Рішення № 35877335, 03.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10328/13 03.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" ББМ-Київ" про стягнення 339999,93 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" ББМ-Київ" (далі за текстом - відповідач) про стягнення основної заборгованості у розмірі 339999,93 грн. за договором № 88/10-12 ВН про продаж продукції від 03.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10328/13, розгляд справи призначений на 25.06.13 року.

21.06.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано телеграму-клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року судом відкладено розгляд справи на 30.07.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, клопотанням про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу № 910/10328/13 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою суду від 30.07.2013 року суддею Босим В.П. прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.08.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з лікарняного, справу № 910/10328/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П. та прийнято до провадження судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, неявкою представника відповідача в судове засідання.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/10328/13 передано для розгляду судді Балацу С. В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/10328/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року суддею Балацом С.В. справу № 910/10881/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року, в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 910/10881/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 03.12.2013 року представники сторін не з'явились, про свою відсутність суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 29.10.2013 року не виконали, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, відповідно поштовому повідомленню № 03499398, 00165847.

03.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву вих. № 01/2218-02/2 від 28.11.2013 року про повернення помилково сплачених коштів, відповідно до якої позивач просить повернути помилково сплачений судовий збір у сумі 6800, 00 грн.

Розглянувши подану заяву, суд приходить до висновку, що підстав, передбачених законом для її задоволення не має.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до п. 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", до нормативного врегулювання порядку повернення сплаченої суми судового збору в разі неподання до господарського суду заяви чи скарги у останнього відсутні визначені законом підстави для видачі процесуальних чи будь-яких інших документів щодо повернення з Державного бюджету України відповідних сум.

Судом встановлено, що до заяви вих. № 01/2218-02/2 від 28.11.2013 року представником позивача не подано жодних доказів щодо зв`язку платіжного доручення №3616 від 14.05.2013 року з поданням позовної заяви по справі № 910/10328/13 року. Судом встановлено, що за подання заяви у вказаній справі позивачем сплачено судовий збір платіжним дорученням № 3613 від 14.05.2013 року.

Отже, суд у справі № 910/10328/13 взагалі не уповноважений розглядати питання щодо повернення судового збору, сплаченого за подання іншого позову чи повернення судового збору за позовом, який не було подано.

У зв`язку з вищенаведеним, суд відмовляє в задоволенні заяви про повернення судового збору, поданої позивачем 03.12.2013 року.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2012 року між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір № 88/10-12 ВН про продаж продукції( далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність відповідачу будівельні матеріали, а подальшому товар, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно п. 2.2. договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику.

Як встановлено п. 3.1. договору ціни на товар та час Ії дії будуть встановлюватись позивачем шляхом видачі відповідачу рахунків на оплату. Здійснення оплати або подання заявки на відвантаження із вказанням рахунку свідчитиме про згоду відповідача з запропонованою позивачем ціною.

Відповідно п. 4.1. договору, відповідач здійснює попередню оплату у розмірі 25% за кожну партію, що поставляється. Решту 75 % сплачує протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору у період з 10.08.2012 року по 11.09.2012 року, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 3047274, 36 грн. У зв'язку з поставкою товару, перед відповідачем виникло зобов'язання, щодо оплати грошових коштів за поставлений товар у розмірі 3047274, 36 грн.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання та сплачено грошові кошти за поставлений товар у розмірі 2675668, 26 грн., що підтверджує позивач у позовній заяві. З урахуванням часткової оплати за поставлений товар та наявності заборгованості у позивача перед відповідачем у сумі 31606, 18 грн. у відповідача перед позивачем залишилася заборгованість у розмірі 339999, 93 грн.

Відповідно чеку від 23.01.2013 року та опису вкладення цінного листа № 7742200132493 на поштову адресу відповідача позивачем 23.01.2013 року було направлено претензію-вимогу про сплату заборгованості в розмірі 359668, 19 грн. в якій вимагав від відповідача припинити порушення майнових прав та законних інтересів позивача та негайно виконати зобов'язання та оплатити суму у розмірі 359668, 19 грн. на розрахунковий рахунок позивача. Відповідно тверджень позивача у позовній заяві позивачем було частково виконано свої зобов'язання та сплачено грошові кошти у розмірі 19668, 26 грн.

Відповідачем було повністю визнано свою заборгованість та запропоновано погасити її послугами по організації роботи крана вантажопідйомністю 28 тон, а також продукцією власного виробництва за цінами згідно домовленості сторін, що підтверджує листу вих.. № 10/13-02 від 09.10.2013 року.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 88/10-12 ВН про продаж продукції від 03.02.2013 року у розмірі 339999, 93 грн. на момент подання позову (19.04.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 88/10-12 ВН про продаж продукції від 03.02.2013 року є договором поставки з елементами доручення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 та Глави 61 Цивільного кодексу України.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як встановлено ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 88/10-12 ВН про продаж продукції від 03.02.2013 року, відповідачу поставлено товар на загальну суму 3047274, 36 грн. що підтверджують накладні, копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують підписи уповноважених осіб двох сторін та печатки юридичних осіб на вищезазначених накладних.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання, щодо сплати грошових коштів позивачу за поставлений товар, відповідно доданого розрахунку позивача і вказаних в них платіжних дорученнях відповідачем було сплачено на розрахунковий рахунок позивача 2675668,26 грн. З урахуванням часткової оплати заборгованості у позивача перед відповідачем залишилася заборгованість у розмірі 339999, 94 грн.

Крім того, відповідно до листа вих.. № 10/13-02 від 09.10.2013 року позивачем було повністю визнано свою заборгованість.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (19.04.2013 року) та вирішення спору (03.12.2013 року) заборгованість відповідача перед позивачем складає 339999, 94 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору № 88/10-12 ВН про продаж продукції від 03.02.2013 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано, свою заборгованість визнано у повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 339999, 94 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 88/10-12 ВН про продаж продукції від 03.02.2013 року в сумі 339999, 94 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, відповідно п. 4.1. договору, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 339999, 94 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" ББМ-Київ" (03067, м. Київ, вул.. Гарматна, буд. 21, кв. 71, код ЄДРПОУ - 32910200; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (77422, Івано-Франківська обл. Тисменицький район, с. Ямниця, код ЄДРПОУ 00292988) 339999, 94 (триста тридцять дев`ять дев`ятсот дев'яносто дев`ять) грн. 94 коп. основного боргу та судовий збір у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко