Рішення № 35877277, 09.12.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 р. Справа № 909/1073/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010)

про стягнення 312 018,16 грн, з яких 83 835,02 грн пені, 154 610,35 грн суми 3% річних та 73 572,79 грн інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: Олексин Л.П. - начальник юридичного відділу, (довіреність № 05-16/2734/1 від 15.11.2012 р.; паспорт серії СЕ № 592374, виданий Івано-Франківським МВ УМВС України в Івано-Франківській області 24.11.2011 р.),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про стягнення 312 018,16 грн, з яких 83 835,02 грн пені, 154 610,35 грн суми 3% річних та 73 572,79 грн інфляційних втрат, а також судових витрат у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору №14/2022/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. позивач з жовтня 2011 р. по серпень 2012 р. передав у власність відповідача природний газ об"ємом 7 051,799 тис. куб. м. на загальну суму 26 982 958,59 грн., який повністю оплачений відповідачем, однак всупереч умов договору з порушенням строків оплати, у зв'язку чим, позивачем нараховано відповідачу пеню, суму 3% річних та втрати від інфляції.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.09.2013 р.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2013 р., від 05.11.2013 р. та від 18.11.2013 р. розгляд справи відкладено відповідно на 05.11.2013 р., на 18.11.2013 р. та на 28.11.2013 р. згідно зі ст. 77 ГПК України.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 01.11.2013 р. №14/2-1399.

Відповідач у відзиві на позов б/н б/д (вх.№17998/13 від 18.11.2013 р.) щодо заявленого позову заперечив частково, зазначивши про сплив строку позовної давності щодо стягнення пені та дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У судовому засіданні 28.11.2013 р. представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення 154 610,35 грн суми 3% річних та 73 572,79 грн інфляційних втрат визнав в повному обсязі, однак щодо нарахування пені в сумі 83 835,02 грн частково заперечував та визнав пеню на суму 66 071,66 грн згідно з поданим розрахунком за договором №14/2022/11 від 30.09.2011 р. станом на листопад 2013 р.

Представники позивача у судове засідання 28.11.2013 р. не з'явилися, про причини нявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, 30.09.2011 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (покупець) укладено договір №14/2022/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір).

На виконання умов договору позивач протягом жовтня 2011 р. - серпня 2012 р. передав у власність відповідача природний газ об"ємом 7 051,799 тис. куб. м. на загальну суму 26 982 958,59 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2011 р., 31.10.2011 р., 30.11.2011 р., 31.12.2011 р., 31.01.2012 р., 29.02.2012 р., 31.03.2012 р., 30.04.2012 р., 31.05.2012 р., 30.06.2012 р., 31.07.2012 р., 31.08.2012 р. та не заперечується відповідачем.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судом, вартість отриманого природного газу відповідачем сплачено повністю, однак з порушенням строків, встановлених умовами договору, що також не заперечується сторонами та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.09.2013 р., складеним відповідачем, і довідкою позивача про операції по підприємству "Івано-Франківськгаз ПАТ" (а.с. №№ 33-35, 97-100).

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з актів цивільного законодавства.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, зазначеною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

При цьому, згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив сплату грошових зобов'язань за природний газ, поставлений протягом жовтня 2011 р. - серпня 2012 р., позивачем згідно з п. 7.2 договору нараховано пеню за період з 01.09.2012 р. по 19.02.2013 р. (з урахуванням шестимісячного строку з дня коли зобов'язання мало бути виконано) на суму 83 835,02 грн.

Проте, як встановлено судом, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.01.2013 р. порушено провадження у справі № 909/3/13-г-Б-25/1 про банкрутство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (відповідача у даній справі) за загальною процедурою відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону від 30.06.1999 р. № 784-XIV(далі - Закон про банкрутство) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Відповідно до положень статті 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Отже, неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 01.10.2013 р. у справі №28/5005/3240/2012.

Враховуючи викладене, пеня за невиконання відповідачем грошових зобов'язань з 04.01.2013 р. нарахуванню не підлягає.

Водночас, у відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. №10, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" позовну заяву надіслано до суду 12.09.2013 р. (а.с. № 67), а пеню нараховано за період з 01.09.2012 р.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, як було зазначено вище, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.01.2013 р. у справі № 909/3/13-г-Б-25/1 про банкрутство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2013 р. у цій справі продовжено термін (строк) проведення підготовчого засідання суду у справі до 1 січня 2014 року.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Отже, перебіг позовної давності зупиняється у разі введення мораторію на задоволення вимог кредиторів на підставі Закону про банкрутство.

Враховуючи те, що протягом дії мораторію не може здійснюватись як виконавче провадження, так і добровільна оплата боржником грошових зобов'язань строк виконання яких настав до дня введення мораторію, законодавством встановлюється відстрочка виконання боржником зобов'язань, що підпадає під визначену п. 2 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України підставу зупинення перебігу позовної давності.

Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності за зобов'язаннями, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у своїх постановах від 02.11.2006 р. у справі № 10/252/05, від 07.05.2008 р. у справі № 4/737/07, від 05.03.2008 р. у справі № 34/422-07(11/402-06), від 02.02.2009 р. у справі № 4/737/07-НР, від 23.03.2011 р. у справі № 44/471, від 07.02.2012 р. у справі № 64/171.

Більш того, зазначені правові приписи знайшли своє відображення у новій редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 22.12.2011 р. N 4212-VI).

Так, частина 3 статті 19 цього Закону, як і стаття 263 Цивільного кодексу України, передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію.

Отже, у зв'язку з зупиненням перебігу позовної давності внаслідок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів позивачем не пропущена позовна давність щодо вимог про стягнення пені.

За таких обставин справи, з періоду часу, за який заявлена пеня (що становить предмет позову), період часу, протягом якого відповідачу може бути нарахована пеня, складає з 01.09.2012 р. по 03.01.2013 р. включно.

Позивачем вимоги ухвал суду від 05.11.2013 р. та від 18.11.2013 р. у даній справі не виконано та не надано суду обґрунтований розрахунок суми пені з урахуванням дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача (до 03.01.2013 р.)

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивачем не доведено суду обґрунтований розрахунок суми пені за період до 03.01.2013 р.

За результатами здійснення судом розрахунку пені в автоматизованій системі ІПС "Законодавство", судом встановлено, що пеня за відповідний період становить 82 532,77 грн.

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню на суму 82 532,77 грн.

При цьому, суд враховує те, що позивачем заявлено пеню за період (предмет позову), що менший, ніж період прострочення відповідачем грошових зобов'язань за договором, та бере до уваги те, що клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, з зазначенням відповідних виняткових випадків для цього заявлено в установленому порядку не було.

Щодо стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 13/210/10, від 12.09.2011 р. у справі № 6/433-42/183, від 12.12.2011 р. у справі №0 7/238-10; інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012).

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати поставленого природного газу та з огляду на те, що заявлена до стягнення сума 3 % річних не перевищує відповідної суми, розрахованої судом, позовні вимоги в частині стягнення 154 610,35 грн суми 3% річних є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат за заявлений період (що становить предмет позову), судом встановлено, що з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України, викладених у його листі від 03.04.1997 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та повідомлень Державної служби статистики України про індекси споживчих цін (індекси інфляції) сума втрат від інфляції становить 73 525,23 грн, що відповідає розрахунку, здійсненому відповідачем.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 784-ХІV від 30.06.1999 р.), ст. ст. 193, 216, 230 - 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 256, 258, 263, 267, 525, 526, 530, 549, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України та ст. ст. 32 - 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про стягнення 312 018,16 грн, з яких 83 835,02 грн пені, 154 610,35 грн суми 3% річних та 73 572,79 грн інфляційних втрат, задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010; ідентифікаційний код 03361046) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 20077720) 82 532,77 грн (вісімдесят дві тисячі п'ятсот тридцять дві гривні 77 коп.) пені, 154 610,35 грн (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот десять гривень 35 коп.) суми 3% річних, 73 525,23 грн (сімдесят три тисячі п'ятсот двадцять п'ять гривень 23 коп.) інфляційних втрат, а також 6 213,37 грн (шість тисяч двісті тринадцять гривень 37 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.13.

Суддя Т.Е. Валєєва

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______