Рішення № 35877435, 03.12.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.13р. Справа № 904/5817/13

За позовом Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,

м. Дніпропетровськ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича спілка «Діон», с. Малозахарино, Солонянського району, Дніпропетровської області

третя особа - 1, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Київ

третя особа - 2, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Укравтодор - Державне агентство автомобільних доріг України, м. Київ

про стягнення 206 667,56 грн

Головуючий колегії Золотарьова Я.С.

Суддя Мартинюк С.В.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Галасун Г.І. - представник ( дов. № 217435 від 05.03.2013 р.)

від відповідача: Павлов А.Г. - представник ( дов № 03/01-02 від 02.08.2013 р.)

від третьої особи - 1: не з'явився

від третьої особи - 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство „Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрно - виробнича спілка „Діон" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 12/17-АД від 01.08.1999 року у розмірі 206 667,56 грн., з яких 68 806,90 грн. заборгованість з орендної плати, 2 047,69 грн. 3 % річних та 135 812,97 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт ревізії від 15.05.2013р. Згідно акту ревізії ДФІ в Дніпропетровській області було встановлено, що недонараховано орендну плату за Договором оренди нежитлових приміщень № 12/17-АД від 01 серпня 1999 р. у період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2013 року.

13.08.2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими. Так, відповідач пояснює, що у зв'язку з тим, що позивач припинив виставляти рахунки на оплату, а також враховуючи те, що позивачем не визнається право відповідача на викуп орендованого приміщення, останній дійсно нерегулярно сплачував орендну плату.

При визначенні розміру загальної заборгованості відповідача з орендної плати за період з 01.05.2012р. по 31.05.2013р. у сумі 68 806,90 грн. позивачем в розрахунку не були враховані грошові кошти у сумі 9 868,16 грн. сплачені відповідачем у якості розрахунку за оренду приміщень за квітень та травень 2013р. згідно платіжного доручення № 261 від 26.06.2013р., також, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на підставі п. 6.2. Договору № 12/17-АД пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 135 812, 97 грн. Пеня у розмірі 131 118,39 грн., як зазначає сам позивач, була розрахована в акті ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., який 15.05.2013р. було складено Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області. При цьому, в самому акті зазначається, що «враховуючи визначений п. 2 ст. 258 ЦК України термін позовної давності по відшкодуванню штрафних санкцій - 1 рік, сума пені, що може бути пред'явлена до сплати та відповідно до якої не сплив термін позовної давності становить 39 341, 74 грн.» При цьому, Державна фінансова інспекція не врахувала приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

13.08.2013 року у судовому засіданні оголошено перерву на 05.09.2013 року.

05.09.2013 року представник позивача надав у судовому засіданні заяву про уточнення позовних вимог, з якої вбачається, що позивач зменшує розмір позовних вимог, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем основного боргу у розмірі 9 060,16 грн. Тому, просить суд стягнути з відповідача 196 799,40 грн., з яких 58 938,74 грн. заборгованість з орендної плати, 2 047,69 грн. 3 % річних та 135 812,97 грн. пеня.

05.09.2013 року у судовому засіданні оголошено перерву на 20.09.2013 року.

20.09.2013 року представник позивача надав додаткові пояснення, в яких зазначає, що після реорганізації, яка відбулася у 2002 р., внаслідок якої власником нерухомого майна стало ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України", останнє передало дане нерухоме майно в господарське відання ДП „Дніпропетровський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" про що свідчать Акти передачі майна в оперативне управління: крім того, доказами всього вищенаведеного є: рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2007 р. у справі № 39/47-07 (8/399-06), постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2007р. у справі № 39/47-07 (8/399-06), постанова Вищого господарського суду України від 07.11.2007 р. у зазначеній справі. Так, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2007 р. зазначено, що суди дійшли обґрунтованого висновку, що ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" є власником і орендодавцем нежилих приміщень по вул. Паторжинського, 23, м. Дніпропетровська.

Тому, відповідно до норм цивільного законодавства (ст. 268 ЦК Української РСР - чинний на момент переходу нерухомого майна до нового власника) при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника. Оскільки новий власник нерухомого майна та орендар не тільки не заявили про припинення договору оренди, а навіть вносили зміни до даного договору у формі додаткових угод, то з 2002 року стороною Договору-Орендодавцем замість Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області є Дочірне підприємство „Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (філія „Дніпропетровський „Доркомплект").

Також, 20.09.2013 року представник позивача надав у судовому засіданні клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів до 10.10.2013 року для надання додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2013 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 10.10.2013 року та відкладено розгляд справи на 02.10.2013 року.

02.10.2013 року представник позивача надав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в якому просить суд залучити:

- Публічне акціонерне товариство „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України";

- Укравтодор - Державне агентство автомобільних доріг України;

- Державну фінансову інспекцію в Дніпропетровської області.

02.10.2013 року представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області пояснення, в яких зазначає, що оскільки Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, ч.2 ст. 793 якого передбачала обов'язкове нотаріальне посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на один рік і більше, набрав чинності з 01.01.2004р., то нотаріальне посвідчення додаткової угоди № 3, яку було укладено у 2002 році законом не вимагалося. Також в подальшому Додатковою угодою № 4 від 02.12.2004р. сторони продовжили дію Договору оренди № 12/17-АД від 01.08.1999р. до 01.07.2005р. Додаткова угода № 4 від 02.12.2004р. також відповідала вимогам чинного законодавства на момент її укладення та не потребувала нотаріального посвідчення та державної реєстрації, оскільки, по-перше, пунктом 7.2. Договору оренди № 12/17-АД від 01.08.1999р. було передбачено, що усі зміни та доповнення до Договору оформлюються в простій письмовій формі, а по-друге, додатковою угодою № 4 від 02.12.2004р. дія договору оренди продовжувалася до 01.07.2005р. тобто менше ніж на 1 рік, що виключало можливість застосування в цьому випадку ч. 2 ст. 793 ЦК України та ч. 1 ст. 794 ЦК України. Після спливу встановленого терміну дії договору оренди орендар продовжував належним чином користуватися орендованим майном та сплачував орендну плату, внаслідок чого договір був автоматично пролонгований в силу приписів ст. 764 ЦК України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Таким чином, на теперішній час договір оренди № 12/17-АД від 01.08.1999р є чинним.

Заміна сторони договору оренди № 12/17-АД від 01.08.1999р., а саме орендодавця на Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відбулося в 2002 році автоматично в силу приписів ч.1 ст.268 ЦК УРСР у зв'язку зі зміною власника нерухомого майна на ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та передачею цього майна в господарське відання позивача. Відповідач вважає, що не було необхідності у наданні засновником позивача дозволу на укладення додаткових угод до договору оренди № 12/17-АД від 01.08.1999р., оскільки, статутними документами позивача надання відповідного дозволу засновником на укладення додаткових угод до договору оренди нерухомого майна не передбачено.

02.10.2013 року представник позивача надав пояснення, у яких додатково зазначає, що ДП „Дніпропетровський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" не укладало новий договір оренди, у зв'язку з чим передбачений статутом ДП „Дніпропетровський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" дозвіл на укладання договору не надавався.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 904/5817/13 та залучено в якості третьої особи-1, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03680, м. Київ, вул. Горького, 51) та в якості третьої особи-2, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Укравтодор - Державне агентство автомобільних доріг України (03680, м. Київ - 150, вул. Фізкультури, 9).

В частині залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в Дніпропетровської області відмовлено, оскільки Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області був складений акт ревізії фінансово - господарської діяльності Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», з якого позиція Державної фінансової інспекції щодо виконання сторонами договору суду зрозуміла. Також, суд дійшов висновку, що будь-яке рішення винесене господарський судом не вплине на права та обов'язки Державної фінансової інспекції.

Розпорядженням № 419 від 02.10.2013 року визначено склад колегії по розгляду справи № 904/5817/13 в складі трьох суддів: головуючий суддя - Золотарьова Я.С., судді - Мартинюк С.В., Ярошенко В.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 року справу № 904/5817/13 прийнято до колегіального розгляду у складі трьох суддів та призначено розгляд справи на 06.11.2013 року.

06.11.2013 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, з якої вбачається, що позивач зменшує розмір позовних вимог до 131 118,39 грн. та просить суд припинити провадження у справі щодо стягнення основного боргу у розмірі 68 806,90 грн., пені у розмірі 4 694,58 грн., 3 % річних у розмірі 2 047,69 грн. та судового збору у розмірі 1 720,50 грн., у зв'язку з оплатою цих сум відповідачем.

Розгляд справи був відкладений з 06.11.2013 року на 20.11.2013 року.

12.11.2013 року представник третьої особи-1 надіслав до господарського суду Дніпропетровської області письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких зазначає, що орендоване нерухоме майно знаходиться на балансі позивача та належить йому на праві повного господарського відання, а тому позивач самостійно здійснює власну господарську діяльність щодо цього майна та має самостійне право на захист своїх майнових інтересів, порушених відповідачем. Також, дочірні підприємства не є структурними підрозділами ПАТ „ДАК „Автомобільні дороги України", а окремими юридичними особами, що самостійно здійснюють господарську діяльність у межах, визначених його Статутом. Тому, надання згоди щодо стягнення заборгованості по орендній платі та здійснення контролю щодо виконання кожною зі сторін договору взятих на себе зобов'язань не належить до повноважень ПАТ „ДАК „Автомобільні дороги України".

20.11.2013 року представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання про фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

20.11.2013 року представник відповідача надав пояснення, в яких зазначає, що оскільки позивач після закінчення строку дії договору оренди продовжував користуватися орендованим майном, жодна із сторін договору протягом місяця після закінчення строку його дії не висловила заперечень проти продовження договірних відносин, тому відповідно до приписів статті 764 Цивільного кодексу України договір поновив дію на строк, який був раніше встановлений договором. Також, зазначає, що для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладання нового договору або внесення змін до нього.

Розгляд справи був відкладений з 20.11.2013 року на 02.12.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Ярошенко В.І. у щорічній основній відпустці відповідно до наказу № 1123 від 04.11.2013 року, суддя Золотарьова Я.С. надала матеріали справи № 904/5817/13 для визначення нового складу колегії.

Розпорядженням Голови господарського суду Дніпропетровської області № 525 від 02.12.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Ярошенко В.І. у щорічній основній відпустці, змінено склад колегії по розгляду справи № 904/5817/13 у складі трьох суддів: головуючий суддя - суддя Золотарьова Я.С., Мартинюк С.В., Ярошенко В.І. на склад колегії у складі трьох суддів: головуючий колегії - суддя Золотарьова Я.С., судді - Мартинюк С.В., Первушин Ю. Ю.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.12.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2013 року Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт ревізії від 15.05.2013р. (т.1 а.с.163).

Згідно акту ревізії ДФІ в Дніпропетровській області було встановлено, що недонараховано орендну плату за Договором оренди нежитлових приміщень № 12/17-АД від 01 серпня 1999 р. у період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. в сумі 5 893,72 грн.

Ревізією повноти нарахування та оплати за надані в оренду приміщення встановлено недоотримання доходів філією «Дніпропетровська ДЕД» від орендної плати на суму 5 893,72 грн., в т.ч. червень-грудень 2010 року - 874,40 грн., 2011 рік -2 965,28 грн., 2012 рік - 2054,04 грн., внаслідок не проведення з червня 2010 р. по грудень 2012 року коригування орендної плати на індекс інфляції, чим порушено вимоги статті 629 Цивільного Кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами, в частині виконання умов договору.

Також, керуючись п. 6.2 договору оренди та ст. 625 Цивільного кодексу України за невиконання ТОВ "Аграрно - виробнича спілка "Діон" грошового зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати за договором оренди в ході ревізії нараховано суму пені за весь час прострочення, у загальній сумі 131 118,39 грн.

Таким чином, встановлені у Акті ревізії обставини є причиною виникнення спору.

01.08.1999 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та акціонерним товариством закритого типу „Аграрно-виробнича спілка "Діон" (орендар) був укладений договір оренди нерухомих приміщень № 12/17-АД (т.1 а.с.31).

Відповідно до частини 1 статті 42 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Договір було укладено у простій письмовій формі, що відповідало частині 1 статті 42 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладання договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування групу інвентарних об'єктів у складі будівель загальною площею 659,70 м2 з наявними побудовами та спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 1 170 м2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23.

01.06.2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та акціонерним товариством закритого типу „Аграрно-виробнича спілка "Діон" (орендар) була укладена угода до договору оренди нерухомих приміщень № 12/17-АД від 01.08.1999 року, в якій сторони дійшли згоди, що у зв'язку із перереєстрацією АТЗТ АВС „Діон" у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю аграрно-виробничу спілку "Діон" з переходом усіх прав та обов'язків, вважати орендарем за договором оренди нерухомих приміщень № 12/17-АД від 01.08.1999 року СТОВ "Діон" (т.1 а.с.33).

На виконання Указу Президента України „Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України" № 1056/2001 від 08.11.2001 року (т.1 а.с.42), на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 221 від 28.02.2002 року (т.1 а.с.43) та Наказу Держаної служби автомобільних дорого України № 93 від 05.03.2002 року було (т.1 а.с.44) утворено Відкрите акціонерне товариство „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України".

Згідно з пунктом 5 Наказу № 93 від 05.03.2002 року на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 року № 1056 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України" та Постанови Кабінету Міністрів України № 221 від 28.02.2002 року реорганізовано дорожні державні підприємства шляхом їх злиття у дочірні підприємства Компанії, що будуть створені в Автономній Республіці Крим і областях.

Відповідно до Наказу № 156 від 09.04.2002 року утворено Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України" (т.1 а.с.48).

Створення філій було погоджено Відкритим акціонерним товариством „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" відповідно до Наказу ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" про створення філій дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ Державної акціонерної компанії "автомобільні дороги України" № 14 від 29.05.2002 року (т.1 а.с.51).

Відповідно до витягу із Статуту Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" (реєстрація проведена 14.05.2002 року за № 04052092ю0030447) та вищезазначених Наказів Управління виробничо-технічного комплексу Дніпропетровського облавтодора було реорганізовано шляхом злиття та створення Дочірнього підприємства „Дніпропетровський облавтодор" ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України" з передачею останньому майна і коштів реорганізованого підприємства на праві оперативного управління.

Таким чином, в результаті корпоратизації, проведеної в 2002 році майно, що є предметом оренди за договором № 12/17-АВ від 01.08.1999 року було передано до статутного фонду ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України", а потім передано в оперативне управління ДП „Дніпропетровський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

Відповідно до вимог статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" Фонд державного майна України та його регіональні відділення є орендодавцями нерухомого майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Згідно зі статтею 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" в разі переходу права власності на предмет оренди до інших осіб договір зберігає чинність для нового власника.

Тому, з 2002 року стороною договору - орендодавцем замість Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області є Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Згідно до наказу ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 34 від 04.03.2009р. філію «Дніпропетровський Доркомплект» ДП „Дніпропетровський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" було реорганізовано шляхом приєднання її до філії «Дніпропетровська ДЕД» ДП „Дніпропетровський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" (т.1 а.с.56).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами договору та діє до 01.08.2004 року.

Статтею 258 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладання договору передбачено, що строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже, договір оренди було укладено на строк 4 роки.

Після створення Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" сторони уклали додаткову угоду № 3, в якій встановили, що у пункті 7.1 договору слова (до 01. серпня 2004 року) виключити та викласти в наступній редакції: - до 01 грудня 2004 року (т.1 а.с.34).

Відповідно сторони змінили редакцію п. 7.1 договору, виклавши її таким чином "Дійсний договір набирає сили з моменту її підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору оренди № 12/17-АД від 01.08.1999 року".

Отже, шляхом підписання цієї додаткової угоди було збільшено строк дії договору оренди до 4 років 3 місяців.

Дата укладання Додаткової угоди № 3 не вказана. Сторони не надали докази щодо часу підписання цієї угоди. Відповідач у своїх поясненнях від 02.10.2013 року (т.1 а.с.172) зазначає, що додаткову угоду № 3 було підписано у 2002 році, потім у письмових поясненнях від 20.11.2013 року (т. 2 а.с.52) вказує на те, що додаткову угоду № 3 було підписано у 2003 році. Позивач письмово зазначив про те, що час укладання цієї додаткової угоди йому не відомо.

Таким чином, встановити дату підписання додаткової угоди № 3 неможливо.

Також, 02.12.2004 року сторони уклали Додаткову угоду № 4, якою змінили п. 7.1 договору, виклавши його у наступній редакції: "Даний договір діє до 01 липня 2005 року" (т.1 а.с.35).

Таким чином, шляхом підписання цієї додаткової угоди № 4 було збільшено строк дії договору оренди до 4 років 9 місяців.

01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Виходячи з цього пункту, до порядку зміни договору (укладання додаткових угод), який було укладено до 1 січня 2004 року повинні застосовуватись правила Цивільного кодексу України.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що зміни, доповнення до даного договору оформлюються у письмовій формі за підписом усіх сторін та є невідємною частиною даного договору.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина 1 статті 209 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 793 Цивільного кодексу України, в редакції на час укладання додаткової угоди № 4, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 794 Цивільного кодексу України, в редакції на час укладання додаткової угоди № 4, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України (редакція, яка діяла на момент укладання додаткової угоди № 4) передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

Укладаючи додаткову угоду № 4 від 02.12.2004 року сторони вносили зміни до договору.

Пунктом 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" передбачено, що у разі якщо внаслідок внесення змін до договору така його істотна умова як строк його дії сторонами визначено більше, ніж три роки (а саме, якщо додатковою угодою відповідним чином змінюється пункт договору, який передбачав менш ніж трирічний строк), то, за загальним правилом, передбаченим статтею 654 ЦК України, відповідна додаткова угода чи договір у редакції такої угоди підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено договором.

До договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню не може бути застосовано положення статті 764 Цивільного кодексу України, оскільки умова щодо продовження строку дії такого договору повинна бути викладена у письмовій формі, нотаріально посвідчена та пройти державну реєстрацію (вимога щодо державної реєстрації стосувалась договорів, укладених до 01.01.2013 року).

Господарський суд не погоджується з тим, що до спірних правовідносин може застосовуватись стаття 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Така позиція, зокрема підтверджується останнім реченням пункту 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", де зазначено, що у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на підставі статті 764 ЦК України чи частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (строк дії якого менший трьох років) немає підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до цих роз'яснень автоматично продовжуватись на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України можуть лише ті договори, які укладені на строк менш ніж 3 роки.

Договір оренди нежитлових приміщень № 12/17-АД від 01.08.1999 року укладено на 4 роки.

Суд не приймає до уваги твердження позивача та відповідача про те, що додатковими угодами № 3 та № 4 строк дії договору продовжувався лише на 1 рік, оскільки сторони змінювали редакцію п. 7.1, яка передбачає термін дії договору, а не вказували про продовження строку договору на один рік.

Тобто, укладаючи додаткову угоду № 3, сторони збільшили строк дії договору з 4 років до 4 років 3 місяців. Також, укладаючи додаткову угоду № 4, сторони збільшили строк дії договору з 4 років 3 місяців до 4 років 9 місяців відповідно.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що додаткова угода № 4 не підлягає нотаріальному посвідченню тому, що п. 7.2 договору передбачав оформлювати усі зміни до договору у простій письмовій формі.

Пункт 7.2 договору не містить таких положень, а лише вказує на те, що зміни, доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі. Посвідчуватись нотаріально може лише угода, укладена у письмовій формі.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Таким чином, додаткова угода № 4 від 02.12.2004 року є неукладеною, оскільки сторонами не дотримано вимог статтей 793 та 794 Цивільного кодексу України, в редакції, що діяла на момент укладення.

Оскільки відповідно до п. 7.1 договору в редакції додаткової угоди № 3, договір діє до 01.12.2004 року, строк дії договору закінчився 01.12.2004 року.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

З 02.12.2004 року договір оренди нерухомих приміщень № 12/17-АД від 01.08.1999 року є припиненим.

Таким чином, усі додаткові угоди, які були укладені після 01.01.2004 року повинні були нотаріально посвідчені та пройти державну реєстрацію, а тому недотримання сторонами цих вимог вказує на те, що такі угоди є такими, що не укладені.

В ході судового розгляду позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, з якої вбачається, що позивач зменшує розмір позовних вимог. Просить суд припинити провадження у справі щодо стягнення основного боргу у розмірі 68 806,90 грн., пені у розмірі 4 694,58 грн., 3 % річних у розмірі 2 047,69 грн. та судового збору у розмірі 1 720,50 грн., у зв'язку із частковою оплатою та просить суд стягнути з відповідача 131 118,39 грн. пені.

Відповідач не заперечував проти припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 68 806,90 грн., пені у розмірі 4 694,58 грн., 3 % річних у розмірі 2 047,69 грн. та судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Оскільки, відповідачем на рахунок позивача було сплачено суму у розмірі 75 549,17 грн. (05.11.2013 року) після порушення провадження у справі (29.07.13 року), тому, в частині стягнення 75 549,17 грн. - провадження у справі слід припинити згідно з пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 131 118,39 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 131 118,39 грн. пені не підлягають задоволенню.

Вимоги щодо стягнення пені у сумі 131 118,39 грн. ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем вимог договору оренди нежитлових приміщень № 12/17-АД від 01.08.1999 року за період з 2010 - 2012 рр.

Але, оскільки судом встановлено, що строк дії договору закінчився 01.12.2004 року, підстав для стягнення цієї суми з відповідача суд не вбачає.

Стосовно витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК).

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при відмові в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 68 806,90 грн., пені у розмірі 4 694,58 грн. та 3 % річних у розмірі 2 047,69 грн. - припинити.

В іншій частини позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 09.12.2013 р.

Головуючий колегії Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.Ю. Первушин