Рішення № 3588378, 05.05.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2009 р. Справа № 02-16/2627

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників:

позивача: Костецький О.І. –за довіреністю,

відповідача: Мовчан О.А. - за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу

за позовом закритого акціонерного товариства акціонерного банку "ПриватБанк" в особі філії "Черкаське головне регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

до Державного підприємства "Кам"янський спиртогорілчаний комбінат"

про стягнення 77 908 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № 148 км/02 від 22.05.2002 року у вигляді поточних нарахувань за відсотками з 10.06.2004 по 21.05.2008 в сумі 77 908 доларів США. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що відповідачем не виконані зобов’язання по вказаному кредитному договору, не сплачено кредит та відсотки в установлений договором строк; ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.12.2004 у справі № 01/1198 про банкрутство ДП "Кам"янський спиртогорілчаний комбінат" повністю визнана заборгованість підприємства перед позивачем по кредиту в сумі 141 146,06 дол. США та 8 313,16 дол. США відсотків за користування кредитом по 10.06.2004 року. Позивач стверджує, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ч.ч. 6, 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відповідач, як боржник у справі про банкрутство, зобов’язаний був сплачувати поточні нарахування кредиторам у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, так як дія мораторію на поточні нарахування не поширюється, однак, відповідач не сплатив відсотки за користування кредитом в період з 10.06.2004 по 21.05.2008; згідно ст. 23 Закону нарахування відсотків припиняється з дня визнання боржника банкрутом, тому виходячи з викладеного та відповідно до ч.2 п. 8.6. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 у позивача є всі підстави щодо звернення з позовною заявою до відповідача у загальному порядку про стягнення з нього поточних нарахувань у вигляді відсотків за користування кредитом за вказаний період.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у заявленій сумі, просив позов задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви та положення чинного законодавства і Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та на постанову Вищого господарського суду України від 27 січня 2009 року у даній справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повністю заперечив проти позовних вимог позивача з наступних мотивів:

- ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 березня 2005 року у справі № 01/1198 Приватбанку було відмовлено у збільшенні кредиторських вимог банку на суму поточної заборгованості у вигляді процентів, а відповідно до положень ГПК України дана ухвала набрала законної сили і має обов’язкове значення для справи;

- частиною 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” чітко визначений вичерпний перелік вимог кредиторів, на які не поширюється мораторій;

- Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 03.04.2003 року внесено зміни у ч. 6 ст. 12 Закону, на яку посилається позивач;

- за переконанням відповідача, Законом не передбачено задоволення кредиторських вимог у процедурі розпорядження майном боржника в індивідуальному порядку, тим більше, тих зобов’язань, які витікають із заборгованості, що виникла до порушення справи про банкрутство та введення мораторію;

- відповідач вважає, що в ухвалі попереднього судового засідання від 03.12.2004 у справі № 01/1198 та у реєстрі вимог кредиторів зафіксовано заборгованість відповідача, яка була заявлена банком, в сумі 796 512,52 грн., і змінюватися не може;

- у даному випадку нарахування позивачем відсотків проводиться на заборгованість по кредитному договору, який був укладений до порушення справи про банкрутство ДП "Кам"янський спиртогорілчаний комбінат" і термін сплати яких настав до дня введення мораторію, а тому нарахування відсотків по даній сумі заборгованості в силу статей 1, 14 Закону є незаконним.

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, просив повністю відмовити позивачу в позові, посилаючись на приписи Закону та на постанову Вищого господарського суду України від 27 січня 2009 року у даній справі.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 16.04.2009 по 24.04.2009 та по 05.05.2009 року на підставі статті 77 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

22 травня 2002 року сторонами по справі було укладено кредитний договір № 148 км/02 (а. с. 9-11), за умовами якого позивач (Банк за договором) надає відповідачу (Позичальник за договором) кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом 120 000 доларів США на строк до 22 травня 2003 року із сплатою за користування кредитом 16% річних.

В подальшому сторони частково змінювали умови кредитного договору шляхом підписання обома сторонами Додаткових угод до кредитного договору, зокрема:

- Додатковою угодою від 23 травня 2002 року відсоткова ставка по кредиту була збільшена до 17% річних та встановлено відсоткову ставку 34% річних у разі порушення відповідачем зобов’язання по погашенню кредиту в установлений договором строк;

- Додатковою угодою від 04 червня 2002 року відповідачу було збільшено суму кредитної лінії до 200 000 доларів США;

- Додатковою угодою від 05 червня 2002 року відсоткова ставка по кредиту встановлена у розмірі 17% річних та 34% річних - у разі порушення відповідачем зобов’язання по погашенню кредиту в установлений договором строк;

- Додатковою угодою від 22 травня 2003 року сторони пролонгували кредит в сумі 159 700 доларів США на строк до 06 червня 2003 року із сплатою 17 % річних та вказали, що у разі несвоєчасного погашення боргу по кредиту. Позичальник зобов’язався сплатити 34% річних за користування кредитними коштами;

- Додатковою угодою до кредитного договору із 09.12.2003 року встановлено сплату позичальником відсоткову ставку в розмірі 14% річних при порушенні зобов’язань по поверненню кредиту.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.10., 4.11 кредитного договору датою сплати процентів є 26-те число кожного поточного місяця, у разі несплати процентів у вказаний строк, вони вважаються простроченими. Розрахунок процентів проводиться з дати отримання коштів до повного погашення боргу по кредиту і виходячи з фактичної кількості днів у році.

Факт отримання відповідачем кредиту в сумі 200 000,00 доларів США не заперечується відповідачем та доводиться наданими позивачем копіями платіжних доручень від 23.05.2002 року та від 05.06.2002 року.

Як вбачається із матеріалів справи та із розрахунків і пояснень представників сторін, ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 квітня 2004 року було порушене провадження у справі № 01/1198 про банкрутство Державного підприємства "Кам"янський спиртогорілчаний комбінат", введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 03 грудня 2004 року у справі № 01/1198 (а. с. 19) визнано вимоги ЗАТ "ПриватБанк" в особі філії "Черкаське головне регіональне управління" м. Черкаси, як конкурсного кредитора, на загальну суму 796 510 грн. 52 коп. В ухвалі вказано, що публікація оголошення про порушення справи про банкрутство підприємства було надруковане в газеті “Голос України” від 21 травня 2004 року.

За доводами позивача, які не заперечені відповідачем, позивача було визнано кредитором у справі про банкрутство відповідача на суму боргу по кредиту та нарахованих процентах за користування кредитом станом на 10.06.2004 року в загальному розмірі 796 510,52 грн., що становить 149 677,82 долара США.

Позивачем подано позовну заяву про стягнення заборгованості по відсотках в сумі 77 908 доларів США за користування кредитними коштами в період з 10.06.2004 року по 21.05.2008 року.

Відповідач повністю заперечив проти задоволення вимоги позивача про стягнення процентів по кредиту та заявив суду про пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення процентів.

Суд приходить до висновку про те, що доводи відповідача є частково обґрунтованими та законними, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, далі - ГК України, та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003р., далі - ЦК України, до прав і обов’язків сторін по даних господарських відносинах застосовуються відповідні положення вказаних Кодексів.

Згідно статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В частині 3 статті 198 ГК України вказано, що відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як встановлено судом, сторонами у кредитному договорі було чітко визначено строк та порядок сплати процентів за користування кредитом та вказано, що відповідач зобов’язаний сплачувати проценти 26-го числа кожного поточного місяця, у разі несплати процентів у вказаний строк, вони вважаються простроченими, розрахунок процентів проводиться з дати отримання коштів до повного погашення боргу по кредиту і виходячи з фактичної кількості днів у році (п.п. 4.3, 4.10., 4.11 кредитного договору). У вказані пункти кредитного договору зміни не вносилися, їх положення є чинними до цього часу.

Оскільки кредит не погашений, відповідач фактично до цього часу користується ним, а за умовами кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються щомісяця на 26-те число кожного поточного місяця, тому правомірними і законними суд вважає доводи позивача про нарахування процентів за користування кредитом по вказану позивачем дату –21.05.2008 року.

Однак, суд вважає частково обгрунтованою заяву відповідача про те, що позивачем пропущеного строк позовної давності для пред’явлення вимоги про стягнення процентів за користування кредитом та вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для пред’явлення вимоги про стягнення процентів за період з 11.06.2004 року по 01.06.2005 року, виходячи із такого.

Проценти за користування кредитом є платою позичальника за користування кредитними коштами і вони відносяться до основного зобов’язання сторони за договором. Оскільки проценти нараховуються за кожний місяць користування кредитом, тому для кожної суми процентів (як боргу позичальника) встановлюється окремий строк сплати, а отже, й окремий строк позовної давності для стягнення цих окремих сум процентів.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Статтями 263, 264 ЦК України вказані випадки зупинення та переривання перебігу строку позовної давності. Суду не подано позивачем доказів наявності будь-яких із обставин, які б зупиняли чи переривали строк позовної давності для пред’явлення вимоги про стягнення процентів із 10.06.2004 року по квітень 2005 року включно. Відповідно до припису статті 265 ЦК України звернення позивача до суду із заявою про збільшення позовних вимог у справі про банкрутство підприємства не зупиняє перебіг позовної давності.

Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В процесі розгляду спору позивачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача у даній справі. Судом встановлено пропуск позивачем строку позовної давності для заявлення вимоги про стягнення процентів за користування кредитом з 10.06.2004 по 30 квітня 2005 року включно, та позивачем не вказано поважних причин пропуску ним строку позовної давності для стягнення процентів за вказаний період. Отже, у задоволенні позову в частині стягнення 17 510, 47 доларів США процентів необхідно відмовити.

Таким чином, обгрунтованою та законною є вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом в період з 01.05.2005 року по 21.05.2008 року в сумі 60 397,57 доларів США. Такий період є обґрунтованим, оскільки за користування кредитом протягом травня 2005 року відповідач повинен був сплатити проценти 26-го травня 2005 року і прострочення сплати настало із 27 травня 2005 року, а позовна заява позивача у даній справі зареєстрована у канцелярії суду 26 травня 2008 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності для стягнення про ентів за травень 2005 року.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем процентів суд вважає безпідставними та необґрунтованими, виходячи із наступного.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони не змінювали умови кредитного договору в частині нарахування та сплати процентів за користування кредитом, за якими проценти повинні сплачуватися до повного погашення заборгованості по кредиту (пункт 4.10. договору).

Згідно статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашеними вимогами кредиторів є задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, зокрема заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону вважаються погашеними.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону про банкрутство грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами. Про те, що заявлені позивачем додаткові вимоги відносяться до поточних, вказано також в ухвалі суду від 14 березня 2005 року, на яку посилається відповідач (а.с. 28), та суд одночасно звертає увагу на те, що судом було відмовлено позивачу у задоволенні заявлених вимог з тих підстав, що Приватбанк не має права на збільшення кредиторських вимог, оскільки не являється ініціюючим кредитором.

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів є зупиненням виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких на став до дня введення мораторію.

Тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість, але не на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені в статті 12 Закону.

Таким чином, поточні вимоги кредиторів боржника перебувають у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Такі вимоги погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені Законом про банкрутство для вимог конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.

Судом встановлено, що кредитний договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами. Законом не передбачено розгляду судом у справі про банкрутство заяв кредиторів з поточними вимогами до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, тому позивачем правомірно подано окрему позовну заяву.

Згідно чинного законодавства та умов кредитного договору розгляд справи про банкрутство боржника не є підставою для припинення нарахування процентів.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 603 долара США 98 центів витрат на сплату державного мита, 91 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Державного підприємства Кам’янський спиртогорілчаний комбінат (Черкаська область, м. Кам'янка, вул. Сердюка, 1, ідентифікаційний код 00376998) на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії "Черкаське головне регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, ідентифікаційний код 22792510) борг по процентах в сумі 60 397 доларів США 57 центів, 603 долара США 98 центів витрат на сплату державного мита, 91 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д.Пащенко