Рішення № 35882159, 06.12.2013, Миронівський районний суд Київської області

06.12.2013 Єдиний унікальний № 371/1650/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2013 року м. Миронівка № 371/1650/13-ц

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.

при секретарі Січкаренко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 30 жовтня 2006 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № К2S4RX02380046, за умовами якого банк зобов»язався надати відповідачу кредитні кошти на придбання певного майна в сумі 2277 гривень, а відповідач зобов»язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти, виходячи зі ставки 12 % в рік. В порушення зобов'язань за договором станом на 16 травня 2013 року відповідач допустив заборгованість по сплаті кредиту в сумі 2277 гривень, по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 10890 гривень 62 копійки, заборгованість за комісіями в сумі 437 гривень 16 копійок, йому нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором в сумі 14719 гривень 3 копійки, а також штрафи: фіксована частина - 500 гривень та процентна складова - 1416 гривень 19 копійок. Просив стягнути з відповідача в примусовому порядку заборгованість за договором кредиту та понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, в наданій суду заяві просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки до суду не повідомив.

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач не з»явився до суду, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надав, враховуючи правила ст.ст. 157, 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

За положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов»язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов»язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Матеріалами справи встановлено, що 30 жовтня 2006 року відповідач звернувся із заявою про надання кредитних коштів до ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого являється позивач, того ж дня між ним та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № К2S4RX02380046, предметом якого є надання споживчого кредиту строком на один рік.

Умови та порядок надання кредиту передбачені Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

Відповідно до Умов відповідач зобов'язаний був використати кредит на цілі, зазначені у заяві, погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви, сплатити відсотки за користування кредитом, сплатити банку винагороду у строки та розмірі згідно тарифів, заяви та умов, комісії. Порядок розрахунків визначений розділом 4 Умов.

Пунктом 5.1 передбачено сплату пені в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні, за кожний день прострочки платежу. За п. 5.3 при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України зобов»язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Умов надання споживчого кредиту банк надав відповідачу кредитні кошти на придбання майна (послуг) в сумі 2277 гривень згідно з переліком, що зазначений у рахунку № ky01-01577 від 30 жовтня 2006 року.

Кредит в сумі 2277 гривень був наданий відповідачу шляхом перерахування коштів на рахунок торгівельно-сервісного підприємства ТОВ «Карна». Вказані обставини підтверджуються рахунком № ky01-01577 від 30 жовтня 2006 року.

Відповідач отримав майно від постачальника ТОВ «Карна», про що свідчить видаткова накладна № № ky01-1467 від 30 жовтня 2006 року, копія якої додана до матеріалів справи.

З часу укладення договору відповідач не провів жодної оплати по кредиту.

Порушуючи зобов'язання за договором кредиту, станом на 16 травня 2013 року відповідач допустив заборгованість за кредитом в сумі 2277 гривень, за відсотками за користування кредитом в сумі 10890 гривень 62 копійки, по комісії в сумі 437 гривень 16 копійок, йому нарахована пеня у зв»язку з несвоєчасною сплатою кредиту та відсотків в сумі 14719 гривень 3 копійки, а також штраф в сумі 500 гривень та 1416 гривень 19 копійок. Загальна сума заборгованості за кредитним договором з врахуванням основного боргу та інших нарахувань складає 30240 гривень.

Розрахунки позивача підтверджені розрахунком заборгованості, доданим до матеріалів справи.

Таким чином, відповідач допустив неналежне виконання умов, визначених змістом зобов"язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 цього Кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч. 1 ст. 264 цього Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Пунктом 3.3.3. Умов надання споживчого кредиту прописано право банку достроково витребувати всю суму заборгованості у випадку невиконання позичальником своїх обов'язків, а тому відрахування строку позовної давності за кредитом починається з часу, коли кредитор власне дізнався про припинення платежів і мав можливість скористатися цим правом.

Враховуючи визначені змістом кредитного договору строки виконання зобов»язання (з 20 по 25 число кожного місяця) та зміст розрахунку заборгованості, початок перебігу строку позовної давності почався з 26 листопада 2006 року, коли відповідач допустив невиконання зобов»язань за договором, і до пред»явлення позову не переривався.

Позовна заява до суду подана 29.08.2013 року, що підтверджено відміткою на реєстраційному штампі суду, на якому зазначено дату надходження матеріалу в суд згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції.

Таким чином, згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України, відповідно до якого зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (зокрема стягнення неустойки), позивач звернувся до суду з позовом після спливу встановлених законом строків позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечень на позов та заяву про застосування позовної давності не подав.

Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

У задоволенні позову необхідно відмовити з підстави спливу строків позовної давності.

Ст. 259 ч. 1 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонам встановлено тривалістю п'ять років, що відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Такі умови не є підставою для висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженої сторонами позовної давності.

Стверджувати, що сторони досягли згоди та уклали договір в якому передбачили, що позовна давність, встановлена законом, збільшена за домовленістю сторін до 5 років, не можливо, виходячи з наступного.

Така домовленість, встановлена Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), не може бути прийнята судом до уваги, оскільки позивачем не подано доказів про те, що саме із цими Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) був ознайомленаий відповідач по справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 256-259, 261, 264, 525, 526, 610, 611, 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 224 - 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя підпис Л.О.Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О.Капшук