Рішення № 35877319, 02.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19286/13 02.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод"

до Публічного акціонерного товариства "Кисневий завод"

про стягнення 89 264, 55 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Пелих Л. Д. (дов. № 313/13 від 21.08.2013 року)

Від відпвідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Харківський автогенний завод" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 89 264, 55 грн., з яких 34 650, 00 грн. основної заборгованості, 9 140, 96 грн. 3% річних, 45 473, 59 грн. пені, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19286/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 19.11.2013 року.

В судовому засіданні 19.11.2013 року в порядку ст. 77 була оголошена перерва до 02.12.2013 року.

02.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заперечення на заяву про розстрочку.

В судове засідання 02.12.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 02.12.2013 року представником позивача надано усні пояснення по суті позовних вимог в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 201/12 від 21.06.2013 року, в частині оплати поставленої йому продукції.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту наявності у нього заборгованості перед позивачем, оскільки видаткова накладна № ХА - 0000761 від 21.01.2013 року, якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не містить відтиску печатки відповідача, а ОСОБА_2 стверджує, що зазначена видаткова накладна ним не підписувалась.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2012 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 201/12 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, гази технічні іменовані в подальшому за текстом - продукція, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказані в специфікації, яка оформлюється у вигляді додатку до цього договору, підписаний сторонами, та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4.3. договору датою поставки при перевезенні автомобільним транспортом вважається дата передачі продукції у відповідності з видатковою та товарно - транспортною накладною.

Згідно п. 4.10 договору покупець зобов'язаний приймати, а постачальник поставляти кожну партію продукції в присутності уповноваженого представника зі сторони покупця.

Оплата за кожну партію продукції, вказаної в специфікації, здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту її отримання, на поточний рахунок постачальника (п. 6.2. договору).

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати (п. 6.2. договору) за наявності умови фактичного отримання покупцем продукції, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із матеріалів справи вбачається, що в період з 01.07.2012 року по 31.08.2013 року позивач поставляв відповідачу продукцію обумовлену договором, а відповідач оплачував поставлену йому продукцію.

Зокрема, вбачається, що позивач поставив відповідачу за видатковою накладною № ХА - 0000761 від 21.01.2013 року кисень рідкий медичний на загальну суму 34 650, 00 грн., який був прийнятий уповноваженим представником відповідача за довіреністю № 4 від 02.01.2013 року. Поставка зазначеної продукції не була оплачена відповідачем.

Штрафні санкції, про стягнення яких просить позивач нараховані ним за весь час дії договору по всім видатковим накладним за якими позивач здійснював відповідачу поставку продукції, копія яких наявні в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір № 201/12 від 21.06.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що за договором позивач, зокрема, поставив відповідачу продукцію за видатковою накладною № ХА - 0000761 від 21.01.2013 року на загальну суму 34 650, 00 грн., яка за твердженням позивача не була оплачена відповідачем.

Відповідач не оплату поставки продукції за вказаною накладною не заперечує. Проте, заперечує факт приймання ним (його уповноваженим представником) такої продукції.

Доводи відповідача в зазначені частині, відхиляються судом, оскільки, на видатковій накладній № ХА - 0000761 від 21.01.2013 року (копія якої міститься в матеріалах справи, а оригінал якої надавався суду для огляду) містить відтиск печатки відповідача, в той час як доказів втрати печатки відповідача матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що продукція за видатковою накладною № ХА - 0000761 від 21.01.2013 року на загальну суму 34 650, 00 грн. була поставлена позивачем відповідачу та прийнята ним, і відповідно підлягає оплаті.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 34 650, 00 грн. основної заборгованості за договором суд визнає обґрунтованими та доведеними, і відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 45 473, 59 грн. за порушення строків оплати продукції за весь період дії договору, за загальний період з 24.07.2013 року по 11.06.2013 року (пеня нарахована по кожній видатковій накладній окремо, розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 45 473, 59 грн. у відповідності до п. 8.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 8.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок. При цьому, на вимогу суду, відповідач контррозрахунку пені не надав, а отже фактично погодився з правильністю нарахування пені позивачем.

Позивач, також, на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 140, 96 грн. трьох відсотків річних за загальний період з 24.07.2013 року по 11.06.2013 року (3% річних нараховані по кожній видатковій накладній окремо, розрахунок 3 % річних міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок,а відповідачем натомість контррозрахунку 3% річних на вимогу суду надано не було.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кисневий завод» (03061, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 93/2; код ЄДРПОУ 002202985; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківський автогенний завод» (61046, Харківська область, м. Харків, вул. Автогенна, буд. 10; код ЄДРПОУ 00204783) 34 650 (тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн. основної заборгованості, 45 473 (сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 59 коп. пені, 9 140 (дев'ять тисяч сто сорок) грн. 96 коп. та 1 785 (одну тисячу сімсот вісімдесят п'ять) грн. 29 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко