Рішення № 35877568, 05.12.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2013 Справа № 907/1134/13

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Факторімпекс", смт. Чинадієво Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Надія", м. Свалява Закарпатської області про стягнення заборгованості на суму 2069,50 грн.,

за участю представників:

позивача - Бахтин В.В., ліквідатор;

відповідача - Данайканич М.М., представник за довіреністю

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, оскільки відповідач не сплатив у повному обсязі вартість поставлених йому на протязі 2008р. товарів (відходи), у результаті чого виникла заборгованість на суму 2069,50 грн..

Відповідач письмовим відзивом та представник його у ході судового розгляду заперечує проти позову, хоча не заперечує фактичних обставин виникнення заборгованості, про яку йдеться у позові. Вважає, що з урахуванням того, що позивач на протязі 2011р., одержавши від відповідача букову заготовки загальною вартістю 11908,00 грн. для здійснення просушки, не повернув відповідачеві зазначену продукцію, у господарських відносинах сторін боржником є позивач на суму 9839,00 грн. Крім того, заявляє про застосування позовної давності до спірних відносин.

Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, заперечує посилання відповідача про сплив строку позовної давності щодо вимог, які є предметом спірних відносин, заперечує також проти можливості здійснення зустрічного зарахування вимог відповідача з огляду, зокрема, на те, що позивач перебуває у процедурі банкрутства.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду справи, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивач на протязі 2008р. здійснив поставку товарів (відходи) відповідачеві за товарно-транспортними накладними №№ 444, 446, 452, 455, 464, 467, 487, 494 на загальну суму 2069,50 грн.

20.02.12 позивач надіслав відповідачеві вимогу про оплату поставки на зазначену суму.

Відповідач не сплатив вартість поставлених товарів, натомість листом від 22.02.12 повідомив про наявність заборгованості позивача перед ним на суму 9839,30 грн., яка є різницею вартості неповернутих позивачем поставлених йому на протязі 2011р. для здійснення просушки букових заготовок вартістю 11908,80 грн. та заборгованості відповідача на суму 2069,50 грн. перед позивачем, що є предметом даного спору.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неоплати поставлених йому товарів.

Спірні відносини сторін з огляду на їх предмет регулюються приписами ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України (ЦКУ) щодо загальних умов виконання зобов'язань та строків виконання зобов'язань та ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України (ГКУ) щодо господарських, майново-господарських зобов'язань та загальних умов їх виконання.

За змістом наведених норм ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом наведених норм ГКУ господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання; майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи встановлено, що спірні відносини у даній справі виникли між сторонами як суб'єктами господарювання внаслідок здійснення ними господарських операцій, за змістом яких позивач на підставі товарно-транспортних накладних поставив відповідачеві, а відповідач прийняв товари на загальну суму 2069,50 грн., вимогу про оплату яких позивач пред'явив 20.02.12 без зазначення строку оплати, відповідачем у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги оплата не здійснена, внаслідок чого виникла його заборгованість на суму 2069,50 грн.

Відповідачем у ході судового розгляду не заперечуються фактичні обставини справи щодо поставки йому позивачем товарів на суму 2069,50 грн. та неоплати їх вартості, відтак з огляду на вищевикладені приписи цивільного та господарського законодавства позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на здійснення ним зарахування вимог за іншими господарськими операціями сторін судом не приймається з огляду на недоведеність відповідачем законних підстав для такого зарахування. Крім того, суд приймає до уваги, що позивач перебуває у процедурі банкрутства, що обумовлює спеціальний порядок пред'явлення та розгляду вимог його кредиторів

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на сплив трьохрічного строку позовної давності судом також не приймається, оскільки такий строк за спірними вимогами позивача почався лише після спливу 7 днів від дня пред'явлення ним вимоги від 20.02.12 та не закінчився станом на час пред'явлення позову.

За змістом ст.ст. 44-49 ГПКУ судові витрати сплачені позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 32, 33, 43, 44-49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Надія" (89300 Закрпатська область, м. Сваляв, вул. Робітнича, 1"А", код ЄДРПОУ 20465528) на користь відкритого акціонерного товариства „Факторімпекс" (89640 Закрпатська область, смт. Чинадієво, вул. Попова, 7, код ЄДРПОУ 00310189) заборгованість на суму 2069, 50 грн. (дві тисячі шістдесят дев"ять грн. 50 коп.) та у відшкодування судових витрат - суму 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення виготовлено та підписано 9.12.13.

Суддя Ушак І.Г.