Ухвала суду № 35880724, 09.12.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7313/13-к Провадження №11-кп/773/237/13 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М.С. Категорія: ст. ст. 121 ч.1, 296 ч.1 КК УкраїниДоповідач: Хомицький А. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області у складі:

головуючого судді - Хомицького А.М.,

суддів - Гапончука В.В., Польового М.І.,

при секретарі - Митюк О.В.,

за участю прокурора - Плечій О.М.,

потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_1 та старшого прокурора прокуратури м.Луцька Балас К.В. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, з вищою освітою, приватний підприємець, уродженець та житель АДРЕСА_1, розлучений, має малолітню дитину, раніше не судимий, -

засуджений за ч.1 ст. 296 КК України на 1 (один) рік обмеження волі, за ч.1 ст. 121 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 визначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишено попередній - у виді застави в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн., залишивши покладені на нього ухвалою суду від 25 грудня 2012 року обов'язки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 визначено обчислювати з часу звернення вироку до виконання, в частині взяття його під варту, зарахувавши йому в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 25.10. 2011 року по 04.11. 2011 року та з 25.10. 2012 року по 25.12.2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь Комунального закладу «Луцька міська клінічна лікарня» 1744 грн. матеріальної шкоди та в користь ОСОБА_1 3471 грн. 14 коп. матеріальної шкоди, 50 000 грн. моральної шкоди і 4 000 грн. витрат, понесених за надання правової допомоги адвокатом, а всього 57 471 (п'ятдесят сім тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 14 коп.

Вироком також вирішено долю речового доказу.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він 25 жовтня 2011 року, близько 02 год. 30 хв. - 02 год. 40 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння поблизу нічного клубу «Версаль», що по проспекту Грушевського, 2, в м. Луцьку, в присутності інших осіб, безпричинно, використавши нікчемний привід для конфлікту з іншими особами, бажаючи продемонструвати грубу силу та зневагу до оточуючих, з хуліганських спонукань вчинив умисні дії, що грубо порушують громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігнорують елементарні існуючі в суспільстві правила поведінки, моральності, добропристойності, що супроводжувались особливою зухвалістю, і полягали у застосуванні насильства до потерпілих по справі ОСОБА_6 і ОСОБА_1.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 при зазначених обставинах спочатку наніс удар кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_6, чим завдав йому фізичний біль.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_4, умисно наніс потерпілому ОСОБА_1 один удар ногою в праву частину голови, внаслідок чого спричинив тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, у вигляді черепно-мозкової травми, зламу скроневої кістки справа, гострої епідуральної гематоми справа, забою правої скроневої долі головного мозку.

У поданій на вирок апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду щодо нього скасувати, та ухвалити новий вирок, яким виправдати його за ст.ст. 121 ч.1, 296 ч.1 КК України. Посилається на те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на однобічно досліджених та неповно зібраних доказах. Зокрема, в повному обсязі судом не було досліджено та безпідставно визнано недопустимим доказом оригінал відеозапису подій, які відбувались поблизу нічного клубу «Версаль» 25 жовтня 2011 року. Даний відеозапис свідчить про те, що він є потерпілим у справі, оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 викрали в нього мобільний телефон і нанесли йому тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв'язку з чим він потребує лікування за кордоном. Судом також безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотань про вилучення комп'ютерного обладнання, на якому здійснено відеозапис подій 25.10.2011 року біля клубу «Версаль», призначення експертиз, слідчих (розшукових) дій, що мають суттєве значення для об'єктивного розгляду справи.

У своїй апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 121 ч.1 КК України у виді 7 років позбавлення волі, за ст. 296 ч.1 КК України - 1 року позбавлення волі, та за сукупністю злочинів - 7 років позбавлення волі. Посилається на те, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, переховувався від органів слідства, не визнав вини у скоєному, не відшкодував завдані збитки, неодноразово висловлював на його адресу погрози.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі також просить скасувати вирок щодо ОСОБА_4 у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити новий, яким призначити йому покарання за ст.121 ч.1 КК України у виді 7 років позбавлення волі, за ст. 296 ч.1 КК України- 2 роки позбавлення волі, та за сукупністю злочинів - 7 років позбавлення волі. Посилається на те, що ОСОБА_4 вчинив злочини у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує його покарання, не сприяв розкриттю злочинів, а навпаки, переховувався від органів слідства та оголошувався у зв'язку з цим в розшук. Також суд не врахував позицію потерпілих про призначення ОСОБА_4 найбільш суворого покарання.

У своєму запереченні обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок щодо нього скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, залишивши апеляційні скарги потерпілого та прокурора без задоволення. Зазначає, що висновки апелянтів про те, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, не ґрунтуються на матеріалах справи. Крім цього, безпідставними є їх доводи про те, що він переховувався від органів слідства, оскільки у Республіку Польща він виїхав з метою лікування травм, отриманих від ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб. Також інкримінованих злочинів він не вчиняв, а його обвинувачення ґрунтується на доказах, які не є належними та допустимими.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, виклав основні доводи апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які просили вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, потерпілого ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 та прокурора, які просили скасувати вирок та ухвалити новий - з обранням обвинуваченому більш суворого покарання, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора, потерпілого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_4 до задоволення не підлягають.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч.1, 121 ч.1 КК України, ґрунтується на об'єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

Посилання засудженого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що у справі неповно і однобічно проведено судове слідство та висновки, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, є непереконливими і спростовуються сукупністю наявних доказів.

Так, згідно показань потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_1 25 жовтня 2011 року в нічний час ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння поблизу нічного клубу «Версаль», що по пр. Грушевського, 2, в м.Луцьку, в присутності інших осіб, безпричинно, після словесного конфлікту із незначного приводу, спочатку наніс удар кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_6, після чого, в той час, коли ОСОБА_1 нахилився підняти цигарку, умисно наніс останньому один удар ногою в голову, спричинивши йому тілесні ушкодження. Мобільний телефон обвинуваченого ОСОБА_4, який у останнього випав під час конфлікту, після вказаних подій підібрав ОСОБА_8 з метою віддати його правоохоронним органам та знайти завдяки телефону осіб, які їх побили.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повністю підтвердив показання потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_1 про обставини побиття останніх обвинуваченим ОСОБА_4 в нічний час 25 жовтня 2011 року поблизу нічного клубу «Версаль». Також зазначив, що коли потерпілий ОСОБА_1 лежав на землі, він забрав мобільний телефон, який знаходився біля нього, щоб з його допомогою встановити особу, яка побила потерпілого. В подальшому вказаний телефон він передав правоохоронним органам.

З показань свідка ОСОБА_10 - працівника правоохоронного органу - вбачається, що в день вчинення злочину він опитував ОСОБА_4, який пояснив йому, що дійсно в нічний час, під час конфлікту з іншими особами наніс раніше незнайомій йому особі удар ногою в голову.

Зазначенні показання потерпілих та свідків є послідовними та об'єктивно стверджуються також протоколами: пред'явлення особи для впізнання від 25.10.2011 року, в ході яких свідок ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_6 впізнали ОСОБА_4 як такого, що наніс удар ногою в голову потерпілому ОСОБА_1; відтворення обстановки та обставин події від 05.11.2011 року, в ході яких потерпілий ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_8 показали, яким чином ОСОБА_4 наносив удар потерпілому ОСОБА_1; слідчого експерименту від 18.03.2013 року з потерпілим ОСОБА_6, в ході якого встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 отримав виявлені у нього тілесні ушкодження від удару ногою в голову від обвинуваченого ОСОБА_4

Згідно висновку судово-медичної експертизи за № 1979 від 16.12.2011 року, тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, зламу скроневої кістки справа, гострої епідуральної гематоми справа, забою правої скроневої долі головного мозку, які були виявлені у потерпілого ОСОБА_1, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, і могли бути спричинені при обставинах та в строки, що зазначені в обвинуваченні.

Ці висновки експертизи, у судовому засіданні підтримала експерт Герасимюк Н.О. уточнивши, що тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілого ОСОБА_1, останній міг отримати лише в результаті прямого удару, цілком можливо при обставинах, які зазначені в обвинуваченні.

При таких обставинах суд мав достатньо підстав для визнання винним ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ст.ст.121 ч.1, 296 ч.1 КК України.

Посилання ОСОБА_4 в своїй апеляції на те, що він не переховувався від органів слідства та суду, оскільки виїхав за кордон на лікування, не заслуговує на увагу з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 після звільнення його з - під варти судом 04.11.2011 року, намагаючись уникнути відповідальності за скоєне, нікого не попереджуючи та порушуючи умови підписки про невиїзд, в той же день виїхав у Республіку Польща і знаходився там до його екстрадиції в Україну.

Згідно довідок про працевлаштування (т.1 а.к.п. 127-130) ОСОБА_4 офіційно працював у Республіці Польща, будь-яких даних про те, що він лікувався у цій країні, в матеріалах кримінального провадження немає.

Також суд, відповідно до вимог ч.2 ст. 89 КПК України, обгрунтовано визнав недопустимим доказом диск з відеозаписом камер зовнішнього спостереження бару «Версаль» за 25.10.2011 року. Вирішити питання про вилучення комп'ютерного обладнання, на якому здійснено запис цього спостереження, неможливо, оскільки у ТзОВ «Версаль» було замінено систему відеозапису, а попередня за 25.10.2011 року - відсутня. Ця обставина повідомлялася ще органу досудового розслідування (а.к.п. 120).

Суд мотивував своє рішення і про недоцільність проведення у даному провадженні фоноскопічної, почеркознавчої, додаткової судово-медичної експертиз, а також слідчих (розшукових) дій, оскільки суттєвого значення для правильного вирішення саме цього кримінального провадження вони не мають.

Постановою ст. слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 12 вересня 2013 року закрито за відсутністю події кримінального правопорушення кримінальне провадження № 12012020010000170, внесене до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 про вчинення відносно нього злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Дана постанова слідчого залишена в силі ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Волинської області від 28 жовтня 2013 року, яка є остаточною і оскарженню не підлягає.

Отже посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 викрали в нього мобільний телефон і нанесли йому тілесні ушкодження, було ретельно перевірено в ході судового слідства та правильно розцінено як намагання ним уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини, про що обґрунтовано зазначено у вироку суду.

Правильно зазначив у вироку суд першої інстанції і те, що наявність тілесних ушкоджень і в ОСОБА_4 не свідчить про те, що він не вчиняв інкримінованих йому злочинів.

На підставі наведеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 121 та ч.1 ст.296 КК України, що не оспорюється в апеляціях потерпілого та прокурора.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії тяжких та невеликої тяжкості, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.

Зокрема, суд першої інстанції врахував наявність обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, а також відсутність обставин, які пом'якшують його покарання, позицію потерпілих про обрання обвинуваченому суворого покарання, тому обґрунтовано обрав ОСОБА_4 покарання у виді реального позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також врахувавши практично і всі обставини у кримінальному провадженні, на які посилаються в своїх апеляційних скаргах потерпілий та прокурор, суд призначив ОСОБА_4 покарання, яке відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і не є надто м'яким.

Із урахуванням наведеного, підстав для скасування вироку, про що ставиться питання в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_1 та прокурора, колегія суддів не вбачає.

Що стосується питання зарахування у строк відбуття покарання ОСОБА_4 часу перебування його під вартою у Республіці Польща, що виникло лише під час розгляду справи в апеляційній інстанції, ця обставина також не є підставою для скасування вироку суду першої інстанції і при її підтвердженні може бути вирішена у порядку виконання вироку.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_1 та старшого прокурора прокуратури м.Луцька Балас К.В. залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2013 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Судді:

В.В.Гапончук М.І. Польовий А.М.Хомицький