Рішення № 35879491, 10.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2013 Справа № 905/4139/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Торговий дом Астрон», м. Краматорськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м. Київ

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 277045,56грн., заборгованість по відшкодуванню за послуги теплопостачання у розмірі 56861,84грн., пені в сумі 9886,49грн., 3% річних в сумі 8062,39грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чорнопис А.І. - за довіреністю;

від відповідача: Філіпський С.І. - за довіреністю;

По справі була оголошена перерва з 22.10.2013р. на 14.11.2013р. на 09год. 10хвил., з 14.11.2013р. на 21.11.2013р. на 09год. 40хвил. та з 21.11.2013р. на 10.12.2013р. на 09год. 10хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Приватним акціонерним товариством «Торговий дом Астрон», м. Краматорськ до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Київ в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 277045,56грн., заборгованості по відшкодуванню за послуги теплопостачання у розмірі 56861,84грн., пені в сумі 9886,49грн., 3% річних в сумі 8062,39грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.02.2008р., відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та інших, передбачених договором платежів, однак у встановлений строк та належним чином його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 277045,56грн., заборгованість по відшкодуванню за послуги теплопостачання у розмірі 56861,84грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 9886,49грн., 3% річних в сумі 8062,39грн.

29 липня 2013р. позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивачем була донарахована заборгованості за червень 2013р. в сумі 29498,40грн., у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 285912,78грн., заборгованість по відшкодуванню за послуги теплопостачання у розмірі 56861,84грн., пеню в сумі 9886,49грн. та 3% річних в сумі 8062,39грн.

16 вересня 2013р. позивачем вдруге була надана заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 289848,31грн., заборгованість по відшкодуванню за послуги теплопостачання у розмірі 56861,84грн., пеню в сумі 11308,98грн. та 3% річних в сумі 8062,39грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст.22 ГПК України та підлягає задоволенню.

Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 289848,31грн., заборгованості по відшкодуванню за послуги теплопостачання у розмірі 56861,84грн., пені в сумі 11308,98грн. та 3% річних в сумі 8062,39грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.07.2013р. проти позову заперечував у повному обсязі. Відповідач зазначив, що позивачем неправомірно нарахована сума заборгованості із застосуванням пунктів 4.2., 4.3. договору, оскільки між сторонами була укладена додаткова угода, за приписами якої сторони домовилися до кінця строку оренди застосовувати іншу ціну оренди - 90,00грн. за 1 кв.м. без коригування розміру орендної плати на коефіцієнт інфляції, у зв'язку із чим ПАТ «Кредитпромбанк» не має заборгованості перед позивачем. Щодо заявленої заборгованості за комунальні послуги відповідач також заперечує проти цих вимог, у зв'язку із неврученням позивачем рахунків на сплату наданих послуг. У відзиві від 29.08.2013р. відповідач також заперечував проти позовних вимог та вдруге наполягав при розрахунку орендної плати на застосуванні додаткової угоди від 01.01.2011р., якою було зменшено суму орендної плати. Крім того відповідач зазначає, що позивачем при розрахунку суму орендної плати невірно застосовані положення Методики розрахунку й порядку використання плати за оренду майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 щодо індексування суми орендної плати на коефіцієнт інфляції.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області, у зв'язку із обранням судді Сгара Е.В. суддею Донецького апеляційного господарського суду, справу №905/4139/13 було передано на автоматичний розподіл, за результатами якого справу передано на розгляд судді Тоцькому С.В.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2013р. було розглянуто та задоволено заяву ПрАТ «Торговий дом Астрон» та замінено неналежного відповідача по справі Донбаську філію Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» м. Донецьк, у зв'язку із припиненням діяльності філії на належного - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» м. Київ, код ЄДРПОУ 21666051.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами, з боку відповідача зауважень до цього клопотання до суду не надходило.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України (від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представників сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Акціонерним товариством закритого типу «Торговий дом Астрон» (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (Орендар) 01 лютого 2008р. був укладений договір №21 оренди нежилих приміщень для розміщення банківської установи.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець зобов'язувався передати Орендареві в термінове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Краматорськ вул. Боровського, 1, які складається з: кімнати №115 площею 149,9кв.м., кімнати №116 площею 38,3кв.м. Загальна площа складає 188,2кв.м.

Відповідно до п. 1.5. договору приміщення передаються Орендодавцем Орендарю у користування на період з 01.02.2008р. по 05.01.2011р., в порядку та на умовах зазначених в цьому договорі.

За приписами п.2.1. договору приміщення передаються Орендареві в користування (оренду) після виконання сторонами умов п.3.1. договору за актом прийому-передачі.

Згідно п.4.1. договору нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення. Пунктом 4.2. договору встановлено, що вартість оренди вказана без врахування вартості комунальних послуг. Орендна плата на день укладання цього договору становить 96,37грн. у т.ч. ПДВ 16,06грн. за 1кв.м. Загальна місячна орендна плата за все орендоване приміщення становить 18135,92грн. у т.ч. ПДВ 3022,49грн.

За умовами п.4.3. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на коефіцієнт інфляції наростаючої з початку року відповідно до Методики розрахунку й порядку використання плати за оренду майна, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995р.

Орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок Орендодавця, зазначений у даному договорі, у строк до 10 числа поточного місяця авансовим платежем за поточний місяць(п.4.5. договору). Орендар відшкодовує Орендодавцеві у строк до 20 числа місяця наступного за звітним після пред'явлення рахунку Орендодавцем витрати за комунальні послуги (вода, каналізація, енергопостачання, теплова енергія й т.п.) за попередній місяць за фактичними даними приладів обліку або розрахунковим шляхом пропорційно орендованої площі. (п.4.6. договору).

Орендар відповідно до умов п.5.3.4. договору зобов'язався здійснювати всі необхідні платежі, передбачені даним договором пов'язані з орендою приміщення, витратами за комунальне обслуговування , страхові платежі та й інше.

За прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктами 4.5., 4.6., 3.1., 3.3. договору, Орендар сплачує Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення(п.10.4. договору).

Відповідно до п.12.2. договір діє з моменту його підписання і до 05.01.2011р., а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати та інших платежів - до повного виконання зобов'язання.

Пунктом 12.4. договору встановлено, що керуючись пунктами 1.6, 12.2.1 цього договору, сторони укладають договір оренди на наступний період на умовах передбачених даним договором. При цьому базовим розміром орендної плати наступного договору оренди вважається розмір орендної плати станом на перше число останнього місяця дії попереднього договору оренди приміщення з урахуванням зміни розміру орендної плати на підставі пунктів 4.3., 4.4. цього договору.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

01 лютого 2008р. до укладеного договору між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Артемівськ, вул. Боровського, 1, загальною площею 188,2кв.м.

01 вересня 2010р. між сторонами була укладена Додаткова угода, відповідно до якої з метою протидії негативним наслідкам фінансової кризи та для вдосконалення взаємовідносин між сторонами в умовах скрутного фінансового становища, керуючись п.12.14 вищезазначеного договору п.4.14 було викладено в наступній редакції: «Антикризова ціна оренди» - розмір плати за оренду, що застосовується сторонами в період з першого вересня 2010р. до тридцять першого грудня 2010р.

Відповідно до п.4.16. договору в період дії «Антикризової ціни оренди» з першого вересня 2010р. дол. Тридцять першого грудня 2010р. розмір оренди складає: плата за оренду у розмірі 90,00грн., за об'єкт оренди, загальний розмір орендної плати в місяць складає 938,00грн.

Ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє до 31.12.2010р. Умови цієї угоди розповсюджуються на правовідносини, що склалися з 01.09.2010р.

Сторони домовилися, що зміна розміру плати за оренду та інші положення договору оренди нежитлових приміщень для розміщення банківської установи від 01.02.2008р. після закінчення строку, на який укладена ця додаткова угода (строк дії «Антикризової ціни оренди) не потребує укладання окремої додаткової угоди і змінюється автоматично, шляхом вступу в дію п.п. 4.2., 4.3., 4.4., 4.5., 4.8., договору оренди.

01 січня 2011р. між сторонами була укладена Додаткова угода, відповідно до якої з метою протидії негативних наслідків фінансової кризи та для вдосконалення взаємовідносин між сторонами в умовах скрутного фінансового становища п.4.14 було викладено в наступній редакції: «Антикризова ціна оренди» - розмір плати за оренду, що застосовується сторонами в період з першого січня 2011р. по п'яте січня 2011р.

Пункт 4.16 сторонами викладено наступним чином: в період дії «Антикризової ціни оренди» з першого січня 2011р. до п'ятого січня 2011р. розмір оренди за об'єкт оренди складає: плата за оренду у розмірі 90,00кв.м. за 1кв.м. об'єкту оренди. Загальний розмір орендної плати за місяць за об'єкт оренди загальною площею 188,2кв.м. складає 16938,00грн.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди в період дії «Антикризової ціни оренди» положення п.4.2., 4.3., 4.4. договору №1 від 01.02.2008р. не застосовуються.

Додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

У зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором оренди позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога №573 від 16.11.2013р. про сплату заборгованості з орендної плати в сумі 195576,90грн. та заборгованості за комунальні послуги в сумі 31204,72грн.

Відтак за розрахунком позивача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з січня 2011р. по червень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає: заборгованість з орендної плати в сумі 289848,31грн., заборгованість по відшкодуванню за послуги теплопостачання у розмірі 56861,84грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 11308,98грн. та 3% річних в сумі 8062,39грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.4.5. договору, в якому передбачено, що орендна перераховується до 10-го числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди було укладено сторонами строком до 05.01.2011р. Однак після закінчення строку договору, на який його було укладено, орендар продовжував користуватися об'єктом оренди, а з боку орендодавця жодних заперечень пред'явлено не було, отже враховуючи приписи ст. 764 ЦК України та ст.284 ГК України суд дійшов висновку, що договір оренди є поновленим на строк, який раніше був встановлений договором.

Крім того, підпунктом 4.1. п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013р. визначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди нежитлових приміщень №1 від 01.02.2008р. належним чином не виконав, орендну плату за період з січня 2011р. по червень 2013р. та плату за відшкодування витрат за послуги з теплопостачання за період з листопада 2011р. по березень 2012р. та з грудня 2012р. по березень 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 289848,31грн. та заборгованість, за комунальні послуги в сумі 56861,84грн. що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 289848,31грн. та заборгованості за відшкодування витрат за послуги з теплопостачання в сумі 56861,84грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, що при розрахунку орендної плати позивачем неправомірно застосовані п. 4.2., 4.3. договору оренди, оскільки в цей період діяли умови додаткових угод від 01.09.2010р. та від 01.01.2011р. за умовами яких була застосована антикризова ціна у розмірі 90,00грн. за 1 кв.м. і без коригування на коефіцієнт інфляції судом не приймається з огляду на наступне.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 01.01.2011р. сторони доповнили договір оренди пунктом 4.14 наступного змісту: «Антикризова ціна оренди» - розмір плати за оренду, що застосовується сторонами в період з першого січня 2011р. по п'яте січня 2011р. Крім того в п. 3 додаткової угоди передбачено, що вона набирає чинності з дати підписання її сторонами та діє до 05.01.2011р. Тобто строк застосування антикризової ціни був обмежений сторонами у п'ять днів до 05.01.2011р., а не до кінця строку оренди як зазначив відповідач. Після закінчення строку дії договору оренди №1 від 01.02.2008р. він був автоматично продовжений на підставі ст.764 ЦК України та 284 ГК України на такий самий строк та на тих самих умовах.

Отже за висновком суду позивачем правомірно нараховувалася орендна плата з урахуванням п. 4.2., 4.3. договору оренди.

Заперечення відповідача, що при розрахунку суми заборгованості позивачем неправомірно розмір орендної плати за кожний наступний місяць проіндексований на коефіцієнт інфляції наростаючої з початку року та не застосована Методика розрахунку й порядку використання плати за оренду майна, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995р. як передбачено договором також не приймаються судом з огляду на наступне.

За приписами п.4.3. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на коефіцієнт інфляції наростаючої з початку року відповідно до Методики розрахунку й порядку використання плати за оренду майна, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995р.

Як вбачається з п.1 Методики її розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці)* та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 ст.179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до приписів ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно приписів частини 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Необхідно зазначити, що зміст договору саме і складається з пунктів договору, в яких відповідно до вимог діючого законодавства сторони обумовлюють свої права та обов'язки, домовляються щодо предмету договору, строку на який укладається договорів, ціна, згідно якої надаються та отримуються речі або послуги, умови щодо здійснення розрахунків між сторонами за отриману річ та інші умови договору.

Тобто сторонами в умовах п.4.3. договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на коефіцієнт інфляції наростаючої з початку року. Одночасне посилання в п.4.3. договору на Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу за висновку суду є безпідставним, оскільки спірний об'єкт оренди є приватною власністю позивача.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснений розрахунок орендної плати на підставі пунктів 4.2., 4.3. договору відповідно до яких розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на коефіцієнт інфляції наростаючої з початку року.

Заперечення відповідача щодо несплати ним комунальних послуг, оскільки позивачем не були вручені відповідачеві рахунки для відшкодування витрат за опалення судом також не приймаються, оскільки відсутність рахунків не звільняє відповідача від виконання обов'язків по відшкодуванню витрат за послуги теплопостачання відповідно до умов договору та вимог закону. За приписами ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відсутність рахунків не звільняє відповідача від виконання обов'язків по оплаті до умов договору та вимог закону. Зазначена правова в позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. по справі 5004/689/12.

Отже не пред'явлення позивачем рахунку на відшкодування витрат за комунальні послуги не звільняє відповідача від виконання свого зобов'язання по спірному договору.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8062,39грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 8062,39грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 8975,04грн. та пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг в сумі 2333,94грн., всього в сумі 11308,98грн. на підставі умов п.10.4 договору оренди суд задовольняє ці вимоги частково з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 8975,04грн. суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню повністю. Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг в сумі 2333,94грн. суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та підлягає задоволенню частково в сумі 911,45грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11-16, 202, 509, 527, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-629, 632, 759, 761, 762-764 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 179, 193, 216-218, 230, 284, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 24, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Торговий дом Астрон», м. Краматорськ до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м. Київ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 289848,31грн., заборгованості по відшкодуванню за послуги теплопостачання у розмірі 56861,84грн., пені в сумі 11308,98грн. та 3% річних в сумі 8062,39грн., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (01014, м. Київ, б-р Дружби народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051) на користь Приватного акціонерного товариства «Торговий дом Астрон» (84301, м. Краматорськ, вул. Двірцева, 6, п/р №26008198019601 у Донбаській філії ПАТ «Кредитрпомбанк», м. Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 20387067) заборгованість з орендної плати в сумі 289848,31грн., заборгованість по відшкодуванню за послуги теплопостачання у розмірі 56861,84грн., пеню в сумі 9886,49грн., 3% річних в сумі 8062,39грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 7293,08грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.12.2013р.

Суддя С.В. Тоцький