Постанова № 35883273, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року № 826/15632/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в скорочену провадженні

за позовом Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та

м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДДЕРЕ"

про застосування заходів реагування

На підставі ст. 183-2 КАС України, Суд розглядає справу у скороченому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДДЕРЕ" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, а саме: зупинити експлуатацію пальників інфрачервоного випромінювання та балонів скрапленого газу за адресою вул. Червоноармійська, 85/87 у місті Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач станом на час звернення до суду не виконав вимоги Припису №10/75/757П від 25.09.2013 р., що в свою чергу суперечить вимогам законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року відкрито скорочене провадження у справі, та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.

На час прийняття постанови, відповідач свого відношення до позову не висловив, хоча ухвалу суду отримав 28.10.2013 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлення на проведення перевірки №10/344 від 24 вересня 2013 року було проведено планову перевірку ТОВ «РЕДЕРЕ» стану охорони праці при експлуатації балонів скрапленого вуглеводневого газу по вул. Червоноармійській, 85/87 у м. Києві, про що складено Акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) від 25.09.2013 року №10/75/757/А.

Перевіркою виявлено порушення норм 3.1 НПАОП 0.00-1.20-98 «Правила безпеки систем газопостачання України», а саме: не розроблено проектну документацію на розміщення пальників інфрачервоного випромінювання, які використовуються для обігріву приміщення, а також порушено вимоги пункту 3.3 НПАОП 0.00-1.20-98 «Правила безпеки систем газопостачання України» - не проведено експертизу проектної документації на розміщення пальників інфрачервоного випромінювання, які використовуються для обігріву приміщення.

Також, порушено вимоги пункту 3.1 НПАОП 0.00-4.12-05 Типового положення про проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, а саме: директор ТОВ «РЕДДЕРЕ» Пахно А.М. не прийшов навчання та перевірку знань з Правил безпеки систем газопостачання України; директор ТОВ «РЕДДЕРЕ» Пахно А.М. не пройшов навчання та перевірку знань з Правил безпечної будови та експлуатації посудин, що працюють під тиском; персонал ТОВ «РЕДДЕРЕ», який експлуатує пальники інфрачервоного випромінювання, не пройшов навчання та перевірку знань з Правил безпечної будови та експлуатації посудин, що працюють під тиском.

Вказані порушення відображені в Акті від 25.09 2013 року №10/75/757/ А, підписаному представниками відповідача без зауважень.

Крім того, відповідачу 25.09.2013 року вручено припис №10/75/757/ П про усунення виявлених порушень, зазначених в розділі Акта від 25.09.2013 року №10/75/757/ А, в термін до 0.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд виходив з наступного.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 5 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Закон №877-V) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №877-V виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №408/2011 Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України. Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Держгірпромнагляд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства надзвичайних ситуацій України (МНС України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра, а також цим Положенням.

Частиною 5 статті 4 Закону №877-V встановлено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних справ щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням, застосовується скорочене провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та у строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до ст. 39 Закону України "Про охорону праці" посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Крім того, відповідно до п. 2.27 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України та уніфікованої форми Акта перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта), затвердженого наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 р. №826 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 р. за №1531/20269, заборона виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва здійснюються на підставі відповідного акта перевірки розпорядженням, форма якого наведена в додатку 5 до цього Положення.

У разі якщо перевірка суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) проводиться посадовою особою Держгірпромнагляду України самостійно, заборона виконання робіт чи виробництва, обмеження виробництва суб'єкта господарювання в цілому або на виробничому об'єкті здійснюється шляхом надання суб'єкту господарювання відповідного розпорядження за підписом посадової особи Держгірпромнагляду України, яка здійснювала перевірку.

Заборона виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва в цілому суб'єкта господарювання за результатами перевірки, яка проводиться спеціально створеною комісією, а також заборона під час такої перевірки виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва на виробничому об'єкті суб'єкта господарювання, яка тягне за собою зупинення (призупинення) робіт у цілому підприємства, здійснюється шляхом надання суб'єкту господарювання розпорядження за підписом заступника Голови Держгірпромнагляду України або начальника (заступника начальника) територіального органу Держгірпромнагляду України.

У разі якщо виявлені порушення несуть безпосередню загрозу життю працівників, що потребує негайного зупинення робіт або виробництва чи їх обмеження, керівник (заступник керівника) або уповноважена особа суб'єкта господарювання на вимогу і в присутності посадової особи Держгірпромнагляду України повинен негайно припинити або обмежити ці роботи (виробництво).

При цьому в акті перевірки зазначається відповідний запис та проставляється фактичний час зупинення або обмеження робіт (виробництва).

У разі відмови суб'єкта господарювання від вжиття негайних заходів щодо зупинення робіт (виробництва) або їх обмеження на вимогу посадової особи Держгірпромнагляду України в акті перевірки зазначається відповідний запис (п. 2.30).

В контексті з вищевикладеним, слід зазначити, що п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, на підставі якого звертається позивач з даним адміністративним позовом передбачає застосування скороченого провадження в адміністративних справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач, звертаючись до суду на підставі вказаної вище норми Кодексу адміністративного судочинства України не зазначив, якою саме правовою нормою законодавства України закріплено виключне право суду на застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинки робіт на об'єкті "Комплекс будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та паркінгом 2 черга будівництва" по вул. Воскресенська, 7 у м. Києві, а саме: експлуатацію електроінструментів та запобіжних поясів, що не пройшли періодичної перевірки, виконання будівельно-монтажних робіт, ходіння та знаходження працівників у місцях, де захисне та сигнальне огородження не відповідає нормативній документації, а також місцях з незакритими технологічними отворами на поверхах будинків.

Як слідує з наведених вище норм Закону України "Про охорону праці" та Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України та уніфікованої форми Акта перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта), такий обмежувальний захід як зупинення виробництва може бути вжитий посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Крім того, суд зауважує, що пункт 5 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України доповнений Законом України від 02.10.2012 р. №5404-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України" та вступив в силу разом з набуттям чинності Кодексу цивільного захисту України.

В свою чергу, нормами Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей (п.12 ч. 1 ст. 67).

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 68).

Підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до виконання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та найму що в них перебувають (ч. 1 ст. 70).

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг, здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2 ст. 70).

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 99-102, 103, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук