Рішення № 35884929, 28.11.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3956/13-ц

2/0203/1627/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Богдановській Т.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_2, племінником якого був його рідний дід ОСОБА_3, разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 проживав в АДРЕСА_1. В 1996 році останні приватизували вказану квартиру в рівних частках та отримали свідоцтво про право власності від 08.04.1996 року. В 1997 році ОСОБА_4 померла та в квартирі залишився проживати ОСОБА_2, який у відповідності до ст.ст.548,549 ЦК України (в редакції 1963 року) фактично прийняв спадщину після ОСОБА_4, оскільки був її чоловіком, постійно проживав з нею на час відкриття спадщини, вів спільне господарство та не відмовлявся від спадщини. Враховуючи, що ОСОБА_2 був похилого віку, часто хворів, а також, що він (позивач) закінчив школу та бажав продовжити навчання в м.Дніпропетровську, їх сім'я вирішила, що він переїде на постійне місце проживання до ОСОБА_2, буде доглядати за останнім та навчатись в м.Дніпропетровську. В кінці червня 1999 року він переїхав на постійне місце проживання до ОСОБА_2, в його квартиру АДРЕСА_1. Разом з ОСОБА_2 вони вели спільне господарство, він прибирав в квартирі, ходив до магазину за продуктами, товарами, готував їжу, покупав медикаменти, доглядав за ОСОБА_2, сплачував за житлово-комунальні послуги. Також в 1999 році він поступив до Дніпропетровського державного національного університету. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 раптово помер. Заповіту після себе не залишив та спадщину після нього ніхто не приймав. Після його смерті він продовжував проживати в квартирі та утримувати її за власний рахунок. В березні 2001 року він звернувся до суду та 20.03.2001 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська було ухвалено рішення та визнано за ним право користування квартирою АДРЕСА_1. Таким чином, з кінця червня 1999 року по теперішній час він постійно проживає в спірній квартирі, зареєстрований за даною адресою, сплачує житлово-комунальні послуги. В зв'язку з чим, позивач просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити останній в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

З урахуванням повторної неявки представника відповідача та думки позивача, судом у відповідності до ст.ст.169,224 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 08.04.1996 року належала на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4

В 1997 року померла ОСОБА_4 А в липні 1999 року ОСОБА_1 переїхав для продовження навчання до м.Дніпропетровська та став постійно проживати в АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_2

В листопаді 1999 року помер ОСОБА_2

Вказані обставини встановлені рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.03.2001 року по цивільній справі №2-151/2001 та в силу ч.3 ст.61 ЦПК України є такими, що не потребують доказуванню по розглядаємій справі.

Даним судовим рішенням, що набрало чинності, за ОСОБА_1 було визнано право користування квартирою АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 ЦК України).

Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України, що набув чинності з 01.01.2004 року, правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено судом, позивач вселився в спірну квартиру в липні 1999 року за згодою її власника ОСОБА_2 З цього часу та по день розгляду справи в суді постійно проживає в квартирі. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.03.2001 року, що набрало чинності за ОСОБА_1 визнано право користування останньою. З 20.08.2001 року ОСОБА_1 прописаний в квартирі, з ним, як основним квартиронаймачем укладено договори про надання житлово-комунальних послуг, які оплачуються останнім належним чином, про що свідчать квитанції про оплату за період з 2003 року по 2013 рік, виписки по особовим рахункам та довідки про відсутність заборгованості.

З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів квартирою (вселившись в неї за згодою власника та набувши право користування за рішенням суду, що набрало чинності), продовжує відкрито та безперервно володіти квартирою більше десяти років, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню та у відповідності до ч.ч.1,4 ст.344 ЦК України слід визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру НОМЕР_1 загальною площею 30,3 кв.м, житловою площею 16,5 кв.м, площа літніх приміщень (балкон) 0,8 кв.м, АДРЕСА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.316,328,344 ЦК України, ст.ст.10,11,31,58-61,169,212-215,224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру НОМЕР_1 загальною площею 30,3 кв.м, житловою площею 16,5 кв.м, площа літніх приміщень (балкон) 0,8 кв.м, АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.Ю.Казак