Рішення № 35877474, 03.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2013 Справа № 13/49

Колегія суддів господарського суду Донецької області, у складі головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Риженко Т.М. та судді Малікової Е.І., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета", Донецька обл., м. Ясинувата,

до відповідача Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук", Донецька обл., с.Піски,

про стягнення 176' 633грн. 59коп.

За участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

в судовому засіданні 16.06.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України

оголошувалася перерва до 24.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Мале приватне виробничо-комерційне підприємство „Бета", Донецька обл., м.Ясинувата звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук", Донецька обл., с.Піски про стягнення 176633грн. 59коп., що складається з суми основного боргу у розмірі 160248грн.22коп., інфляційних втрат у розмірі 13468грн.91коп., 3% річних у розмірі 2916грн.46коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару б/н від 22.06.2010р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 24.06.2011р. суд зупинив провадження по справі на строк до завершення розгляду справи №39/83пд за позовом Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук", Донецька обл., с. Піски до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета", Донецька обл., м. Яснувата про визнання договору від 22.06.2010р. недійсним і набуття відповідним судовим актом законної сили.

Ухвалою від 29.10.2013р. суд поновив провадження по справі та призначив до розгляду на 07.11.2013р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 07.11.2013р. призначено колегіальний розгляд справи №13/49 у складі головуючого судді Макарової Ю.В., судді Риженко Т.М. та судді Малікової Е.І.

У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання 07.11.2013р. та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 29.10.2013р., суд ухвалою від 07.11.2013р. відклав розгляд справи на 03.12.2013р.

Сторони в судове засідання 03.12.2013р. своїх представників не направили, вимоги ухвали суду від 07.11.2013р. не виконали.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про отримання ухвал суду від 29.10.2013р. про поновлення провадження по справі та від 07.11.2013р. про відкладення розгляду справи, що унеможливлює порушення їх прав в цій частині.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відсутність представників сторін в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представників сторін згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представників сторін.

Ухвалою від 07.11.2013р. участь представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

22.06.2010р. між Малим приватним виробничо-комерційним підприємством „Бета" (постачальником) та Державним підприємством „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук" (покупцем) був укладений договір поставки б/н (далі-договір), згідно із яким постачальник зобов'язується здійснити постачання сільськогосподарських запасних частин, масел та смазок (надалі за текстом-товар) для ремонту та обслуговування зернозбиральної техніки: комбайнів марок Claass 106, Claass228, F-516, F-517, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору сума договору складає 200000грн.00коп., у т.ч. ПДВ 20% - 33333грн.33коп.

Згідно із п. 3.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30-ти банківських днів з моменту виставлення постачальником відповідного рахунку.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові посилається на те, що здійснив поставку обумовленого договором товару відповідачу загальною вартістю 160248грн.22коп. відповідно до наступних видаткових накладних: №488 від 30.06.2010р. на суму 44848грн.18коп., №497 від 19.07.2010р.на суму 1350грн.00коп., №498 від 19.07.2010р. на суму 19731грн.24коп., №566 від 30.07.2010р. на суму 75097грн.20коп., №567 від 30.07.2010р. на суму 15550грн.55коп., №569 від 30.07.2010р. на суму 566грн.05коп., №620 від 30.07.2010р. на суму 3105грн.00коп., однак відповідач не оплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 160248грн.22коп., яка в тому числі і заявлена позивачем до стягнення.

Зокрема, позивач у позові зазначає, що відповідно до ухвали господарського суду Донецької області по справі №5/68Б від 16.03.2011р. відносно відповідача було порушено справу про банкротство, однак оскільки договір на підставі якого виникло зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості був укладений після порушення справи про банкрутство та за його умовами зобов'язання з оплати поставленого товару виникло також після порушення справи про банкрутство, то спір про стягнення з відповідача заборгованості підлягає вирішенню в порядку позовного провадження за межами справи про банкрутство.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 160248грн.22коп., інфляційних втрат в розмірі 13468грн.91коп., 3% річних у розмірі 2916грн.46коп. Підставою позову є договір поставки товару б/н від 22.06.2010р.

Договір б/н від 22.06.2010р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Доказів того, що вказаний договір визнавався недійсним, матеріали справи не містять.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення господарського суду Донецької області по справі №39/83пд від 08.08.2011р. у позовних вимогах Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук", Донецька обл., с.Піски, до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета", Донецька обл., м. Ясинувата, про визнання договору поставки б/н від 22.06.2010р. недійсним відмовлено. Означене рішення набрало законної сили 22.08.2011р.

Згідно з наявною в матеріалах справи ухвалою від 05.05.2011р. по справі №5/68б, ухвалою господарського суду Донецької області від 12.04.2010р. за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ясинуватському районі, м. Авдіївка порушена справа про банкрутство Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук", с. Піски, на підставі ст.ст. 1, 6, 7, 8, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Договір, на підставі якого виникло зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості, був укладений після порушення справи про банкрутство, а отже зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару виникло після порушення справи про банкрутство.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За приписами ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Виходячи з інформації, що міститься в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду", доступ до якої має суд, 05.05.11р. господарським судом Донецької області відкрита по справі №5/68б процедура санації боржника Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук", с. Піски строком на дванадцять місяців, ухвалою від 10.11.11р. затверджений план санації, ухвалою від 24.09.12р. продовжений строк процедури санації по справі № 5/68б на шість місяців.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у виконання договору № б/н від 22.06.2010р. за видатковими накладними: № 488 від 30.06.2010р., №497 від 19.07.2010р., №498 від 19.07.2010р., №566 від 30.07.2010р., №567 від 30.07.2010р., №569 від 30.07.2010р., №620 від 30.07.2010р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 160248грн.22коп. Спірні накладні скріплені підписами та печатками обох сторін без будь-яких заперечень. Отже, продаж товару фактично відбувся.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №б/н від 22.06.2010р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30-ти банківських днів з моменту виставлення постачальником відповідного рахунку.

В матеріалах справи містяться надані позивачем у підтвердження своїх вимог рахунки на оплату товару за кожною спірною видатковою накладною, а саме: №350 від 30.06.2010р. на суму 44848грн.18коп., №359 від 19.07.2010р. на суму 1350грн.00коп., №360 від 19.07.2010р. на суму 19731грн.24коп., №399 від 30.07.2010р. на суму 75097грн.20коп., №400 від 30.07.2010р. на суму 15550грн.55коп., №402 від 30.07.2010р. на суму 566грн.05коп., №451 від 30.07.2010р. на суму 3105грн.00коп., загальна сума рахунків складає 160248грн.22коп. На зворотній стороні вказаних рахунків міститься напис про їх отримання з підписом від імені в.о. директора з зазначенням дати.

Факт отримання вказаних рахунків відповідачем не спростований.

Як свідчить напис на рахунках, рахунок №350 від 30.06.2010р. отриманий відповідачем 30.06.2010р.; рахунки №399 від 30.07.2010р., №400 від 30.07.2010р, №402 від 30.07.2010р., №451 від 30.07.2010р. отримані відповідачем 30.07.2010р.; рахунки №359 від 19.07.2010р. та №360 від 19.07.2010р. отримані відповідачем 19.07.2010р.

Враховуючи умови договору щодо строків оплати, граничний строк оплати рахунку №350 від 30.06.2010р. настав для відповідача 11.08.2010р., а вже з 12.08.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати рахунків: №359 від 19.07.2010р., №360 від 19.07.2010р. наступив 30.08.2010р., а вже з 31.08.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати рахунків: №399 від 30.07.2010р., №400 від 30.07.2010р., №402 від 30.07.2010р., №451 від 30.07.2010р. настав 10.09.2010р., а з 11.09.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Отже, строк оплати вартості спірного товару станом на день звернення позивача до суду для відповідача вже наступив та почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки факт отримання товару на загальну суму 160248грн.22коп. підтверджується матеріалами справи, докази оплати товару в матеріалах справи відсутні, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 160248грн.22коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2916грн.46коп., які нараховані за період з 01.08.2010р. по 01.04.2011р. на суму боргу 44848грн.18коп. та за період з 01.09.2010р. по 01.04.2011р. на суму боргу 115400грн.04коп., а також інфляційні втрати у сумі 13468грн.91коп., нараховані за період з серпня 2010р. по березень 2011р. на суму 44848грн.18коп., за період з вересня 2010р. по березень 2011р. на суму 115400грн. 04коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення інфляційних, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що заявлений до стягнення розмір інфляційних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 13468грн.91коп. підлягають задоволенню.

Суд не погоджується із початком періоду нарахування 3% річних, так як позивачем невірно визначений момент настання у відповідача прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару за усіма рахунками, оскільки як вже встановлено судом вище, граничний строк оплати товару за рахунком №350 від 30.06.2010р. настав для відповідача 11.08.2010р., а вже з 12.08.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати рахунків №359 від 19.07.2010р., №360 від 19.07.2010р. наступив 30.08.2010р., а вже з 31.08.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати рахунків №399 від 30.07.2010р., №400 від 30.07.2010р., №402 від 30.07.2010р., №451 від 30.07.2010р. настав 10.09.2010р., а з 11.09.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання. Тобто за рахунком №350 від 30.06.2010р. позивач має право нараховувати 3% річних з 12.08.2010р., за усіма іншими рахунками не раніше 11.09.2010р.

Враховуючи викладене, суд зробивши власний розрахунок 3% річних за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, в межах обраного позивачем періоду нарахування, встановив, що сума 3% річних, що підлягає задоволенню становить 2784грн.31коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні 3% річних у розмірі 132грн.15коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 530, 625, 655-697, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета", Донецька обл., м. Ясинувата, до Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук", Донецька обл., с.Піски, про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 160248грн.22коп., інфляційних втрат в розмірі 13468грн.91коп., 3% річних у розмірі 2916грн.46коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української Академії аграрних наук" (юридична адреса: 86053, Донецька обл., Ясинуватський район, с. Піски, вул. Стадіонна, буд. 15, код ЄДРПОУ 34590782) на користь Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета" (юридична адреса: 86000, Донецька обл., м. Ясинувата, вул. Некрасова, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 13479820) суму основного боргу в розмірі 160248грн.22коп., інфляційні втрати у розмірі 13468грн.91коп., 3% річних у розмірі 2784грн.31коп, витрати на оплату державного мита в сумі 17650грн.01коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235грн.82коп.

В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 03.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2013р.

Головуючий суддя Ю.В. Макарова

Суддя Т.М. Риженко

Суддя Е.І. Малікова