Рішення № 35882470, 04.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1775/13-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.Провадження № 22-ц/780/6630/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 47 04.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач звернулась до суду та просила змінити вид стягнення з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) батька та збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 з 150 гривень до 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину, починаючи з 12.09.2013 року та до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2004 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь позивача на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 150 гривень щомісячно, починаючи з 14.03.2004 року до досягнення дитиною повноліття. На даний час син ОСОБА_3 знаходиться на «Д» обліку у лікаря педіатра Баришівської ЦРЛ та має потребу у періодичному проходженні лікування за встановленим діагнозом. На даний момент позивач тимчасово не працює та перебуває у пошуках роботи. У зв'язку з наведеним, ОСОБА_2 просить суд змінити вид стягнення з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) батька.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено вид стягнення аліментів по рішенню Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) батька. Збільшено розмір аліментів, встановлений рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з розміру 150 гривень до розміру 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину, починаючи з 12.09.2013 року та до досягнення дитиною повноліття.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що аліменти згідно рішення суду сплачуються своєчасно. На даний час ОСОБА_1 зареєстрований у центрі зайнятості як безробітній. Крім того, на утриманні у відповідача знаходиться дружина та четверо неповнолітніх дітей. У зв'язку з цим апелянт не має можливості сплачувати аліменти у розмір і спосіб, що зазначені у позовній заяві.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 листопада 1999 року по 22 вересня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 та свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_2 (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 25.01.2001 року.

ОСОБА_3 навчається в 7-А класі Баришівського НВК «гімназія-середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів», що підтверджується довідкою навчального закладу.

З довідки № 345 від 12.09.2013 року лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділення Баришівської ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на «Д» обліку та потребує періодичного лікування.

Згідно довідок Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області № 643 від 28.08.2013 року та № 693 від 24.09.2013 року, ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_1 не працюють по найму і підприємницькою діяльністю не займаються на території Яблунівської сільської ради.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 180-183, 192 СК України.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до вимог ст. 183 Сімейного кодексу України визначення розміру аліментів на одну дитину визначається судом у частці від заробітку або доходу відповідача.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 184 СК України - якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом про визначення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, ОСОБА_2 не надала жодних доказів, які підтверджують той факт, що ОСОБА_1 має стабільний дохід, працює та отримує заробітну плату. Крім того, відсутні докази того, що змінився матеріальний стан платника чи отримувача аліментів, а також стан здоров'я когось з них.

Ухвалюючи рішення часткове задоволення позову суд першої інстанції не врахував зазначену обставину та помилково дійшов висновку про зміну виду стягнення з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 18 жовтня 2013 року зареєстрований у Солом'янському районному центрі зайнятості населення м. Києва, як безробітній (а.с.57). Сімейний стан платника аліментів змінився, а саме після стягнення з нього аліментів в нього народилось ще двоє дітей.

Надана суду довідка поліклінічного відділення Баришівської ЦРЛ про захворювання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на "Бронхіт, ВСД по змішаному типу, носові кровотечі" на думку колегії суду не свідчать про зміну стану здоров'я дитини, оскільки зазначена довідка не містить даних про час захворювання і як пояснила позивач в судовому засіданні зазначені хвороби були в наявності на момент присудження аліментів в 2004 році.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 СК України - той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Позовна заява не містять вимог про стягнення з відповідача додаткових коштів, що викликано особливими обставинами, а саме захворюванням дитини.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухваливши рішення про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, суд проігнорував зазначені вимоги закону та вимоги позивача, яка фактично просила суд стягнути 1/4 частину заробітку.

Тобто суд вийшов за межі позовних вимог та ухвалив рішення про яке його взагалі ніхто не просив.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.