2 цінні папери (векселі), векселедавцем яких є ЗАТ «Реммаш-Інвест»(третя особа-1), а саме: простий вексель №823153971392 від 26.06.2002 з датою погашення 26.06.2012 номінальною вартістю 5000000,00 грн., простий вексель №823153971391 від 26.06.2002 з датою погашення 26.06.2012 номінальною вартістю 2500000,00 грн. та простий вексель №823153971389 від 15.11.2001 з датою погашення 14.11.2012 номінальною вартістю 2500000,00 грн. В свою чергу відповідач прийняв від третьої особи-2 в обмін на передані векселі цінні папери на загальну суму 3700000,00 грн., векселедавцем яких є ВАТ «Укренергомережі». Фактичний обмін векселів та їх передача були оформлені Актом прийому-передачі векселів від 04.03.2005. До укладення договору міни відповідачем була замовлена оцінка спірних векселів з метою визначення їх ринкової вартості. Так, відповідно до Звіту про оцінку майна, складеного 01.03.2005, ринкова вартість простих векселів, заставодавцем яких є ЗАТ «Реммаш-Інвест»і які є предметом спору, становить 1774344,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача номінальної вартості спірних векселів, позивач стверджує, що відповідач порушив Закон України «Про банки і банківську діяльність»і незаконно здійснив відчуження спірних векселів до настання останнього строку повернення кредиту за Кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Відповідно до ч.3,4 ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково. Згідно зі ст.587 ЦК України заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов’язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

Проаналізував вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання згідно зі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). При цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.574 ЦК України). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Право застави згідно зі ст.585 ЦК України виникає з моменту укладення договору застави.

Статтею 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Вказана норма закону кореспондується зі статтею 589 ЦК України, згідно з якою у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В той же час, згідно зі ст.587 ЦК України заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов’язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

Згідно зі ст.590 ЦК України та ст.20 Закону України «Про заставу»звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов’язання, забезпеченого заставою.

Судом встановлено, що умовами Кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем по справі, передбачено обов’язок позивача повертати одержаний кредит рівними частками (по 600000,00 грн.) за таким графіком: до 30.11.2004, до 30.12.2004, до 31.01.2005, до 28.02.2005, до 18.03.2005. Але, позивач взяті на себе зобов’язання не виконав, кредитні кошти не були повернуті ані у встановлені терміни, ані до цього часу, що не заперечується позивачем. Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що позивач є таким, що допустив прострочення, починаючи з наступного дня після першого терміну за графіком повернення кредиту, а саме з 01.12.2004.

Договором застави, укладеним між позивачем та відповідачем, передбачено, що у випадку неповернення чи неповного повернення кредиту за Кредитним договором та/або відсотків за нього, заставодержатель (відповідач) має право накласти стягнення на передані в заставу векселі.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що позивач прострочив повернення кредиту, тому суд вважає, що у відповідача на підставі ст.589 ЦК України виникло право звернення стягнення на предмет застави (векселі за Договором застави) і це право виникло саме з 01.12.2004.

Такий висновок суду спростовує твердження позивача про порушення відповідачем вимог чинного законодавства а також про те, що відчуження заставленого майна відповідач здійснив дострокового (04.03.2005), а тому посилання позивача на втрату відповідачем предмету застави та приписи ст.587 ЦК України, на якій ґрунтуються позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості відчужених векселів, є безпідставними та не заслуговують уваги.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги про стягнення з відповідача номінальної вартості предмету застави (векселів), тому позовні вимоги АКБ «Прем’єрбанк» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Прем’єрбанк»(49006, м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна,55, код 20026838), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, –на користь державного бюджету України (код економічної класифікації: 22090200, символ звітності 095, р/р 31110095700011, Одержувач: УДК у Шевченківському районі міста Києва, ідентифікаційний код 26077968, Банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві МФО 820019) 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.А.Кролевець